Рішення

від 12.09.2017 по справі 332/4098/16-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4098/16-ц

Провадження №: 2/332/147/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

Головуючого - судді: Федоренка О.І.;

при секретарі: Іванової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву", Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" про поділ майна подружжя та визнання майна особистою власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в уточненому варіанті якого зазначив, що 27.11.1999 року між ним та ОСОБА_2 укладений шлюб. Перебуваючи у шлюбі сторонами було придбано: квартиру АДРЕСА_1; автомобіль "DAEWOO LANOS", 2008 р.в.; автомобіль "Great Wall", 2013 р.в.; автомобіль "ЗАЗ-1102", 1993 р.в. та у 2003 році в ЗРУ ДСФУ "ДФСМБ" взятий кредит.

У зв'язку з тим, що згоди щодо розподілу спільного майна сторони не досягли, ОСОБА_2 змушений звернутися до суду і просить суд визнати за ним та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частини за кожним; визнати за ним та ОСОБА_2 по 1/2 залишку зобов'язання за кредитним договором від 11.11.2003 року між ним та ЗРУ ДСФУ "ДФСМБ", розмір якого становить по 22500,17 грн. кожному, а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобілів "DAEWOO LANOS", 2008 р.в. в розмірі 36700 грн.; "Great Wall", 2013 р.в. в розмірі 115800 грн.; "ЗАЗ-1102", 1993 р.в. в розмірі 10000 грн., і стягнути, понесені ним судові витрати в розмірі 4134 грн.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом в уточненому варіанті якого позовні вимоги ОСОБА_2, щодо квартири № 8 по вул.Гончара в м. Запоріжжі та зобов'язання за кредитним договором від 11.11.2003 року з ЗРУ ДСФУ "ДФСМБ" визнала повністю, щодо інших позовних вимог заперечує проти їх задоволення. В свою чергу просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1/2 частину його доходів від підприємницької діяльності як засновника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "АКТ СЕРВІС" за період з 17.8.2015 року по 8.2.2017 року - дати звернення до суду, в розмірі 210269,60 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1/2 частини вартості автомобілю "NISSAN KUBISTAN", 2006 р.в. в розмірі 78528,50 грн.; визнати за нею право власності на автомобіль "Great Wall HAVAL M4", 2013 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 8.2.2017 року зустрічний позов об'єднаний з первинним в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник заявлені позовні вимоги підтримали, та з посиланням на викладені в позові доводи та обґрунтування просять заявлені позовні вимоги задовольнити у зв'язку з їх доведеністю, щодо зустрічного позову просять в його задоволенні відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

В свою чергу представник ОСОБА_2 заявлений зустрічний позов підтримала у повному обсязі, підтвердивши доводи та обґрунтування заявлених їх стороною вимог, просить вимоги зустрічного позову задовольнити у повному обсязі, щодо вимог первинного позову, то підтвердила позицію щодо визнання їх лише в частині розподілу квартири та фінансових зобов'язань.

Представник Запорізького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву", підтвердив наявність фінансових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитною угодою від 11.11.2003 року, розмір яких не суперечить розміру, зазначеному в позовних заявах.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" представника в судове засіданні не направило, своєї думки з приводу предмету позову судові не представило.

Вислухавши пояснення, перевіривши докази, суд встановив певні юридичні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Як встановлено в судовому засіданні й проти чого не заперечують сторони, вони уклали шлюб 27.11.1999 року (т.1 а.с.7). Квартира АДРЕСА_2 придбана у власність 6.3.2006 року (т.1 а.с.9), кредитна угода № 08102003182 укладена 11.11.2003 року (т.1 а.с.10-12). Наявність на час придбання квартири та укладення кредитної угоди між сторонами шлюбних відносин сторонами не заперечуються.

