Рішення

від 13.09.2017 по справі 922/2410/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р.Справа № 922/2410/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Південтрансбуд", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-1992", м.Харків, про стягнення 27282,75 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №7 від 03.07.2017);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 30.12.2016);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна компанія "Південтрансбуд", м.Харків, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-1992", м.Харків, заборгованості за Договором № 20-15п від 05.06.2015р. на виконання проектно-вишукувальних робіт по об'єкту "ОСОБА_2 будівництво ваг вагонних тензометричних моделі "Пульсар ВТБ-1СБ" на під'їзному шляху ПП "Бобровське ХПП" на ст.Бобровица ОСОБА_4Д." у розмірі 15000,00 грн., а також штрафних санкцій в сумі 12282,75 грн., з яких: 2921,19 грн. інфляційних втрат; 8615,67 грн. пені; 745,89 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 08.08.2017р., відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що заборгованість у розмірі 15000,00 грн. була перерахована позивачу платіжним дорученням № 3090 від 08.08.2017р. Відповідач також заперечував проти нарахування позивачем пені, оскільки її не передбачено умовами договору. Крім того, відповідач заперечував проти позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з відсутністю їх належного розрахунку.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.08.2017р., представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні оголошувалися перерви до 04.09.2017р. до 11:50 год. та до 13.09.2017р. до 12:00 год.

Після перерви представники сторін своїх позицій у справі не змінили.

Представник відповідача просив застосувати до позовних вимог в частині стягнення пені позовну давність.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пульсар-1992" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південтрансбуд" (позивачем) було укладено Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт по об'єкту "ОСОБА_2 будівництво ваг вагонних тензометричних моделі "Пульсар ВТБ-1СБ" на під'їзному шляху ПП "Бобровицьке ХПП" на ст. Бобровица ОСОБА_5Д." за № 20-15п.

Згідно п. 1.1. Договору, відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як виконавець, прийняв на себе зобов'язання виконати проектно-вишукувальні роботи по об'єкту: "ОСОБА_2 будівництво ваг вагонних тензометричних моделі "Пульсар ВТБ-1СБ" на під'їзному шляху ПП "Бобровицьке ХПП" на ст. Бобровица ОСОБА_4Д." та узгодження проекту в підрозділах Київської дирекції залізничних перевезень та службах ОСОБА_4

Відповідно до п. 5.1. Договору, замовник зобов'язується:

5.1.1 Здійснити розрахунки за виконані роботи у відповідності з розділом 2 цього Договору.

5.1.2. Оплатити за узгодження проектної документації технічній службі ОСОБА_4

5.1.3. Надати виконавцю вихідні данні для проектування.

Згідно п. 5.2. Договору, виконавець зобов'язується:

5.2.1. Приступити до виконання робіт після надання замовником вихідних даних згідно п. 5.1.2., підписання договору та отримання авансового платежу.

5.2.2. Слідувати вказівкам замовника в ході виконання робіт.

5.2.4. Виконавець розробляє робочий проект згідно затвердженого технічного завдання.

Згідно додатку № 1 до Договору "Протокол угоди про договірну ціну на виконання робіт, стадія - "Робочий проект": "ОСОБА_2 будівництво ваг вагонних тензометричних моделі "Пульсар ВТБ-1СБ" на під'їзному шляху ПП "Бобровицьке ХПГІ" на ст. Бобровица ОСОБА_4Д." та узгодження проекту в підрозділах Київської дирекції залізничних перевезень та службах ОСОБА_4Д." сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на виконання проектних робіт в сумі: 25000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 5000,00 грн. Разом до оплати: 30000,00 грн.

В розділі 2. Договору "Вартість робіт та порядок розрахунків" сторони визначили:

2.1. Вартість робіт по Договору визначена кошторисом, який є невід'ємною частиною Договору (додатки 2, 3, 4, 5 Договору) та складає 25000,00 грн., плюс 20% -ПДВ 5000 грн. Разом з врахуванням ПДВ 30000,00 грн.

2.2.1. Замовник перераховує виконавцю передоплату в розмірі 50% від суми Договору з врахуванням ПДВ (20%), протягом трьох банківських днів з моменту надання рахунку на сплату виконавцем.

2.2.2. Остаточний розрахунок за виконані роботи в розмірі 50% від суми Договору, з врахуванням ПДВ (20%), здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання акту здачі-приймання робіт по Договору.

Як свідчать матеріали справи, виконавцем, у відповідності до умов Договору, зобов'язання виконано в повному обсязі.

