Рішення

від 18.09.2017 по справі 904/7614/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.17р. Справа № 904/7614/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (м. Шепетівка, Шепетівського району, Хмельницької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 020816 від 02.08.2016 у загальному розмірі 150 210 грн. 15 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (ордер та договір про надання правової допомоги

від 06.06.2017)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу № 020816 від 02.08.2016 у загальному розмірі 150 210 грн. 15 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 113 441 грн. 60 коп. - основний борг;

- 15 086 грн. 18 коп. - пеня;

- 19 016 грн. 14 коп. - інфляційні втрати;

- 2 666 грн. 23 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 020816 від 02.08.2016 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем в період з 02.08.2016 по 17.05.2017 товару та, відповідно, наявністю боргу у сумі 113 441 грн. 60 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору та статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.12.2016 по 29.06.2017 в сумі 15 086 грн. 18 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2016 по червень 2017 року у сумі 19 016 грн. 14 коп. та 3% річних за період прострочення з 22.08.2016 по 29.06.2017 у сумі 2 666 грн. 23 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 14.08.2017.

Від позивав електронною поштою надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.суду 42617/17 від 31.07.2017), в якому він просив суд доручити проведення засідання в режимі відеоконференції Ірпінському міському суду Київської області.

Ухвалою суду від 31.07.2017 клопотання позивача було задоволено та доручено Ірпінському міському суду Київської області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції особи, яка виступає стороною по справі № 904/7614/17, а саме: представнику позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком".

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 44826/17 від 11.08.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи. При цьому, додані документи як додатки до клопотання були відсутні.

Від відповідача електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 44987/17 від 14.08.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Судове засідання 14.08.2017 проведено в режимі відеоконференції.

У судове засідання 14.08.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 14.08.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Представником позивача у судовому засіданні 14.08.2017 також було заявлено усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з Ірпінським міським судом Київської області. Вказане клопотання було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 14.08.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.09.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача; клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та доручено Ірпінському міському суду Київської області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції особи, яка виступає стороною по справі № 904/7614/17, а саме: представнику позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком".

Від позивача надійшов супровідний лист (вх.суду 45289/17 від 15.08.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Судове засідання 18.09.2017 проведено в режимі відеоконференції.

У судове засідання 18.09.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 18.09.2017 вдруге не з'явився , причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд зазначає наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49054, м. Дніпро, Кіровський район, вулиця Сергія Подолинського, будинок 31, офіс 1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.46-48).

При цьому, відповідач 17.08.2017 отримав ухвалу суду від 14.08.2017, що підтверджується поштовим повідомленням № 4903809518862 (№ 4905404393666), яке повернулося до господарського суду з відповідною відміткою.

Більше того, з наявного в матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.68-69) вбачається, що відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 28.07.2017 та від 14.08.2017 були надіслані позивачу та відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду відповідачу, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.07.2017; ухвали суду надсилалися відповідачу та отримані ним завчасно, а отже, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень протягом майже двох місяців розгляду справи судом відповідач не подав .

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення .

Представником позивача у судовому засіданні 18.09.2017 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обгрунтування. Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 02.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 020816 (далі - договір, а.с.16-20), відповідно умов якого в порядку та на умовах, визначених у договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах, передбачених договором - інгредієнти для виробництва харчових продуктів, а саме крохмалі, модифіковані крохмалі, стабілізаційні системи згідно додатків (специфікацій) та рахунків до договору, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

У пунктах 11.2. та 11.3. договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 з умовою виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань до повного взаєморозрахунку сторін. Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік і на тих самих умовах, якщо за 2 місяці до закінчення поточного календарного року, жодна зі сторін не заявить про закінчення дії договору.

Доказів визнання недійсним, розірвання або зміни вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, у пункті 1.1. договору сторони визначили, що додатки-заявки покупця на доставку або виробництво товару, специфікації є невід'ємними частинами договору. Вказані документи, підписані сторонами, підтверджують факт замовлення покупцем товару, згоду (зобов'язання) продавця на виробництво та/або доставку в узгоджений термін, та згоду (зобов'язання) покупця оплатити замолений товар у встановлений термін. Рахунки також є невід'ємними частинами договору.

Крім того, у розділі 2 договору сторони визначили ціну і вартість товару, зокрема:

- загальна вартість договору складається з сум вказаних в окремих накладних (пункт 2.1. договору);.