В судовому засіданні сторони дійшли згоди щодо визнання за ними права власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 та по 1/2 частині зобов'язань за кредитною угодою № 08102003182 від 11.11.2003 року, укладеною між ОСОБА_2 та ЗРУ ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву", розмір якої на час розгляду справи становить 45000,34 грн., що підтверджується розрахунком, представленим кредитною установою (т.1 а.с.10-12,149-174), по 22500,17 грн. кожній із сторін.

Частина 4 ст.174 ЦПК України, передбачає як підставу для задоволення позову у разі визнання його відповідачем і при наявності законних підстав, якщо це не суперечить закону і, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Як зазначено в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.6.2009 року № 2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших доказів.

Суд вважає, що правовідносини між сторонами, які виникли з права спільної сумісної власності на майно подружжя в частини квартири АДРЕСА_4 і фінансових зобов'язань перед ЗРУ ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву" за договором № 08102003182 від 11.11.2003 року, укладеного з ОСОБА_2 є безумовними, які не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі у зв'язку з їх визнанням відповідачем без з'ясування і дослідження інших доказів.

Таким чином, суд визнає за ОСОБА_2 та ОСОБА_2 право власності кожного на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, припинивши за ОСОБА_2 право власності на 1/1 частину вказаної квартири.

Також суд визнає за ОСОБА_2 та ОСОБА_2 по 1/2 залишку зобов'язання за Кредитною угодою № 08102003182 від 11.11.2003 року в розмірі по 22500,17 грн. кожному, укладену між ОСОБА_2 та ЗРУ ДСФУ "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву".

Щодо інших позовних вимог, заявлених сторонами суд вважає наступне.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Згідно інформації Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України (т.1 а.с.207) на 1.1.2016 року за ОСОБА_2 автомобіль "ЗАЗ 1102" 1993 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_2 не зареєстрований. Доказів наявності даного автомобілю у ОСОБА_2 або третіх осіб судові не надано, тому суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Стосовно інших вимог. Як встановлено в судовому засіданні, сторони уклали шлюб 27.11.1999 року (т.1 а.с.7). Судові надано рішення суду від 23.11.2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між сторонами (т.1 а.с.67) де зазначено, що справа розглядалась за відсутністю сторін за їх заявами, де відповідач повністю визнає позов щодо нього про розірвання шлюбу. Згідно позовної заяви (т.1 а.с.8) шлюбні відносини між сторонами припинені з липня 2016 року. Зазначення ОСОБА_3 в заяві про розгляд позову щодо розірвання шлюбу визнання позовної заяви ОСОБА_2 в повному обсязі, суд приймає як визнання ОСОБА_2 факту припинення шлюбних відносин між ним і ОСОБА_2 з липня 2016 року.

Факт припинення шлюбних відносин між сторонами саме в липні 2016 року не спростований в судовому засіданні сторонами, окрім того, підтвердженням факту припинення шлюбних відносин між сторонами саме в липні 2016 року, суд вважає наданий ОСОБА_2 договір оренди житлового приміщення - квартири АДРЕСА_5, від 22 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.68).

Таким чином, суд приходить до висновку, що шлюбні відносини між сторонами існували з 27.11.1999 року по 22.7.2016 року.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Тобто щодо майна, придбаного сторонами вже після 22.7.2016 року застосовується ч.6 ст.57 ЦК України згідно якої суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч.6 ст.57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Як встановлено в судовому засіданні шлюбні відносини між сторонами існували з 27.11.1999 року по 22.7.2016 року.

Згідно наданих сторонами доказів (т.1 а.с.127-129,131-136,207, т.2 л.д.24): автомобіль "DAEWOO LANOS", 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_3 придбаний ОСОБА_2 26.7.2016 року; автомобіль "Great wall" модель "HAVAL M4", 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний ОСОБА_2 15.9.2016 року; автомобіль "NISSAN KUBISTAR", 2006 року випуску, державний реєстраційний номер АР, придбаний ОСОБА_2 24.11.2016 року, тобто вже після припинення шлюбних відносин 22.7.2016 року, що за змістом ч.6 ст.57 СК України є для суду підставою відмови у визнанні їх спільною сумісною власністю подружжя та застосування в подальшому ст.ст.60,61,69,70 СК України, тому в частині щодо стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_2 1/2 частин вартості автомобілів "DAEWOO LANOS" та "Great wall" і на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобілю "NISSAN KUBISTAR" суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цих вимог.

