Ухвала від 20.09.2017 по справі 826/14826/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 826/14826/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Індустріальні та дистрибуційні системи до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки-відмови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Індустріальні та дистрибуційні системи (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відділу митного оформлення 3 м/п Іллічівськ Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулося відповідно до ВМД від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/006433;

- скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/006433, прийнятого відділом митного оформлення 3 м/п Іллічівськ Одеської митниці ДФС;

- скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/006433, складеної відділом митного оформлення 3 м/п Іллічівськ Одеської митниці ДФС.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.01.2015 р. між ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи і ТОВ Айдіес Боржомі Тбілісі (Грузія) було укладено контракт № СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води Боржомі в асортименті.

02.03.2015 р. між позивачем і ТОВ Айдіес Боржомі Тбілісі укладено додаткову угоду № 1 до вказаного контракту, якою змінено ціну товару за контрактом через суттєву девальвацію гривні з дати останнього перегляду договірних цін та зниження платоспроможності покупців внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася.

12.12.2015 р. на виконання вимог контракту ТОВ Айдіес Боржомі Тбілісі було здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту від 13.01.2015 р. № СТ20-001/1501 з урахуванням укладеної додаткової угоди від 02.03.2015 р. № 1 до нього.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи як декларантом до відділу митного оформлення 3 м/п Іллічівськ Одеської митниці ДФС було подано вантажну митну декларацію (далі - ВМД) від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/006433.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом подано митному органу наступні документи: некласифікований транспортний документ - вагонну відомість від 09.12.2015 р. № 92788; накладну ЦІМ/УМВС від 05.12.2015 р. № 00011361; накладну ЦІМ/УМВС від 05.12.2015 р. № 00011362; накладна ЦІМ/УМВС від 05.12.2015 р. № 00011363; накладну ЦІМ/УМВС від 05.12.2015 р. № 00011364; накладну ЦІМ/УМВС від 05.12.2015 р. № 00011365; передатну відомість від 09.12.2015 р. № 2; банківські платіжні документи, що стосуються товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2015 р.; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією від 04.06.2015 р. № 11/653 та від 06.11.2015 р. № ОЄ-8/427; виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території б/н від 22.07.2015 р.; розрахунок ціни (калькуляцію) від 26.03.2015 р. Т32-589/1503; рахунок-фактуру (інвойс) від 03.12.2015 р. № СЕ20150444; пакувальний лист до інвойсу № СЕ20150444 від 03.12.2015 р.; страховий поліс від 28.01.2015 р. № 00837; копію угоди стосовно внесення змін до Відкритого полісу від 04.03:2015 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.03.2015р. № 1, від 10.06.2015 р. № 2, від 12.06.2015 р. № 3; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 13.01.2015 р. № СТ20-001/1501; доповнення до внутрішнього договору (контракту) від 19.12.2014 р. № 1; договір про надання послуг митного брокера від 16.05.2014 р.; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) від 05.12.2015 р. № 2720; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 05.12.2015 р. № 27620; сертифікат про походження товару форми від 05.12.2015 р. СТ-1 № GEO 2015 01/004282; копію митної декларації країни відправлення від 05.12.2015 р. С 2890; довіреності, листи, що підтверджують вартість товару тощо.

За результатами перевірки документів, поданих декларантом, відповідачем запропоновано надати основні та додаткові (за наявності) документи відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

За результатами розгляду поданих документів, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/000098/2, відповідно до якого розрахунок митної вартості здійснено за другорядним методом - за ціною ідентичних товарів.

Підставами для корегування зазначено, що взаємопов'язаність між собою продавця та покупця вплинула на ціну імпортованого товару шляхом навмисного заниження ціни на товар через набрання чинності Закону України Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року № 73-VIII від 28.12.2014 р.; існуючий зв'язок між продавцем та покупцем товару вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно додаткової угоди № 1 до Контракту; декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема, жодного банківського документа, який би стосувався даної поставки товару, додаткову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними, відомості про вартість страхування.

Кірм того, відповідачем складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/00104.

Вважаючи протиправним зазначені рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, зокрема щодо впливу взаємозв'язку позивача і його контрагента на ціну імпортованого товару, та не доведено правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI (далі - Конвенція).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10, 12 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та застосування другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем при здійсненні 13.01.2015 р. імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, зазначеними документами у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/006433 про коригування митної вартості товарів і картки відмови у прийнятті митної декларації від 12.12.2015 р. № 500040403/2015/006433.

При цьому, доводи апелянта про те, що ПрАТ ІДС та IDS BORJOMI GEORGIA LLC є частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL, тобто позивач і його контрагент є взаємопов'язаними особами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки сам лише факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, що прямо передбачено ч. 12 ст. 58 МК України, і відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження жодних належних і допустимих у розумінні ст. 70 КАС України доказів, які б підтверджували вплив взаємозв'язку позивача і його контрагента на ціну імпортованого товару.

Аналогічна правова позиція, щодо необхідності обґрунтування митним органом взаємозв'язку і що саме цей взаємозв'язок вплинув на ціну товару закріплена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 р. по справі № 21-558а14.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем на вимогу митного органу бухгалтерської документації, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, пунктом 3.1 Контракту від 13.01.2015 р. № СТ20-001/1501, укладеного між ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи і ТОВ Айдіес Боржомі Тбілісі (Грузія) передбачено, що покупець здійснює повну оплату кожної партії товару Продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна, а отже, надання бухгалтерської виписки, яка б підтверджувала факт оплати вартості товару, що декларується, саме за митною вартістю під час проведення митного оформлення товару було неможливим.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи, зокрема в суді першої інстанції, позивачем надано належним чином завірені копії платіжних документів, які підтверджують оплату імпортованого товару саме за задекларованою ним ціною Контракту.

Посилання апелянта на те, що позивачем при імпортуванні товару не було підтверджено витрати на його страхування, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до п. 5.2 Контракту від 13.01.2015 р. № СТ20-001/1501, укладеного між ПрАТ Індустріальні та дистрибуційні системи і ТОВ Айдіес Боржомі Тбілісі (Грузія), поставка товару здійснювалася на умовах СІР за правилами Інкотермс-2010, тобто страхувальником був продавець, який здійснював страхування за власний рахунок, що безпосередньо підтверджується страховою документацією, копії якої містяться в матеріалах справи.

Твердження апелянта про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі, судова колегія вважає голослівними, оскільки у відповідності до норм ч. 1 ст. 99 КАС України, ч. 5 ст. 24 МК України та ст. 102 ПК України, строк звернення з адміністративним позовом у даній справі регулюється спеціальними законодавчими нормами та становить 1095 днів.

При цьому, Європейським Судом з прав людини у справі Іліан проти Туреччини визначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність вчинення ним оскаржуваних дій та прийняття спірного рішення і картки відмови.

Більш того, апеляційний суд зазначає, що апелянтом взагалі не доведено, яким чином ним було застосовано другорядний метод визначення митної вартості та скориговано заявлену позивачем ціну імпортованого товару, зокрема апелянтом не виконано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 р. про витребування доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Одеської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2017 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст.160 КАС України, виготовлено 20 вересня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.