Постанова

від 06.07.2017 по справі 457/473/17

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/473/17

провадження №2-а/457/24/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Марчука В.І., при секретарі Словіцькій О.Ю., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі Управління містобудування, архітектури та землекористування, третя особа Трускавецької міської ради про визнання протиправною відмови Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі Управління містобудування, архітектури та землекористування,третя особа Трускавецької міської ради про визнання протиправною відмови Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що йому на підставі договору оренди землі від 23.09.2014 р. належить на праві користування земельна ділянка площею 0,0228 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розміщена за адресою АДРЕСА_1. Зазначає, що на даній ділянці розміщено металевий павільйон. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови. Вказує що щодо даного металевого павільйону та земельної ділянки він має намір провести реконструкцію з збереженням цільового призначення зазначеної земельної ділянки. Для проведення запланованих робіт йому необхідно отримати містобудівні умови та обмеження. Для їх отримання він звернувся до відповідача 21.03.2017 р. та надав необхідні документи. Розглянувши дану заяву та відповідні документи листом №40 від 22.03.2017 р. йому було відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень. Вважає таку відмову протиправною та виходячи з вимог діючого законодавства Відповідач зобов'язаний мені видати запитувані містобудівні умови та обмеження

В обґрунтуванні до позову зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у видачі запитуваних умов Відповідач посилався на звернення ПрАТ Трускавецькурорт № 1980 від 13.10.2016 р., акт санітарного обстеження території 1-ї зони санітарної охорони по АДРЕСА_1 від 12.10.2016 р. та на містобудівельну документацію Коригування Генерального плану міста-курорту Трускавець затвердженої рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011 р. Зміст відмови зводиться до того, що констатується факт знаходження спірної будівлі та земельної ділянки в межах 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел, на якій відповідно до ст. 31 ЗУ Про курорти та постанови Ради міністрів УРСР №548 від 09.11.1981 р. Про межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець забороняється провадження будь-якої господарської діяльності.. На підставі наведених документів та вказаного рішення та зазначених норм Закону з посиланням п. 5 ст. 29 ЗУ Про регулювання містобудівельної діяльності Позивачу було відмовлено. При цьому передумовою отримання запитуваних умов встановлено отримання підтвердження ГГРЕС ПрАТ Трускавецькурорт щодо розташування будівлі, що підлягає реконструкції відносно меж 1-ї санітарної зони охорони мінеральних джерел.

Відповідач та третя особа в судовому засіданні надали письмове заперечення та пояснення, щодо суті спору яке гуртувалось на документах зазначених вище та зводилось до того, що межі першої санітарної зони визначені постановою Ради міністрів УРСР №548 від 09.11.1981 р. та відкориговані рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011 р.. Наполягали на тому, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел, а відтак ведення будь-якої господарської діяльності на ній не можливе.

В судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2, який повідомив суду про те, що графічної прив'язки меж межах 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел визначених постановою Ради міністрів УРСР №548 від 09.11.1981 р. на даний час не має. Даною постановою межі визначені орієнтовно та в крупному масштабі, який не дає можливості чітко окреслити межі такої зони, щодо пограничних з нею ділянок Крім цього він пояснив, що фактичне розміщення 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел відбувається не з підстав наявності відповідного нормативного документу, а виходячи з відомостей про розміщення джерела мінеральної води та розташування місця його утворення. З такою позицією погодилися Відповідач та третя особа. Визначення такого місця потребує суттєвих фінансових витрат та ґрунтовного дослідження. Таке на даний час не проведене, а відтак безпідставно вказувати на розміщення меж 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел. Крім цього, свідок вказав на те, що спроби розроблення прив'язки меж 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел до карти м. Трускавець неодноразово робилися проте на даний час така робота не завершена та не затверджена. Щодо рішення Трускавецької міської ради №233 від 21.12.2011 р. свідок зазначив, що міська рада не компетентна вносити зміни, уточнювати чи вчиняти будь-які інші дії з межами 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел так, як відповідно до ЗУ Про курорти таке право має виключно Верховна рада України. Також свідку були надані кадастровий план та проект відведення спірної земельної ділянки. Щодо даних документів свідок вказав на їх достовірність, зазначив, що, наскільки йому відомо такі документи є чинними на момент розгляду справи . При цьому вказав на те, що зазначені документи підписані та погоджені усіма компетентними органами. Зазначив, що найбільш важливим в питанні визначення та узгодження меж першої зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел є позиція ГГРЕС, так як остання має право експлуатації джерела мінеральної води та найбільш компетентна в питаннях його розміщення та розміщення області його формування та розвантаження.

В судовому засіданні завідувач відділу містобудування і архітектури, головний архітектор м. Трускавець З. Кушнір зазначив, що підставою для відмови в видачі запитуваних містобудівельних умов та обмежень було звернення ПрАТ Трускавецькурорт № 1980 від 13.10.2016 р. та акт санітарного обстеження.

Заслухавши учасників судового процесу , дослідивши письмові матеріали справи, на підставі їх повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд дійшов переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено:

Земельна ділянка площею 0,0228 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розміщена за адресою АДРЕСА_1. перебуває в користуванні ОСОБА_1

Перед отриманням даної ділянки в користування було розроблено землевпорядну документацію. Зокрема було розроблено та погоджено кадастровий план та проект відведення вказаної ділянки. Відповідно до змісту даних документів вбачається, що межа 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел проходить по межі спірної ділянки та не пересікає її.

Проект відведення та кадастровий план даної ділянки погоджено міським головою, начальником УЗР, головним архітектором, головним державним санітарним лікарем, начальником екологічної служби, директором ГГРЕС. При цьому зроблено висновок про те, що ділянка знаходиться за межами вказаної зони та погоджено кадастровий план директором ГГРЕС. Як ствердив Позивач та проти чого не заперечили Відповідач та Третя особа вказані погодження на даний час є діючими, не відкликані та не оспорені.

