Рішення

від 11.09.2017 по справі 922/2374/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р.Справа № 922/2374/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад - 2", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - ВМ Україна", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.01.2017

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влад-2", м. Київ (позивач) 17.07.2017 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - ВМ України", м. Харків, в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість за оплачені та не поставлені електро монтажні матеріали, яка становить 157387,67 грн. Також, до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору та 6000,00 грн. за послуги адвокатського бюро "ОСОБА_2 і Партнери".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2374/17 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07.08.2017 о 12:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2017розгляд справи відкладено на 11.09.2017 о 12:50год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

11.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла довідка (вх. №29214), в якій позивач зазначає про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору. Вказану довідку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

11.09.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання про долучення копії акту надання послуг (вх. № 29213), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання 11.09.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просить суд задовольнити їх з підстав наведених у позові.

Відповідач в призначене судове засідання 11.09.2017 не з'явився, ухвали суду: від 18.07.2017 та від 07.08.2017, які були надіслані відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві та яка співпадає з адресою, зазначеною у Витягу з ЄДРПОУ №1002767531 стосовно відповідача, повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У судовому засіданні 11.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

За усною домовленістю позивача та відповідача щодо постачання останнім електро монтажних матеріалів, 20.04.2017 ТОВ "Імпульс-ВМ Україна" було виставлено позивачу на оплату Рахунок - фактуру №5391 на суму 1250,47 грн. та 28.04.2017 ТОВ "Імпульс-ВМ Україна" виставило Рахунок-фактуру № 930 на суму 150137,20 грн. на поставку для ТОВ "Влад - 2" електро монтажних матеріалів (т.с. І а.с. 9, 12-13).

Відповідно до виставлених Рахунків-фактур, платіжним дорученням № 548 від 24.04.2017 позивачем було перераховано на рахунок відповідача, який зазначено у зазначених вище Рахунках-фактурах грошові кошти в сумі 1250,47 грн. (т.с. І а.с. 10) та платіжним доручення № 554 від 28.04.2017 перераховано на рахунок відповідача 150137,20 грн. (т.с. І а.с. 14), всього позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 151387,67 грн., про що свідчать також наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунках позивача (т.с. І а.с. 11, 15).

Відповідач грошові кошти в розмірі 151387,67 грн. отримав, проте товар, зазначений у Рахунках-фактурах №5391 та № 930 позивачу так і не поставив.

У зв'язку із вищенаведеним, 22.06.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 22/06 з проханням повернути сплачені грошові кошти у зв'язку з не поставкою відповідачем товару (т.с. І а.с.16-19), проте вказана претензія з боку відповідача залишилась без відповіді та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виставлення відповідачем рахунків-фактур №5391 від 20.04.2017 та № 930 від 28.04.2017 на оплату товару, який має бути поставлений позивачеві, та його оплата позивачем згідно платіжних доручень № 548 від 24.04.2017 та №554 від 28.04.2017, свідчить про наявність між сторонами договірних зобов'язань з поставки електро монтажних матеріалів, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та оплатив перелічений товар у зазначених вище рахунках-фактурах, виставлених відповідачем, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 151387,67 грн.

Доказів повернення грошових коштів відповідачем суду не було надано, а тому, враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по оплаті за надані позивачем послуги доведена матеріалами справи та визнана відповідачем.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів поставки позивачу товару, обумовленого рахунком-фактурою №5391 від 20.04.2017 та № 930 від 28.04.2017. Таким чином, факт невиконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару позивачу не спростовано відповідачем.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 2270,81 грн. судового збору за майновий характер спору, покладаються на відповідача.

При вирішення питання щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд виходить з наступного.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України при відмові в позові суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Згідно з ч. 3 ст. 48 цього Кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року N 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи міститься витяг з договору про надання правової допомоги від 12.06.2017, відповідно до якого інтереси ТОВ "Влад-2" представляє адвокат ОСОБА_1 (свідоцтво №254 від 17.01.2004). Згідно доданої банківської виписки по рахунку ТОВ "Влад-2" Адвокатському бюро "ОСОБА_2 і Партнери" перераховано 6000,00 грн. (т.с. І а.с. 20-24).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких підстав, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У пункті 3 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи складність справи, обсяг проведеної адвокатом роботи, суд вважає, що понесені відповідачем витрати з оплати послуг адвоката, які він просить стягнути з позивача, не є співрозмірними, а тому суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на послуги адвоката, який підлягає відшкодуванню позивачеві у сумі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 175, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 253-255, 530, 549, 611, 612, 625, 662, 663, 665 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - ВМ Україна" (61052, м. Харків, пров. Свердлова, буд. 4, код ЄДРПОУ: 37118110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад-2" (02100, м. Київ, вул. Будівельників, 39, код ЄДРПОУ: 22900000) - 151387,67 грн. суми боргу; 2270,81 грн. судові витрати зі сплати судового збору; 3000,00 грн. судові витрати на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_2