Ухвала

від 14.09.2017 по справі 387/257/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1393/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В.В.

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

14.09.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства Маркевича Петра Миколайовича про визнання договорів оренди недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

6 квітня 2017 рок ОСОБА_2, від імені якої на підставі довіреності діє представник - ОСОБА_4, звернулася до суду з вказаним позовом. Позивачка посилалася на те, що укладені нею з СФГ Маркевича Петра Миколайовича два договори оренди належних їй на праві власності земельних ділянок, право оренди на які зареєстровано 16 травня 2016 року, не відповідають вимогам ст. 15 Закону України Про оренду землі . Зокрема договори не містять відомостей про дати їх укладення, що унеможливлює визначення початку та закінчення строку дії договорів. В п. 9 кожного з договорів відсутні умови про визначення розміру орендної плати, способу та умов розрахунків, порядку її внесення.

З урахуванням вказаних обставин, позивачка просила суд визнати недійними два договори оренди земельних ділянок площею 5,6583 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 11,6925 га, кадастровий номер НОМЕР_2, відповідно, на підставі яких виниклі права оренди зареєстровані 16 травня 2016 року.

Рішенням Добровеличківський районний суд Кіровоградської області від 24 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона доводить незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильність встановлення судом дати укладення договорів оренди, що потягло за собою неправильність висновку про строк його дії. Поза увагою суду лишилася відсутність у п. 5 договорів умов щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що унеможливлює визначення розміру орендної плати та застосування відповідальності за її несвоєчасну сплату. Висновки суду в цій частині суперечать правовим позиціям Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. Суд необґрунтовано відхилив доводи позивача про відсутність у договорі умов про спосіб та умови розрахунків, порядку внесення орендної плати.

Позивачка, повідомлена про час та місце розгляду справи, особисто в судове засідання не з'явилася. Проте, згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Представник позивача - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу позивача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, проте представник відповідача Баландін В.С. у судовому засіданні заперечив проти доводів позивача, просив відхилити скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі обставини.

13 травня 2016 року в селі Вороб'ївка між ОСОБА_2 та СФГ Маркевича Петра Миколайовича було укладено договір оренди землі, об'єктом якого являється земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Братолюбівської сільської ради, площею 5,6583 га.

Відповідно до п. 8 договору його укладено строком на 10 років.

Згідно п. 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, що складає 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до п.11 орендна плата вноситься до 31 грудня .

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (п. 42 договору).

На підставі вказаного договору 16 травня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за СФГ Маркевича Петра Миколайовича.

Суд дослідив реєстраційну справу № 926231235217, витребувану ним у державного реєстратора Добровеличківської райдержадміністрації Кіровоградської області містить, та встановив наявність уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки НОМЕР_1, згідно якого проіндексована нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 1 січня 2016 року становила 209029 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 13 травня 2016 року в селі Вороб'ївка між ОСОБА_2 та СФГ Маркевича Петра Миколайовича було укладено договір оренди землі, об'єктом якого являється земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться на території Братолюбівської сільської ради, площею 11,6925 га.

Відповідно до п. 8 договору його укладено строком на 10 років.

Згідно п. 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, що складає 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до п.11 орендна плата вноситься до 31 грудня .

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (п. 42 договору).

На підставі вказаного договору 16 травня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за СФГ Маркевича Петра Миколайовича.

Суд дослідив реєстраційну справу № 926231235217, витребувану ним у державного реєстратора Добровеличківської райдержадміністрації Кіровоградської області містить, та встановив наявність уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки НОМЕР_2, згідно якого проіндексована нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 1 січня 2016 року становила 418012 грн.

Апеляційний суд встановив, що позивач пред'явив позов до селянського (фермерського) господарства Маркевича Петра Миколайовича, ідентифікаційний код юридичної особи 20647608.

Суд в рішенні також зазначив, що відповідачем у справі є селянського (фермерського) господарства Маркевича Петра Миколайовича.

Проте, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код юридичної особи 20647608 належить фермерському господарству Маркевича Петра Миколайовича.

Представник юридичної особи саме з таким найменуванням Баландін В.С. приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, як представник відповідача.

Сторони визнали, що оспорювані договори оренди були укладені між ОСОБА_2 та фермерським господарством Маркевича Петра Миколайовича, а отже суд першої інстанції розглянув справу щодо належного відповідача, але в судовому рішенні невірно визначив повне найменування відповідача.