Жодних належних доказів того, що спірна ділянка знаходиться в 1-й зоні охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел Відповідачами не надано не зважаючи на пряму вимога про їх надання визначену ст. 70 КАС України.

Факт розміщення спірної ділянки за межами 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел підтверджується резолюцією Трускавецької міської санітарно-епідеміологічної станції від 16.02.2006 р., ситуаційним планом земельної ділянки 16.09.2005 р., викопіюванням з генплану розглянутим Відповідачем відповідно до висновку №311-д від 09.12.2005 р. Крім цього згідно висновку № 72-з від 23.01.2006 р. виданого Відповідачем щодо спірної ділянки відсутні містобудівні обмеження встановлені для 1-ої санітарної зони. У відповідності до висновку № 17/61 від 16.02.2006 р. виданого Трускавецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією спірна будівля знаходиться за межами родовища мінеральної води Нафтуся визначеної постановою Ради Міністрів України від 09.02.1981 р. Даний висновок посилається на лист від 13.02.2006 р. № 17-І/75 Гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції відповідно якого земельна ділянка знаходиться за межами родовища мінвод Нафтуся . Відповідно до висновків Екологічної інспекції у Дрогобицькому районі № 13 від 20.02.2006 р. та № 60 від 27.02.2006 р. Проект відведення спірної ділянки виконано з дотриманням вимог природоохоронного законодавства Відповідно до листа ДАБІ у Львівській області №1013-6/1014-17 від 16.02.2017 р. порушень вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності щодо спірного приміщення не виявлено.

При прийнятті рішення в даній справі судом враховано наявність преюдиційних обставин встановлених рішенням Трускавецького міського суду від 14.03.2013 р. у справі №1324/1178/12 яке набрало законної сили відтак обставини встановленні в ньому не потребують додаткового доведення. Згідно даного рішення спірна земельна ділянка знаходиться поза межами першої природоохоронної зони та по відношенню до неї відсутні заборони щодо провадження господарської діяльності.

Частиною 1 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (надалі - Закон №3038-VI) визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з ч.3 цієї статті містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Відповідно до п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст , затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011(надалі - Порядок №109), визначено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом №3038-VI.

При цьому єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Мотивуючи відмову у наданні містобудівних умов та обмежень Управління посилається на те, що рішенням Трускавецької міської ради № 233 від 21.12.2011 р. затверджено містобудівельну документацію Коригування Генерального плану міста-курорту Трускавець відповідно до якої, на переконання Відповідача начебто затверджено зміну меж 1-ої санітарної зони внаслідок чого начебто включено в зону її дії спірну ділянку.

Вищезазначене рішення міської ради прийнято пізніше ніж рішення № 574 від 08.11.2005 р. про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок , на підставі якого було виготовлено землевпорядну документацію щодо спірної ділянки, а отже мало враховувати землевпорядну документацію на час його прийняття. На даний час таке рішення є чинним, і у встановленому законодавством порядку не скасовувалось та не визнавалось недійсним.

Враховуючи що наміри позивача по забудові належної йому земельної ділянки відповідають цільовому призначенню земельної ділянки та передачу її у користування саме з таким цільовим призначенням, відмова Управління у наданні містобудівних умов та обмежень забудови є неправомірною.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Вирішуючи питання про спосіб відновлення ОСОБА_1, порушеного права, як позивача, необхідно звернути увагу, що згідно положень КАС України резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

В даному випадку адміністративний розсуд під час адміністративних процедур не має місця, оскільки відповідно до ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено, що розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури. Тобто, законом визначено спеціально уповноважений орган, яким в даному випадку виступає Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, до виключеної компетенції якого входить надання або відмова в наданні містобудівних умов, внесення у них змін.

Проте, необхідно відмітити, що зобов'язання Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради внести, наприклад, зміни в містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджений наказом №109 від 07 липня 2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України, передбачає лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а отже і для відмови у внесення змін у містобудівні умови та обмеження, - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Оскільки факту такої невідповідності встановлено не було, то підстави для відмови, відсутні.

Під дискреційним повноваженням, як і під адміністративним розсудом, слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У спірних правовідносинах Управління не має права відмовити у внесення змін до містобудівних умов та обмежень, якщо відсутня підстава для такої відмови, яка передбачена у п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затвердженого наказом №109 від 07 липня 2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

Такий висновок узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.04.2007 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 12, згідно пункту 7 якої суд при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Враховучи вищенаведене, суд приходить до висновку, що слід Визнати неправомірною бездіяльність Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради щодо.видачі містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зі зміною цільового та функціонального призначення, зовнішніх геометричних параметрів об'єкту будівництва павільйону під заклад громадського харчування (кафетерію) на 30 посадочних місць за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1)

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

Керуючись ст.ст. 8-11 , 86 , 94 , 159 , 160-163 КАС України ,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати незаконною (протиправною) відмову Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зі зміною цільового та функціонального призначення, зовнішніх геометричних параметрів об'єкту будівництва павільйону під заклад громадського харчування (кафетерію) на 30 посадочних місць за адресою АДРЕСА_1

Зобов'язати Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради видати містобудівні умови та обмежень на реконструкцію зі зміною цільового та функціонального призначення, зовнішніх геометричних параметрів об'єкту будівництва павільйону під заклад громадського харчування (кафетерію) на 30 посадочних місць за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1

Стягнути з Трускавецької міської ради, виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі Управління містобудування, архітектури та землекористування в користь ОСОБА_1 1280 грн. судового збору.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови.

Суддя: В. І. Марчук