- ціни на товар визначаються у додатках (специфікаціях) та в рахунках і видаткових накладних і приймаються на умовах склад продавця (пункт 2.2. договору);

- кількість, марка, ціна, строки та інші умови продажу конкретної партії товарів визначаються сторонами в додатках (специфікаціях) та рахунках і видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору (пункт 2.3. договору);

- товар супроводжується накладною з зазначенням назви, ціни за одиницю товару, суми ПДВ та загальної вартості (пункт 2.6. договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, у розділі 3 договору сторони погодили умови приймання-передачі товару, а саме:

- товар вважається прийнятим: по кількості - відповідно до кількості, зазначеній у видатковій накладній; по якості - відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товар та інших якісних документів на товар і цілісності пакування виробника (пункт 3.5. договору);

- право власності та ризики випадкового знищення або пошкодження товару виникають в покупця з моменту прийняття товару на своєму складі та підписання видаткової накладної відповідно до умов договору. З моменту переходу до покупця права власності на товар на нього також переходять всі ризики, пов'язані з закінченням термінів придатності товару (пункт 3.6. договору).

У пункті 4.1. договору сторони визначили, що зобов'язання продавця вважається виконаним з моменту переходу до покупця права власності на товар, відповідно до пункту 3.6. договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору в період з 02.08.2016 по 17.05.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 755 687 грн. 40 коп. , що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною № 314 від 02.08.2016 на суму 46 644 грн. 00 коп. (а.с.76);

- видатковою накладною № 324 від 11.08.2016 на суму 21 249 грн. 00 коп. (а.с.77);

- видатковою накладною № 347 від 23.08.2016 на суму 21 249 грн. 00 коп. (а.с.78);

- видатковою накладною № 359 від 31.08.2016 на суму 21 249 грн. 00 коп. (а.с.79);

- видатковою накладною № 383 від 14.09.2016 на суму 8 499 грн. 60 коп. (а.с.80);

- видатковою накладною № 386 від 15.09.2016 на суму 12 749 грн. 40 коп. (а.с.81);

- видатковою накладною № 411 від 26.09.2016 на суму 16 999 грн. 20 коп. (а.с.82);

- видатковою накладною № 439 від 07.10.2016 на суму 8 499 грн. 60 коп. (а.с.83);

- видатковою накладною № 454 від 12.10.2016 на суму 4 249 грн. 80 коп. (а.с.84);

- видатковою накладною № 455 від 12.10.2016 на суму 4 099 грн. 80 коп. (а.с.85);

- видатковою накладною № 458 від 13.10.2016 на суму 12 819 грн. 60 коп. (а.с.86);

- видатковою накладною № 510 від 02.11.2016 на суму 6 409 грн. 80 коп. (а.с.87);

- видатковою накладною № 523 від 10.11.2016 на суму 4 320 грн. 00 коп. (а.с.88);

- видатковою накладною № 539 від 15.11.2016 на суму 21 249 грн. 00 коп. (а.с.89);

- видатковою накладною № 569 від 25.11.2016 на суму 12 819 грн. 60 коп. (а.с.90);

- видатковою накладною № 575 від 29.11.2016 на суму 6 374 грн. 70 коп. (а.с.91);

- видатковою накладною № 592 від 06.12.2016 на суму 19 229 грн. 40 коп. (а.с.92);

- видатковою накладною № 603 від 13.12.2016 на суму 21 354 грн. 30 коп. (а.с.93);

- видатковою накладною № 617 від 20.12.2016 на суму 12 889 грн. 80 коп. (а.с.94);

- видатковою накладною № 625 від 22.12.2016 на суму 4 249 грн. 80 коп. (а.с.95);

- видатковою накладною № 631 від 23.12.2016 на суму 8 499 грн. 60 коп. (а.с.96);

- видатковою накладною № 635 від 26.12.2016 на суму 29 889 грн. 00 коп. (а.с.97);

- видатковою накладною № 3 від 04.01.2017 на суму 21 319 грн. 20 коп. (а.с.98);

- видатковою накладною № 8 від 11.01.2017 на суму 17 139 грн. 60 коп. (а.с.99);

- видатковою накладною № 11 від 12.01.2017 на суму 8 499 грн. 60 коп. (а.с.100);

- видатковою накладною № 14 від 13.01.2017 на суму 4 249 грн. 80 коп. (а.с.101);

- видатковою накладною № 22 від 19.01.2017 на суму 34 279 грн. 20 коп. (а.с.102);

- видатковою накладною № 36 від 25.01.2017 на суму 25 709 грн. 40 коп. (а.с.103);

- видатковою накладною № 40 від 26.01.2017 на суму 8 499 грн. 60 коп. (а.с.104);

- видатковою накладною № 51 від 06.02.2017 на суму 17 069 грн. 40 коп. (а.с.105);

- видатковою накладною № 64 від 09.02.2017 на суму 25 639 грн. 20 коп. (а.с.106);

