Рішення

від 19.09.2017 по справі 910/13717/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа №910/13717/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вторлом

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрснабресурс

про стягнення 3.689.449,40 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Мамалига Б.А., довіреність № 11/08 від 11.08.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вторлом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрснабресурс 3.689.449,40 грн., з яких: 2.739.100,00 грн. основного боргу, 783.382,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 166.966,80 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про поворотну фінансову допомогу № 1407 від 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13717/17 та призначено справу до розгляду на 19.09.2017.

Позивачем 15.09.2017 до відділу діловодства суду подано власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

Позивачем 15.09.2017 до відділу діловодства суду подано витребувані судом документи.

Позивач в судовому засіданні 19.09.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 19.09.2017 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 17.08.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.08.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 19.09.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрснабресурс (далі - отримувач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вторлом (далі - надавач, позивач) був укладений договір про поворотну фінансову допомогу № 1407 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач передає у власність отримувачу кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а отримувач зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було повернуто надані позивачу грошові кошти, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 2.739.100,00 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що проценти за цим договором не нараховуються та на сплачуються.

Згідно з п. 3.1 договору надавач передає поворотну фінансову допомогу отримувачу протягом дії цього договору.

Як свідчать матеріали справи (платіжні доручення № 995 від 17.07.2014, № 997 від 21.07.2014, № 998 від 21.07.2014, № 1021 від 01.08.2014, № 1025 від 06.08.2014) позивачем відповідачу було перераховано фінансову допомогу в загальному розмірі 2.739.100,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 4.1 договору строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим договором і становить 12 (дванадцять) календарних місяців.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів в передбачений договором строк повністю не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 2.739.100,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 2.739.100,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення фінансової допомоги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 783.382,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 166.966,80 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 166.966,80 грн. - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками).

За результатами здійснення судом власного перерахунку за період з 01.09.2015 по 30.06.2017 збитки від зміни індексу інфляції складають 706.479,49 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення збитків від зміни індексу інфляції в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вторлом обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрснабресурс (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 3, код ЄДРПОУ 38947544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вторлом (04107, м. Київ, вул. Овруцька, 21А, код ЄДРПОУ 37671172) 2.739.100 (два мільйони сімсот тридцять дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. основного боргу, 706.479 (сімсот шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 166.966 (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 80 коп. - 3 % річних, 54.188 (п'ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.09.2017.

Суддя В.В.Сівакова