Рішення

від 13.09.2017 по справі 910/10690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017Справа №910/10690/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго , м. Київ

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив , м. Київ

про стягнення 830 646,61 грн.

За участю представників:

від позивача: Кирищук В.П.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив про стягнення 836 306,74 грн., з яких: 697 435,02 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 29 155,15 грн. - 3% річних, 109 716,57 грн. - інфляційна складова боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №1310450 від 26.01.2005 в частині здійснення оплати поставленої теплової енергії на суму 697 435,02 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017, у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 02.08.2017.

27.07.2017 позивачем на виконання вимог ухвали суду подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 06.09.2017.

04.09.2017 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій Публічним акціонерним товариством Київенерго заявлено вимоги про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 697 435,02 грн., 3% річних в сумі 28 657,35 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 104 554,24 грн.

Вказана заява позивача є такою, що відповідає приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому була прийнята судом для подальшого розгляду.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.09.2017 судом оголошено перерву до 13.09.2017.

У судове засідання 13.09.2017 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Судом прийнято до уваги, що у попередньому судовому засіданні 06.09.2017 представник відповідача був присутнім та надавав пояснення по справі, що відображено у протоколі судового засідання від 06.09.2017 та підтверджується відповідною розпискою представника відповідача про повідомлення йому дати наступного судового засідання. За таких обставин, господарським судом було встановлено належне повідомлення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на неявку представника відповідача, приймаючи до уваги строки вирішення спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , правонаступником якої є позивач, (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Актив (споживач) укладено договір №1310450 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

За змістом Договору позивач зобов'язався поставляти теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, пр. Бажана, 16, утримання якого забезпечує відповідач.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Тарифи та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію сторони погодили у Додатку №2 до Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2005. Умовами пункту 4.3 Договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору станом на момент розгляду справи суду не надано.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з оплати поставленої теплової енергії за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №1310450 від 26.01.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді (зі змінами та доповненнями) як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм статті 714 Цивільного кодексу України, статей 275, 276 Господарського кодексу України, а також положень Закону України Про теплопостачання та Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

На підтвердження факту постачання відповідачу теплової енергії за спірний період на суму 982 243,97 грн. позивачем надано суду копії облікових карток за жовтень 2015 на суму 162 746,03 грн., за листопад 2015 року на суму 319 220,84 грн., за грудень 2015 року на суму 409 554,59 грн., за січень 2016 року на суму 90 722,51 грн., копії відомостей за спожиту теплову енергію, копії нарядів на включення.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9 Додатку №2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період; акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 Додатку №2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив поставлену позивачем теплову енергію на суму 284 808,95 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, а також реєстром надходження грошових коштів за період з 01.10.2015 до 01.05.2017.

Доказів оплати іншої частини заборгованості в сумі 697 435,02 грн. (982 243,97 грн. - 284 808,95 грн. = 697 435,02 грн.), яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 697 435,02 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Судом прийнято до уваги, що в судовому засіданні 06.09.2017 представник відповідача надав усні пояснення по справі, в яких проти наявності заборгованості заперечень не висловив та вказав, що поставлену теплову енергію не було оплачено в повному обсязі через відсутність грошових коштів на рахунках відповідача. Письмового відзиву на позовну заяву відповідачем надано не було.

При цьому, згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 697 435,02 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 28 657,35 грн. 3% річних та 104 554,24 грн. інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за період з 11.11.2015 по 31.04.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої позивачем теплової енергії, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних, судом встановлено, що позивачем не враховано, що у 2016 році було 366 днів, у лютому 2016 - 29 днів, а у лютому 2017 - 28 днів.

Також, з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, позивачем було невірно визначено останній день належного виконання грошового зобов'язання за грудень 2015 року, оскільки не враховано, що 10.01.2016 був вихідний день. Відтак, останнім днем належного виконання зобов'язання є перший за ним робочий день - 11.01.2016, а першим днем прострочення є 12.01.2016.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги здійснені відповідачем часткові оплати, сума 3% річних за період з 11.11.2015 по 31.04.2017 складає 28 276,25 грн., а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При здійсненні судом перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних за спірний період є більшою, ніж сума нарахована позивачем, у зв'язку з чим, враховуючи межі позовних вимог, вимоги на стягнення інфляційних втрат у сумі 104 554,24 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Київенерго та стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 697 435,02 грн., трьох відсотків річних в сумі 28 276,25 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 104 554,24 грн.

Інша частина вимог (3% річних в сумі 381,10 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго задовольнити частково.

2 . Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Актив (02121, м. Київ, проспект Бажана Миколи, буд. 16; ідентифікаційний код 33227735) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 697 435 (шістсот дев'яносто сім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 02 коп., три відсотки річних в сумі 28 276 (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 25 коп., інфляційну складову боргу в сумі 104 554 (сто чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 24 коп. та судовий збір в розмірі 12 453 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 98 коп.

3 . В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Київенерго відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017.

Суддя В.В. Князьков