Згідно акту № 20/15/09 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по Договору № 20-15п від 05.06.2015р., який складено 29.09.2015р., виконавець в особі директора TOB БК "Південтрансбуд" ОСОБА_1 здав роботу - робочий проект: "ОСОБА_2 будівництво ваг вагонних тензометричних моделі "Пульсар ВТБ-1СБ" на під'їзному шляху ПП "Бобровицьке ХПП" на ст. Бобровица ОСОБА_4Д.", а замовник в особі директора TOB БК "Пульсар-1992" ОСОБА_6 прийняв вказані роботи. Сторони склали цей акт про те, що продукція відповідає технічному завданню та належним чином оформлена.

Робота виконана та передана замовнику за накладною № 20/15/09 від 29.09.2015р.

Вказаний вище акт здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції та накладна підписані як замовником, так і виконавцем, між якими укладено Договір № 20-15п від 05.06.2015р., при цьому відповідач не мав жодних претензій щодо якості, дефектів та недоліків у виконаній роботі, внаслідок чого в останнього виникло грошове зобов'язання, пов'язане з остаточною оплатою цих робіт.

Проте, станом на день подання позовної заяви до суду, винагорода за виконані роботи не була оплачена відповідачем позивачу у повному обсязі, а саме відповідач не здійснив остаточний розрахунок у розмірі 50% від суми Договору, з врахуванням ПДВ (20%), який повинен був здійснити протягом 5 робочих днів після підписання акту здачі-приймання робіт за Договором (п. 2.2.2. Договору).

Після порушення провадження у даній справі заборгованість у розмірі 15000,00 грн. була погашена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 3090 від 08.08.2017р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.3 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому Договору виконавець та замовник несуть майнову відповідальність згідно з діючим законодавством.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, позивачем було здійснено нарахування пені за період прострочення з 06.10.2015р. по 011.06.2017р. в розмірі 8615,67 грн., інфляційних втрат за період з 06.10.2015р. по 01.05.2017р. у розмірі 2921,19 грн. та 3% річних за період з 06.10.2015р.по 01.06.2017р. у розмірі 745,89 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 2921,19 грн. інфляційних втрат та 745,89 грн. - 3% річних законними та обґрунтованими.

Проте, суд не погоджується з нарахуванням позивачем пені на прострочену заборгованість.

Так, в обґрунтування нарахування даної неустойки позивач посилається на наступні норми законодавства:

- ч. 4 ст. 216 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором;

- ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, згідно якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

- ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

- ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, умовами укладеного між сторонами Договору, а саме п. 5.3 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому Договору виконавець та замовник несуть майнову відповідальність згідно з діючим законодавством.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Щодо посилання позивача на ОСОБА_4 України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", суд вважає за необхідне зазначити, що в ст. 1 даного Закону зазначено: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що будь-яких умов щодо нарахування пені сторонами в Договорі узгоджено не було, а спеціальні нормативні акти, які б регулювали відповідальність за порушення спірного правочину, відсутні, суд визнав безпідставним нарахування позивачем пені на підставі законодавчих актів, які містять загальні норми, що стосуються неустойки.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Південтрансбуд" в частині стягнення 2921,19 грн. інфляційних втрат та 745,89 грн. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 15000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, у зв'язку з повним погашення боргу відповідачем.

В частині стягнення 8615,67 грн. пені суд відмовляє у задоволенні позовних вимог як безпідставних.

Відповідачем у справі заявлено про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 ст. 260 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що станом на день подання позову до суду строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за період до 20.07.2016р. закінчився.

За змістом статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи.

Враховуючи, що в задоволені позову в частині стягнення пені було відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог в цій частині, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до цих вимог.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору в частині, пропорційній задоволеним позовним вимогам та вимогам, провадження за якими припинено, суд покладає на відповідача, з вини якого спір було доведено до суду; в частині, пропорційній позовним вимогам, у задоволенні яких відмовлено - на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 624, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-1992" (61017, м.Харків, вул.Лозівська, буд. 5, к. 32; код ЄДРПОУ: 39700634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Південтрансбуд" (61052, м.Харків, вул. Енгельса (Різдвяна), буд. 29-Б; код ЄДРПОУ: 32437400) - 2921,19 грн. інфляційних втрат, 745,89 грн. - 3% річних; 1094,73 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 15000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

В частині стягнення 8615,67 грн. пені у позові відмовити.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_7