Щодо визнання за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль "Great wall" модель "HAVAL M4", 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, суд вважає дані позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню з наступного. Згідно наданих доказів вказаний автомобіль придбаний ОСОБА_2 15.9.2016 року після встановленого судом припинення шлюбних відносин, тому правовідносини щодо цього автомобілю регулюються ч.6 ст.57 СК України, згідно якої суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_2 1/2 частину доходів від його підприємницької діяльності, суд вважає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 є засновником та одноособовим власником ТОВ "АКТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39952712). Підприємство зареєстроване 17.8.2015 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі (т.1 л.д.53-66).

Згідно ч.2 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно п.29,30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , відповідно до положень ст.ст.57,61 СК України ст.52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

За змістом ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Доказів зміни розміру часток спільної власності, судові не надано, у зв'язку з чим, суд вважає частки від доходу підприємства рівними між сторонами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в рішенні по справі № 6-5цс14, згідно якого, аналіз норм права: ст.63,65 СК України, ст.ст.66,67 ГК України, дає підстави для висновку про те, що у разі передання подружжям спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. Аналогічна правова позиція викладена Судовою Палатою у цивільних справах Верховного Суду України в справі № 6-38цс15.

Таким чином, суд приходить до висновку про право ОСОБА_2 на 1/2 частину доходу ТОВ "АКТ СЕРВІС" й позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, але в частині стягнення 1/2 частини доходу підприємства за період з 17.8.2015 року по 22.7.2016 року - дати фактичного припинення шлюбних відносин.

Згідно довідки Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (т.1 а.с.124), ТОВ "АКТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39952712) отримало дохід за податковий період: 2015 року - 8776,10 грн.; 2016 рік - 411773,10 грн.

Розмір 1/2 частини доходів за 2015 рік становить - 8776,10 грн. : 2 = 4388,05 грн.

Розмір 1/2 частини доходів за 2016 рік (з 1 січня по 22 липня) становить:

411773,10 грн.: 12 = 34314,43 грн. - дохід за 1 місяць;

34314,43 грн. х 7 = 240200,98 грн. - дохід за 7 місяців;

1/2 частина дорівнює 240200,98 : 2 = 120100,49 грн.

Загальна 1/2 частину доходу ТОВ "АКТ СЕРВІС" за період з 17.8.2015 року по 22.7.2016 року становить 4388,05 + 120100,49 грн. = 124488,54 грн., що й підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.57,60,61,63,65,70,71 СК України, ст.52 ЦК України, ст.ст.66,67 ГК України, ст.ст.10,11,14,57-60,154,174, 208-209,212-215,218,294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Припинити за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 право власності на 1/1 частину квартири АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 на 1/2 залишку зобов'язання за Кредитною угодою № 08102003182 від 11.11.2003 року в розмірі 22500,17 грн., укладену між ОСОБА_1 та Запорізьким регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.

Визнати за ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 на 1/2 залишку зобов'язання за Кредитною угодою № 08102003182 від 11.11.2003 року в розмірі 22500,17 грн., укладену між ОСОБА_1 та Запорізьким регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.

Визнати за ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 право особистої приватної власності на автомобіль "Great wall" модель "HAVAL M4", 2013 року випуску, легковий хетчбек-В синього кольору, номер кузова НОМЕР_6, номер двигуна НОМЕР_7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 1/2 частину доходів від підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39952712) за період з 17.8.2015 року по 22.7.2016 року в розмірі 124488,54 грн.

В решті вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Повний текст рішення виготовлений протягом п'яти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу

протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Федоренко