Рішення

від 07.09.2017 по справі 911/2020/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа № 911/2020/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогруп-Інвест»

про стягнення 512 504,61 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.06.2017);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2020/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогруп-Інвест» про стягнення 512 504,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг щодо сплати лізингових платежів у строк визначений договором.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2017 року порушено провадження у справі № 911/2020/17 та призначено її до розгляду на 10.08.2017 року.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"" № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Матеріали позовної заяви містять роздруковане 25.11.2016 оголошення №3/27/2014 з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в якому повідомляється, що з 27.03.14 поштові відправлення на територію півострова Крим та м. Севастополь до пересилання не приймаються.

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 10.08.2017 року представника відповідача, ухвалою господарського суду Київської області розгляд справи відкладено на 07.09.2017 року.

До початку судового засідання 10.08.2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача надав клопотання про долучення документів у матеріали справи.

У судовому засіданні 10.08.2017 року представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судові засідання 10.08.2017 року та 07.09.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом розміщення інформації про призначення справи № 911/2020/17 до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2017 року та про відкладення розгляду справи на 07.09.2017 року на офіційному веб-сайті господарського суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2012 року між сторонами у справі укладено договір про фінансовий лізинг № 00005868, відповідно до умов якого позивач, зокрема викладених в Загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу (додатку до Договору), позивач (лізингодавець) зобов'язався придбати об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Golf TEAM 1.6 TDI, 2012 року виробництва, номер шасі - WVWZZZ1KZDW079968, номер двигуна - CAY S33968 та передати його відповідачу (лізингоодержувачу) на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та цього контракту, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).

Вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 30365,00 доларів США, авансовий платіж - еквівалент 6073,00 доларів США, обсяг фінансування - еквівалент 24292,00 доларів США, кількість лізингових платежів - 60, строк лізингу (місяців) - 60, лізинговий платіж - еквівалент 667,67 доларів США, адміністративний платіж - еквівалент 455,47 доларів США.

Сторони, у п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід'ємною його частиною (далі - умови), погодили, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснює на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору.

Згідно пункту 6.3 вказаних умов, лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем очікуваної станом на дату виконання договору суми відповідно до чинного курсу обміну ОСОБА_1/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "Креді ОСОБА_2") або іншим банком, або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_2" або іншого банку" з купівлі-продажу ЄВРО / доларів США до української гривні (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням лізингодавця, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в ОСОБА_1/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Пунктом 6.4 умов встановлено, що у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

В п. 6.5 умов передбачено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений позивачем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Пунктом 6.16 умов сторонами погоджено, що зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено договором. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі.

Пунктом 8.3.1 умов передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 8.3.2 умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, лізингодавець має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.2 умов строк лізингу починається за дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п. 5.4 умов).

Пунктом 12.6 умов визначено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у випадку коли лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно пункту 12.7 умов, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення через відсутність за адресою/ повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до пункту 12.9 умов, у разі дострокового розірвання договору/ розірвання договору відповідено до п. 12 договору, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою лізингодавця впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, пунктом 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Строк дії Договору погоджено сторонами в п. 12.3 умов - з моменту його підписання сторонами та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу у лізинг VW Golf TEAM 1.6 TDI, 2012 року виробництва, номер шасі - WVWZZZ1KZDW079968, номер двигуна - CAY S33968, вартістю - 247 049,64 грн, а відповідач прийняв об'єкт лізингу, про що свідчить акт прийому-передачі від 18.10.2012 року, який підписаний в трьохсторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, дилера та скріплений печатками позивача, відповідача та дилера, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що є додатком до договору, сторони погодили черговість сплати, розмір авансового та адміністративного платежів, розмір суми відшкодування частини вартості об'єкту лізингу, розмір процентів, комісії та загальну суму лізингових платежів.

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок зі сплати лізингових платежів в порушення погодженого сторонами графіку не виконав, рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів за період з лютого 2014 року по червень 2017 року залишилися несплаченими відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00005868 на момент прийняття судового рішення складає 480238,21 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Внаслідок укладення договору між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (п. 1 ст. 193 ГК України).

За приписами частини першої статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6. Лізинг) та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Іншою складовою заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум є розмір плати за фактичне користування об'єктом лізингу у розмірі 480238,21 грн згідно рахунків за лізинговими платежами за період з лютого 2014 - червень 2017 років.

Положеннями ст. 7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно зі ст. 214 ЦК України особи, які вчинили два- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а за ст. 11 даного Закону лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За положеннями пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору

Враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів з боку відповідача та з у зв'язку з тим, що такі прострочення тривають більше 30 днів, позивач , з метою самозахисту свого права шляхом припинення зобов'язання та реалізації положень ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", 16.01.2014 року на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00005868 від 10.02.2012 року .

У даній вимозі за вих. № 00005868 від 16.01.2014 позивач просить сплати відповідачем заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг та вимагав від останнього повернути транспортний засіб автомобіль марки VW Golf TEAM 1.6 TDI, 2012 року виробництва, номер шасі - WVWZZZ1KZDW079968, номер двигуна - CAY S33968 на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" за наступною адресою: місто Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, офіс "В", впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження відповідача. Однак, вимога позивача щодо повернення Обєкту лізингу була проігнорована відповідачем, внаслідок чого ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимушене було керуватися відповідними нормами договору лізингу.

02.06.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 662 стосовно повернення відповідачем на користь лізингодавця ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу - транспортного засібу автомобіль марки VОLKSWAGEN, модель - Golf, тип - ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК-В, 2012 року виробництва, номер шасі (кузова, рами) - WVWZZZ1KZDW079968, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору та неповерненням об'єкту лізингу, керуючись п. 6.17 Умов, позивачем нараховано плату за фактичне користування об`єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами в період з лютого 2014 року по червень 2017 року на загальну суму 480238,21 грн, яка залишилася неоплаченою відповідачем.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 6.17 Умов договору сторони погодили, що у випадку розірвання Контракту/ відмови від контракту за ініціативою лізингодавця відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

З огляду на неповернення відповідачем об'єкту лізингу позивачу після розірвання договору лізингу, суд вважає, що позивач вправі вимагати відшкодування коштів, у розмірі несплачених лізингових платежів за весь період користування відповідачем об'єктом лізингу.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору та неповерненням об'єкту лізингу, керуючись п. 6.17 Умов, позивач правомірно нарахував плату за фактичне користування об`єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами в період з лютого 2014 року по червень 2017 року на загальну суму 480238,21 грн, яка залишилася неоплаченою відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення 480238,21 грн боргу за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00005868 від 10.02.2012 року позивачем за період з лютого 2014 - червень 2017 років нараховано 21370,58 грн 3 % річних та 5843,61 грн пені.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку суми 3% річних, судом встановлено, що розмір суми 3% річних за заявлений позивачем період, який підлягає стягненню, становить суму меншу, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок суми 3% річних судом встановлено, що з відповідача до стягнення підлягає сума у розмірі 21304,82 грн. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів в іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми 3% річних, позивачу необхідно відмовити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 5843,61 грн, нарахованої за період прострочення оплати з 17.07.2016 року по 16.06.2017 року, тобто в межах строку позовної давності, враховуючи дату звернення позивача до суду - 03.07.2017 року.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

В силу ч. 4 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами Договору передбачено, стягнення пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.8.2.1).

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5843,61 грн, відповідно до розрахунку позивача.

Крім того позивачем були заявлені вимоги про стягнення збитків за договором про надання колекторських послуг в сумі 5052,21 грн.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також, відшкодування збитків передбачено і вимогами ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Приписами статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки.

Як вбачається з матеріалів справи у зв'язку із несплатою відповідачем лізингових платежів, позивачем в односторонньому порядку було розірвано договір фінансового лізингу, у зв'язку із чим за відповідачем виникло зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу. Даний обов'язок відповідачем виконано не було, що стало підставою для звернення позивача до ТОВ «Орум» №29/28-011 від 01.02.2011 року для надання колекторських послуг. За умовами укладеного договору Замовник - ТОВ «Порше Лізинг Україна» доручає, а Агентство - ТОВ «Орум» приймає на себе зобов'язання надати Замовнику колекторські послуги відповідно до умов договору, а Замовник приймає їх та оплачує. У розділі 6 договору сторонами була встановлена ціна колекторських послуг та порядок приймання. Витрати, які були понесені позивачем задля супроводження повернення заборгованості контактування з працівниками правоохоронних та судових органів для розшуку і повернення майна також підтверджується рахунком-фактурою №03-0614 від 02.06.2014 року на суму 8200,01 грн, актом приймання-передачі робіт №02-0614 (унікальний номер - UFFD00110234) на суму 3416,67 грн, платіжними дорученнями №50011137 від 03.06.2014 року на суму 37981,84 грн. та № 50011138 від 03.06.2014 року на суму 8200,01 грн, яка була перераховано позивачем ОСОБА_4 послуг.

Розглянувши дані вимоги позивача про стягнення збитків на суму 5052,21 грн. за договором №29/28-011 від 01.02.2011 року суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на правову допомогу, як збитків, які останній поніс внаслідок залучення юристів для надання юридичної допомоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором про фінансовий лізинг № 00005868 від 10.10.2012 року.

Положеннями п. 8.2.3 Загальних умов передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту.

Умовами п. 8.6 договору визначено, що будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням Стороною своїх обов'язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

У відповідності до ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг погоджені Сторонами Лізингові платежі включають:

1) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу тобто компенсація понесених витрат на придбання Об'єкту лізингу;

2) проценти та комісії тобто сума винагороди Лізингодавця за отримане у лізинг майно матеріальна вигода від договору про фінансовий лізинг.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг, для отримання правової допомоги ТОВ Порше Лізинг Україна уклало Договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015 року з ТОВ КПД Консалтинг . Відповідно до умов п. 2.1. Договору про надання юридичних послуг, за надання послуг Замовник сплачує Виконавцеві винагороду, сума якої визначається у відповідній додатковій угоді (заявці), яка підписується Сторонами. Згідно із Заявкою на надання послуг № 103 від 15.06.2017 року до Договору про надання юридичних послуг від 26.05.2015 року вартість за правову допомогу складає 6000,00 грн.

Позивачем (в даному випадку замовником юридичних послуг) сплачено за надані юридичні послуги 6000,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 150526_65_1 від 15.06.2017 року на суму 6000,00 грн, актом № 1 від 19.06.2017 року про надані послуги до заявки № 103 від 15.06.2017 року та платіжним дорученням № 3140 від 26.06.2017 року на суму 6000,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми законодавства та умови договору, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 480238,21 грн боргу за користування об'єктом лізингу - 21304,82 грн, 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів - 5843,61 грн, пені - 5309,61 грн та витрат щодо стягнення заборгованості - 5052,21 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору розмірі відповідно до п. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрогруп-Інвест " (97615, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, село Муромське, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 32; ідентифікаційний код 37466090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 480 238 (чотириста вісімдесят тисяч двісті тридцять вісім гривень) 21 коп., боргу за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами 21304 (двадцять одна тисяча триста чотири гривні) 82 коп. 3 % річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 5843 (п'ять тисяч вісімсот сорок три гривні) 61 коп. пені, 5052 (п'ять тисяч п'ятдесят дві гривні) 21 коп. витрат понесених, щодо стягнення заборгованості за договором, 6000 (шість тисяч) 00 коп. витрат на правову допомогу та 7 687 (сім тисяч шістсот вісімдесят сім гривень) 57 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.09.2017

Суддя В.М. Антонова