- видатковою накладною № 79 від 16.02.2017 на суму 17 139 грн. 60 коп. (а.с.107);

- видатковою накладною № 83 від 17.02.2017 на суму 23 479 грн. 20 коп. (а.с.108);

- видатковою накладною № 98 від 23.02.2017 на суму 29 994 грн. 30 коп. (а.с.109);

- видатковою накладною № 132 від 10.03.2017 на суму 25 639 грн. 20 коп. (а.с.110);

- видатковою накладною № 145 від 16.03.2017 на суму 21 319 грн. 20 коп. (а.с.111);

- видатковою накладною № 158 від 21.03.2017 на суму 21 389 грн. 40 коп. (а.с.112);

- видатковою накладною № 168 від 24.03.2017 на суму 12 749 грн. 40 коп. (а.с.113);

- видатковою накладною № 181 від 30.03.2017 на суму 21 459 грн. 60 коп. (а.с.114);

- видатковою накладною № 195 від 05.04.2017 на суму 27 799 грн. 20 коп. (а.с.115);

- видатковою накладною № 210 від 11.04.2017 на суму 8 640 грн. 00 коп. (а.с.116);

- видатковою накладною № 221 від 18.04.2017 на суму 8 640 грн. 00 коп. (а.с.117);

- видатковою накладною № 227 від 20.04.2017 на суму 8 499 грн. 60 коп. (а.с.118);

- видатковою накладною № 232 від 24.04.2017 на суму 15 049 грн. 80 коп. (а.с.119);

- видатковою накладною № 255 від 05.05.2017 на суму 8 640 грн. 00 коп. (а.с.120);

- видатковою накладною № 263 від 11.05.2017 на суму 6 480 грн. 00 коп. (а.с.121);

- видатковою накладною № 274 від 16.05.2017 на суму 8 604 грн. 90 коп. (а.с.122);

- видатковою накладною № 276 від 17.05.2017 на суму 2 160 грн. 00 коп. (а.с.123).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у видаткових накладних за період з 02.08.2016 по 17.05.2017, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення, вказані накладні підписані представниками відповідача та скріплені його печаткою.

Також, до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості поставленого позивачем товару, як це передбачено у розділі 3 договору.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірних видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.

Так, у розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо порядку розрахунку, зокрема:

- оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу 20 календарних діб з моменту відвантаження товару, за умови надання покупцю належним чином оформлених документів, зазначених в пункті 3.4. договору (пункт 2.7. договору);

- платежі за товари здійснюються на рахунок продавця в національній валюті України (пункт 2.8. договору).

При цьому, у пункті 4.2. сторони погодили, що зобов'язання покупця вважаються виконаними після повної оплати товару і прийняттям його на складі покупця.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказаний товар оплатив лише частково в загальній сумі 642 239 грн. 80 коп. наступним чином:

- 15.11.2016 в сумі 20 459 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 318 від 15.11.2016 (а.с.124);

- 25.11.2016 в сумі 15 383 грн. 52 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 25.11.2016 (а.с.124);

- 30.11.2016 в сумі 7 645 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 30.11.2016 (а.с.125);

- 06.12.2016 в сумі 23 075 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 398 від 06.12.2016 (а.с.125);

- 13.12.2016 в сумі 25 625 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 111 від 13.12.2016 (а.с.126);

- 20.12.2016 в сумі 15 468 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 840 від 20.12.2016 (а.с.126);

- 21.12.2016 в сумі 5 100 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 854 від 21.12.2016 (а.с.127);

- 26.12.2016 в сумі 40 967 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 898 від 26.12.2016 (а.с.127);

- 29.12.2016 в сумі 5 100 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 955 від 29.12.2016 (а.с.128);

- 04.01.2017 в сумі 21 319 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 04.01.2017 (а.с.128);

- 05.01.2017 в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 05.01.2017 (а.с.129);

- 10.01.2017 в сумі 27 249 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 10.01.2017 (а.с.129);

- 23.01.2017 в сумі 34 279 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 158 від 23.01.2017 (а.с.130);

- 24.01.2017 в сумі 6 856 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 187 від 24.01.2017 (а.с.130);

- 07.02.2017 в сумі 19 568 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 270 від 07.02.2017 (а.с.131);

- 08.02.2017 в сумі 20 568 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 301 від 08.02.2017 (а.с.131);

- 16.02.2017 в сумі 47 028 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 372 від 16.02.2017 (а.с.132);

- 22.02.2017 в сумі 36 090 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 419 від 22.02.2017 (а.с.132);

- 10.03.2017 в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 531 від 10.03.2017 (а.с.133);

- 13.03.2017 в сумі 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 541 від 13.03.2017 (а.с.133);