Допущена судом помилка в найменуванні відповідача не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку та не являється підставою скасування судового рішення і може бути виправлена судом самостійно.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що примірники договорів, якими володіють сторони по справі, відрізняються від примірників договорів, які містяться у досліджених судом реєстраційних справах так, як в останніх містяться відомості про дату укладення договорів - 13 травня 2016 року, розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок на момент укладення договорів та розмір орендної плати в грошовому виразі. Суд зробив висновок, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договорів, не мали претензій щодо їх змісту ні на час укладення, ні під час виконання у 2016 році, а тому на думку суду підстави для визнання договорів недійсними, на які посилався позивач, відсутні.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк , а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Представники сторін по справі в суді визнали, що укладення сторонами оспорюваних договорів відбулося у 2016 році.

Згідно зі змістом частин 1 - 3 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII, яка діє з 5 квітня 2015 року) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та озмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Стаття 15 вказаного Закону у редакції, діючій на час укладення договорів, на відміну від попередньої її редакції, не містить положення про те, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Виходячи із змісту статей 638 та 640 ЦК України а також роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , можна дійти висновку, що не є укладеними договори, у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, яка направила аферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Проте у справі, рішення в якій переглядається, суд першої інстанції, дослідивши всі примірники кожного із оспорюваних договорів оренди землі встановив, що в усіх цих примірниках договорів містяться істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Так всі договори містять умови про об'єкти оренди - їх кадастрові номера, розмір земельних ділянок та місце розташування.

У п. 8 кожного з оспорюваних договорів, у кожному з досліджених судом примірниках, вказано строк дії договору - 10 років.

Вказані пункти договорів оренди не суперечать нормам ст. 19 Закону України Про оренду землі .

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Таким чином сторони по справі, вони ж сторони за договорами оренди, дійшли в належній формі згоди про те що орендодавець передає орендарю право володіння і користування його земельними ділянками строком на 10 років.

Суд першої інстанції, врахувавши вказані умови договорів, положення ЦК України, ст. 1, 13, 19 Закону України Про оренду землі та ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , обґрунтовано вказав у рішенні, що саме з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки має обраховуватися вказаний строк, тобто з 16 травня 2016 року.

Отже твердження позивача про відсутність в договорах умов щодо строку оренди, чи то неможливість визначення початок перебігу цього строку і його закінчення, за відсутності вказівки про дату укладення договору, є безпідставними.

Відсутність у текстах договорів вказівки на точну дату початку перебігу строку дії договорів, як і відсутність на деяких їх примірниках дати досягнення сторонами домовленості щодо умов договорів, не свідчать про відсутність в договорах умов про строк дії оренди.

Крім того, з примірників договорів оренди, які містяться в реєстраційних справах, суд встановив, що договори укладені 13 травня 2016 року. Апеляційна скарга позивача не містить аргументів, які б спростовували це висновок суду.

Щодо умов договору про орендну плату, то в п. 9 оспорюваних договорів, у всіх їх примірниках, вказано, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3,5 % він нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, сторони договорів досягли домовленості, що орендна плата буде виплачуватися орендарем орендодавцю у грошовій формі у розмірі, який обраховується у процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В матеріалах справи наявні розрахунки нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначені станом на 1 січня 2016 року (а. с.32, 33), а отже визначення фактичного розміру орендної плати в грошовому виразі є можливим з застосуванням порядку обрахунку, визначеного п. 9 договорів.

Пунктом 10 оспорюваних договорів передбачно обчислення розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Строки внесення визначені п. 12 договорів - до 31 грудня.

Строки та умови перегляду орендної плати сторонами визначено у п. 12 договорів: зміна умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміна коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом. Розмір орендної плати в обов'язковому порядку переглядається один раз на три роки.

Відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати встановлена п. 13 договорів у вигляді пені.

Таким чином умови оспорюваних позивачем договорів оренди землі не суперечать зміст ст. 15 Закону України Про оренду землі , на яку посилався позивач, ні статтям 21 - 23 цього ж таки Закону так, як містять пункти про розмір, індексацію орендної плати, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Суд першої інстанції правильно встановив, що обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, а саме: невідповідність оспорюваних договорів оренди землі приписам Закону України Про оренду землі щодо істотних умови таких договорів, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

За таких умов суд вважав пред'явлений позов безпідставним, а тому обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції .

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: