Рішення

від 11.09.2017 по справі 398/2398/17

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2398/17

провадження №: 2/398/2176/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

"11" вересня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В. з участю секретаря Сніжко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 справу за позовом ОСОБА_2 до Новоселівської (Комінтернівської) сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права забудовника в порядку спадкування,

вставновив:

12 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Новоселівської (Комінтернівської) сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, у якому просить визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 всі права забудовника, у тому числі право здачі та введення відповідно до законодавства об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності, право на державну реєстрацію права власності житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що розташований у с. Веселому Олександріського району Кіровоградської області по вул. Садовій, 23.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те. що після смерті її матері вона у шестимісячний строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Разом з тим, наявність у спадкодавця прав забудовника щодо вказаного будинку, які входять до складу спадщини, підтверджується витягом з погосподарської книги.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позов та просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у надісланому до суду листі сільський голова Новоселівської сільської ради просив розглянути справу без участі представника сільської ради.

За відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи згідно ч.1 ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд вставновив, що 12 квітня 2009 року померла ОСОБА_3. Це підтверджується наявним у матеріалах спадкової справи свідоцтвом про смерть, виданим 13 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 25 січня 2006 року, який був посвідчений секретарем Новоселівської сільської ради, відповідно до якого вона заповіла усе належне їй майно своїй дочці ОСОБА_2.

19 листопада 2009 року ОСОБА_2, яка є донькою померлої, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері і видачу свідоцтва про право на спадщину.

Родинний зв'язок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження позивача (прізвище при народженні Петрик), витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (підтверджує зміну позивачем прізвища при у кладення шлюбу з Петрик на ОСОБА_2), свідоцтвом позивача про розірвання шлюбу (позивачу після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_2), паспортом позивача і свідоцтвом про одруження спадкодавця ОСОБА_3 (до укладення шлюбу прізвище Петрик).

6 грудня 2014 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері. Спадщиною, на яку видано це свідоцтво є земельна ділянка, кадастровий номер 3520383700:02:000:0269.

Постановою від 13 березня 2017 року нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок у с. Веселому Олександріського району Кіровоградської області по вул. Садовій, 23 у зв'язку з неподанням заявником належного правовстановлюючого документа на цей будинок.

Право забудовника щодо вказаного будинку, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3, підтверджується витягом з погосподарської книги від 17 березня 2017 року, у якому зазначено, що згідно записів погосподарської книги Новоселівської сільської ради особовий рахунок №73 житлового будинку, що знаходиться за адресою с. Веселе, вул. Садова (Кірова), буд. 23 належить ОСОБА_3 Захарвіні.

ОСОБА_3 за життя не зареєструвала право власності на вказаний будинок. Це підтверджується архівною довідкою КП «ОБМТІ» від 10 березня 2017 року.

Також згідно з рішенням виконавчого комітету Комінтернівської сільської ради народних депутатів від 28 вересня 1993 року №23 вирішено передати безоплатно ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,20 га у с.Веселе за адресою вул. Кірова, 23 для особистого підсобного господарства у приватну власність з наступною видачею Державного акту на право приватної власності на землю. Однак, як вбачається з довідки Новоселівської сільської ради від 14 грудня 2016 року ОСОБА_3 не завершила процедуру приватизації виділеної їй земельної ділянки.

3 березня 2017 року КП «Олександрійське ОМБТІ» виготовило без зазначення власника технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №23 по вул. Садова у с.Веселе. Згідно цього технічного паспорта житловий будинок був побудований у 1967 році.

Окрім цього, на підставі матеріалів спадкової справи а також довідки Новоселівської сільської ради від 14 грудня 2016 року суд вставновив, що спадкодавець ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала та була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25 серпня 1971 року до дня своєї смерті. З нею постійно проживала та здійснювала догляд до дня її смерті донька ОСОБА_2. Інших спадкоємців, окрім доньки, у спадкодавця ОСОБА_3 не встановлено, ніхто крім ОСОБА_2 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

До правовідносин, які є предметом спору застосовуються такі норми права.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, до спадкоємця, який прийняв спадщину, переходять усі майнові майнові права так обов'язки, які належали спадкодавцю за життя. До майнових прав належить, зокрема, і права забудовника.

Право власності та права забудовника щодо житлового будинку набувається у порядку, який існував на час його будівництва. Судом на підставі технічного паспорта встановлено, що спірний житловий будинок був збудований у 1967 році. На момент будівництва будинку, який є предметом спору у цій справі, порядок набуття права власності був врегульований Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України .

Житлові будинки, побудовані в сільській місцевості, в експлуатацію не приймались.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносились питання видачі правовставнолюючих документів на ці будівлі та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. У погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначався рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, технічним паспортом на будівлю, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову, дозвіл на забудову тощо.

Необхідність реєстрації будинків як умова виникнення права власності була запроваджена в Україні з прийняттям Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

При вирішенні питання щодо визнання майнових прав, зокрема і прав забудовника на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, технічним паспортом на будівлю, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову, дозвіл на забудову тощо.

У справі, що розглядається, суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя мала права забудовника, оскільки відповідно до записів погосподарської книги їй належав особовий рахунок №73 житлового будинку за адресою с.Веселе, вул. Садова, 23, та їй також виділялася для ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка за цією ж адресою. Однак спадкодавець не зареєструвала за життя право власності на вказаний будинок та не отримала відповідних правовставнолюючих документів, а отже, враховуючи наведені вище норми законодавства, які діяли на момент будівництва, не набула право власності на будинок. За таких обставин належні спадкодавцю права забудовника включається до складу спадщини. Враховуючи те, що нотаріус відмовив ОСОБА_2, яка є спадкоємцем прав забудовника, у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, та відсутність іншого правового механізму, окрім визнання прав забудовника судом, який би забезпечив ОСОБА_2 можливість їх реалізувати, суд дійшов висновку про обґрунтованість її позову та про наявність підстав для його задоволення.

При вирішенні питання про задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права забудовника саме у порядку спадкування за законом, а не за заповітом, який, як вбачається з досліджених матеріалів справи, також був складений спадкодавцем, суд керується положеннями статей 10 і 11 ЦПК України про те, що позивач наділений правом розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору, зокрема і щодо визначення предмета спору, на власний розсуд, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Таким чином, суд, задовольняючи позов виходить з формулювання позивачем предмету позову та врахує, що визнання за ОСОБА_2 спадкового права саме за законом не порушить прав інших осіб, адже вона є єдиним спадкоємцем як за законом, так і за заповітом.

Керуючись ст 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у порядку спадкування за законом після смерті 12 квітня 2009 року ОСОБА_3 всі права забудовника, у тому числі право здачі та введення відповідно до законодавства об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності, право на державну реєстрацію права власності житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, що розташований у с. Веселому Олександріського району Кіровоградської області по вул. Садовій, 23.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги, якщо їх не було подано. У разі подання заяви про перегляд заочного рішення чи апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Орловський В.В.