- 14.03.2017 в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 557 від 14.03.2017 (а.с.134);

- 16.03.2017 в сумі 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 568 від 16.03.2017 (а.с.134);

- 20.03.2017 в сумі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 751 від 20.03.2017 (а.с.135);

- 30.03.2017 в сумі 40 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 693 від 30.03.2017 (а.с.135);

- 05.04.2017 в сумі 27 799 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 730 від 05.04.2017 (а.с.136)

- 11.04.2017 в сумі 49 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 758 від 11.04.2017 (а.с.136);

- 18.04.2017 в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 795 від 18.04.2017 (а.с.138);

- 20.04.2017 в сумі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 804 від 20.04.2017 (а.с.138);

- 24.04.2017 в сумі 17 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 836 від 24.04.2017 (а.с.137);

- 04.05.2017 в сумі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 860 від 04.05.2017 (а.с.137);

- 11.05.2017 в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 873 від 11.05.2017 (а.с.139);

- 16.05.2017 в сумі 12 160 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 887 від 16.05.2017 (а.с.139).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача 09.06.2017 було направлено вимогу, в якій позивач вимагав в строк до 30.06.2017 сплатити за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу № 020816 від 02.08.2016, а також нараховані за прострочення оплати заборгованості у загальному розмірі 146 358 грн. 23 коп. Вказана претензія була направлена на юридичну адресу відповідача та докази її направлення (отримання) наявні в матеріалах справи (а.с.24-27).

Наявність вказаної заборгованості визнається відповідачем, що підтверджується актом звірки за спірним договором, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, в якому сторонами підтверджений факт наявності заборгованості відповідача за період з 01.08.2016 по 29.05.2017 в сумі 113 441 грн. 60 коп. (а.с.21-23).

Враховуючи вищевикладене, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару відповідач порушив, поставлений йому в спірний період товар у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 113 441 грн. 60 коп. Вказане і є причиною спору.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у пункті 2.7. договору сторони передбачили строк на оплату поставленого за ним товару - 20 календарних діб з моменту відвантаження.

Крім того, слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Позивач надав до суду видаткові накладні, які підписані зі сторони позивача та зі сторони відповідача. Дані накладні містять чітко зазначений вид товару, ціну одиниці товару та його кількість, а також загальну вартість поставленого товару.

Таким чином, надані до суду видаткові накладні слугують належним підтвердженням отримання відповідачем товару від позивача.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що залишок заборгованості за період поставки з 02.08.2016 по 17.05.2017 складає 113 441 грн. 60 коп. (755 681,40 - 642 239,80).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати поставленого позивачем в період 02.08.2016 по 17.05.2017 товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності залишку боргу сумі 113 441 грн. 60 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 113 441 грн. 60 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 8.2. договору сторони погодили, що несуть юридичну відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.12.2016 по 29.06.2017 в сумі 15 086 грн. 18 коп. (а.с.11-15).

Отже, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору та статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 31.12.2016 по 29.06.2017 в сумі 15 086 грн. 18 коп.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства , суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При укладенні договору купівлі-продажу № 020816 від 02.08.2016 сторони не передбачили умов щодо розміру та бази нарахування пені, а посилання позивача у розрахунку на розмір пені, що складає подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення (а.с.11-12) - є безпідставними та такими, що не відповідає дійсності, оскільки умови вказаного договору не містять положень, які передбачають сплату пені, а також не містять умов, які встановлюють розмір, базу та порядок її нарахування, що не дозволяє суду визначити конкретний розмір пені, що погоджений сторонами та підлягає застосуванню судом у даному випадку.

Слід звернути увагу, що відповідно до вищенаведених положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, стаття 231 Господарського кодексу України передбачає лише порядок формування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а не визначає конкретний розмір такої відповідальності .

Таким чином, оскільки сторони не погодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є неправомірним.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 15 086 грн. 18 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати товару у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2016 по червень 2017 року у сумі 19 016 грн. 14 коп. та 3% річних за період прострочення з 22.08.2016 по 29.06.2017 у сумі 2 666 грн. 23 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, зроблених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно. Отже, розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, долучені позивачем до позовної заяви, визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 19 016 грн. 14 коп. та 3% річних в сумі 2 666 грн. 23 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкстор" (49054, м. Дніпро, Кіровський район, вулиця Сергія Подолинського, будинок 31, офіс 1; ідентифікаційний код 40364746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вулиця Островського, будинок 52; ідентифікаційний код 39777618) - 113 441 грн. 60 коп. - основного боргу, 19 016 грн. 14 коп. - інфляційних втрат, 2 666 грн. 23 коп. - 3% річних, 2 026 грн. 86 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2017.

Суддя ОСОБА_2