Постанова

від 11.09.2017 по справі 910/5533/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа№ 910/5533/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

за участю секретаря судового засідання - Шмиговської А.М.

від позивача: Оприсняк Б.Р - представник за довіреністю б/н від 14.02.2017

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-технічна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017

у справі № 910/5533/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-технічна компанія"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Українська гірничо-технічна компанія" на користь ДП "Трансгарант-Україна" 189 609 грн 80 коп - суму основного боргу, 3 % річних в розмірі 1557 грн 12 коп, інфляційні втрати в розмірі 3810 грн 97 коп, пеню в розмірі 14 522 грн 76 коп та 3 142 грн 52 коп - витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Українська гірничо-технічна компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 порушено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.

У зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О., вказана судова колегія ухвалою від 07.08.2017 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження.

В судовому засіданні 07.08.2017 оголошувалась перерва до 11.09.2017.

Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2017 не з'явився, надіславши клопотання про розгляду справи без його участі.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника скаржника та можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11.09.2017 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2016 року між ТОВ "Українська гірничо-технічна компанія" (клієнт) та Дочірнім підприємством „Трансгарант-Україна" (експедитор) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №1- 078/07-16 від 19.07.2016 р. (далі-Договір).

Відповідно до п.1.2. Договору експедитор на підставі письмових заявок клієнта зобов'язався надавати транспортно-експедиторські послуги по організації і оплаті перевезень вантажів клієнта по залізницям України і країн СНД у власних (орендованих) вагонах чи вагонах, що знаходяться під управлінням експедитора на інших законних підставах.

Пункт 1 частини 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

В п. 4.2 Договору сторони узгодили, що вартість послуг експедитора, виходячи із специфіки перевезення (маршрут, вантаж) і виду рухомого складу, визначається в Додатках до договору, підписаних сторонами.

У відповідності до п. п. 1, 2 Додатку № 01 від 19.07.2016 до Договору, експедитор у власних (орендованих) вагонах, організовує перевезення за маршрутом: ст. Максимівка-Тернопільська, ст. Тернопіль Львівської залізниці - ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Вартість послуг експедитора, пов'язаних з організацією перевезення вантажу складається: - з тарифів і додаткових зборів за перевезення вантажу у власних (орендованих) вагонах з урахуванням коригуючих коефіцієнтів; - з винагороди/плати у вигляді різниці між величиною тарифу залізниці, застосованого до вагонів інвентарного парку УЗ з коефіцієнтом - 1,10 (величина тарифу залізниці при перевезенні вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора).

Згідно з п.2.1. Додатку № 01 від 19.07.2016 до Договору, плата за користування залізничними вагонами експедитора нараховується за час знаходження вагонів під навантаженням і розвантаженням у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п.4.8. Договору, нормативний час знаходження вагонів експедитора на під'їзних шляхах навантаження або розвантаження - 24 години. Починаючи з 25-ої години плата за користування вагонами експедитора за час знаходження вагонів на під'їзних коліях навантаження або розвантаження, визначається в розмірі 400,00 за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба вважається як повна.

Згідно з п. 4.8.3. Договору, у разі не прийому вагонів експедитора підприємством вантажовідправником або вантажоодержувачем більше 24-х годин клієнт оплачує експедитору плату за користування вагонами в розмірі 400,00 грн за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба вважається як повна.

Відповідно до п.4.10. Договору у разі затримки (зупинки) вагонів на шляху прямування через неправильне оформлення перевізних документів, великого скупчення вагонів, митного оформлення вагонів на шляху проходження і/або інших не передбачуваних обставин, що не залежать від експедитора, клієнт оплачує експедитору плату за використання рухомого складу починаючи з 25-ої години по станції затримки (зупинки) вагона в розмірі 400,00 грн за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба вважається як повна. Плата нараховується до дати фактичного відправлення вагона зі станції затримки включно.

Згідно з п.4.3. Договору оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом в розмірі 100 % передоплати, виходячи із запланованого обсягу перевезення.

Відповідачем в якості попередньої оплати вартості послуг за Договором перераховано на рахунок позивача 1 308 740,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ "Укрсоцбанк" №06.1-186/67-4224 від 14.03.2017.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем подано заявки на організацію перевезення вантажу №129 від 20.07.2016 р., №130 від 20.07.2016 р., №138 від 29.07.2016 р., №139 від 29.07.2016 р. по Договору і Додатку № 01.

Позивачем на виконання умов договору та отриманих заявок відповідача здійснено організацію перевезення вантажу на загальну суму 1 498 349,80 грн, що підтверджується актами виконаних робіт №01/16 від 31.07.2016 на суму 609 119,28 грн; № 01/16-П від 31.07.2016 на суму 3 200 грн (плата за користування вагонами); № 02/16 від 31.08.2016 на суму 671 630,52 грн; № 02/16-П від 31.08.2016 на суму 81 600 грн (плата за користування вагонами); № 03/16-П від 31.08.2016 на суму 132 800 грн (плата за користування вагонами).

Так, зокрема, як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт № 01/16-П від 31.07.2016; № 02/16-П від 31.08.2016; № 03/16-П від 31.08.2016 (плата за користування вагонами) складені позивачем на підставі електронних відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46, отриманих зі Звіту системи ГІОЦ УЗ ГУ-46 (в останньому рядку даного звіту наведено фактичний час користування кожного вагону) та з урахуванням умов п. 4.8. Договору (нормативний час використання вагону 24 години). Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем належними доказами не доведено правильності проведеного розрахунку часу користування відповідачем вагонами відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Акти виконаних робіт №01/16 від 31.07.2016 на суму 609 119,28 грн та № 01/16-П від 31.07.2016 на суму 3 200 грн підписані, зокрема, відповідачем без будь-яких зауважень і заперечень, скріплені його печаткою.

Разом з цим, акти виконаних робіт № 02/16 від 31.08.2016; № 02/16-П від 31.08.2016; № 03/16-П від 31.08.2016 не містять підпису уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до п.3.1.5. Договору клієнт (відповідач) зобов'язався приймати і затверджувати (підписувати) звіти, акти виконаних робіт експедитора протягом 3-х банківських днів з дати їх отримання від експедитора. В разі виникнення розбіжностей по звіту, акту виконаних робіт, клієнт зобов'язаний затвердити (підписати) звіт, акт виконаних робіт (в цей же термін) з розбіжностями і обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. Якщо звіт, акт виконаних робіт експедитора затверджений (підписаний) особою клієнта, яка не уповноважена здійснювати такі дії, клієнт зобов'язаний повернути експедитору звіт, акт виконаних робіт разом з документом, що підтверджує повноваження особи, яка затвердила (підписала) звіт, акт виконаних робіт. У разі несвоєчасного повернення клієнтом (протягом 5-ти банківських днів з дати отримання від експедитора звіту, акту виконаних робіт) на адресу Експедитора затвердженого (підписаного) звіту/акту виконаних робіт та, або без додатка документів, які підтверджують повноваження особи, яка затвердила звіт, акт виконаних робіт, звіт, акт виконаних робіт експедитора вважається клієнтом прийнятим без будь-яких зауважень і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов вищенаведеного пункту Договору позивачем листом №931/1 від 13.09.2016 направлено на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт № 02/16 від 31.08.2016; № 02/16-П від 31.08.2016; № 03/16-П від 31.08.2016. Вказаний лист у відповідності до повідомлення про вручення поштового відправлення отриманий відповідачем 23.09.2016.

Оскільки вказані акти впродовж п'яти днів з дати отримання відповідачем не повернуто, вмотивованої відмови від підписання останнім не надано, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані послуги з урахуванням приписів п.п. 3.1.5., п.п.4.8.3., п. 4.10. Договору вважаються прийнятими відповідачем, а відтак підлягають оплаті.

Крім того, обставини здійснення позивачем організації з перевезення вантажу за заявками відповідача також підтверджуються наявними в матеріалах справи залізничними накладними, а також залученими до матеріалів справи судом апеляційної інстанції актами загальної форми (ГУ-23), відомостями форми ГУ-46, складеними ПАТ "Укрзалізиця" Регіональної філії "Львівська залізниця", "Придніпровська залізниця". Також, зі змісту наведених актів та відомостей залізниці вбачається час перебування вагонів у відповідача під навантаженням/розвантаженням.

Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи вірно встановлено, що неоплаченими залишилися послуги на суму 189 609,80 грн (1 498 349,80 грн (загальна вартість наданих послуг) - 1 308 740,00 грн (сума попередньої оплати послуг). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що збільшення вартості послуг, зокрема, відбулось у зв'язку з понаднормованим використанням відповідачем вагонів, плату за що визначено умовами Договору (п. 4.8.5).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4.8.5. Договору плата за користування вагонами, яка не покривається передоплатними платежами оплачується клієнтом в 7-ми денний строк з дати пред'явлення експедитором письмової вимоги оплати.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 1090 від 25.10.2016 про сплату суми заборгованості. Вказана претензія у відповідності до повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 23.11.2016, а відтак строк оплати суми боргу з урахуванням приписів п. 4.8.5. Договору настав 30.11.2016.

З огляду на встановлення факту наявності заборгованості з оплати вартості послуг згідно умов договору та відсутності доказів виконання відповідачем договірних зобов'язань в повному обсязі, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 189 609,80 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем обставин наявності вини відповідача щодо понаднормованого користування вагонами відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки плата за користування вагонами експедитора за час їх перебування на під'їзних коліях навантаження чи/або розвантаження є складовою частиною вартості транспортно-експедиторських послуг згідно умов договору та не є відповідальністю, до предмету доказування якої віднесено встановлення факта наявності вини.

Посилання апелянта щодо недоведеності позивачем обставин перебування вагонів, за користування якими нараховано плату, в навантаженому стані відхиляються колегією суддів, оскільки у відповідності до п.2.1. Додатку № 01 до Договору плата за користування залізничними вагонами експедитора нараховується за час знаходження вагонів під навантаженням і розвантаженням. Тобто нарахування плати за користування вагонами у відповідності до умов договору не пов'язується з встановленням факту знаходження вагону у завантаженому стані.

Позивачем заявлено до стягнення з позивача пеню у розмірі 14522,76 грн. за період з 01.12.2016 р. по 10.03.2017 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п. 5.2 Договору клієнт зобов'язаний сплатити експедитору за кожен день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку розрахунку нарахування позивачем пені за період з 01.12.2016 року по 10.03.2017 року встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 14 522,76 грн. пені правомірно було задоволено судом першої інстанції.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1557,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3810,97 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів за результатами проведеної перевірки здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних за період з 01.12.2016 року по 10.03.2017 року встановила, що він відповідає матеріалам справи, а відтак погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1557,12 грн. річних та 3810,97 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-технічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/5533/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/5533/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5533/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін