Рішення

від 19.09.2017 по справі 918/476/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2017 р. Справа № 918/476/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-ЕНЕРГІЯ"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 56 469 грн. 26 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача : не з"явився

від відповідача : не з"явився

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-ЕНЕРГІЯ" (надалі Позивач, ТзОВ "ТЕПЛО-ЕНЕРГІЯ", Товариство) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі Відповідач, ФОП ОСОБА_2, Підприємець), в якому просить стягнути з останнього суму попередньої оплати за договором купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року в розмірі 27 960, 0026 грн. та 28 509 грн. 26 коп. пені за несвоєчасну поставку продукції за період з 02.12.2014р. по 06.07.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.07.2014 р. між ТзОВ "ТЕПЛО-ЕНЕРГІЯ" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №3 купівлі-продажу тріски, за умовою якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця тріску дрібної фракціїї у кількості 300 (куб.м.), а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах цього договору. Позивач, на виконання договору, перерахував на рахунок Відповідача попередню оплату в сумі 50 000, 00 грн., однак Відповідач поставку продукції здійснив тільки на суму 22 040, 00 грн..

Відповідач 01.08.2017 надав суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив посилаючись на те, що оскільки від Позивача не надходило письмових заявок щодо поставки Продукції, відтак не були порушені строки поставок і тому нарахування штрафних санкцій є безпідставними.

09 серпня 2017 року представник Позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з Відповідача 27 960, 0026 грн. основного боргу та 17 745.17 грн. відсотків за користування чужими коштами за період з 08.07.2014 по 06.07.2017 року.

Дана заяв не приймається судом до розгляду з огляду на наступне.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Позивачем же в зазначеній заяві фактично заявляється нова вимога - про стягнення відсотків за користування чужими коштами, так як остання не заявлялася в позовній заяві.

Крім того, суд зазначає, що статтею 22 ГПК України передбачено право позивача на подання заяви про зміну предмета або підстав позову. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог фактично є заявою про зміну предмету позову, однак подана без дотримання статтей 54 та 57 ГПК та після початку розгляду господарським судом справи по суті, а відтак залишається без розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися.

До господарського суду повернулася ухвала суду від 29 серпня 2017 року про призначення до справи розгляду на 2009.2017р., яка направлялась на адреси Позивача та Відповідача, вказані в позовній заяві, з відміткою поштового відділення для Позивача - "за відмовою адресата від одержання", для Відповідача - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Виписки та Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Позивача є АДРЕСА_1, гурт. Крім того в договорі поставки № 3 від 01.07.2014 року місцезнаходження Відповідача зазначено АДРЕСА_2.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином суд вважає, що сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відсутність представників сторін не перешкоджає розгляду справи, явка їх в судове засідання не визнавалася обов"язковою, відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

01 липня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-ЕНЕРГІЯ" (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу тріски № 3 (надалі Договір), відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця тріску дрібної фракціїї у кількості 300 (куб.м.), а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Розділом 2 Договору сторонами було погоджено порядок та інші умови передачі Продукції, зокрема зазначено, що Продукція поставляється Покупцю Продавцем на умовах: DAP (склад Покупця за адресою: АДРЕСА_3. Поставка продукції здійснюється за попередньою письмовою заявкою Покупця, щодо об'єму Продукції, що купується та бажаних умов поставки. Продавець зобов'язаний передати Покупцю Продукцію за ціною, в строк та в кількості, погодженими Сторонами. Приймання-передача Продукції здійснюється із підписанням видаткової накладної уповноваженими особами Сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за поставлену Продукцію проводяться в національній валюті України - гривня, за цінами визначеними в даному Договорі та здійснюються в такому порядку: авансовий платіж проводиться на розрахунковий рахунок Постачальника в сумі 30 000, 00 грн. до початку опалювального сезону; в подальшому всі платежі проводяться згідно фактично відвантаженої Продукції протягом 3 календарних днів після відвантаження Продукції із врахуванням авансових платежів.

В матеріалах справи містяться банківські виписки Позивача, з яких вбачається перерахування останнім на рахунок Відповідача попередньої оплати кількома платежами в загальній сумі 50 000, 00 грн. (30 000, 00 грн. - 08.07.14р., 10 000, 00 грн. - 23.07.14 р., 10 000, 00 грн. - 29.09.14 р.) відповідно до умов Договору.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Таким чином судом встановлено, що оплата товару Позивачем здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, що підтверджуються вищезазначеним банківськими виписками.

На виконання Договору Відповідачем була поставлена топливна тріска в кількості 58 куб.м. на суму 22 040, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 01/12/2014-01 від 01.12.2014 року. Факти надходження коштів від Позивача та здійснення поставки Відповідачем підтверджені матеріалами справи та не спростовані сторонами в судових засіданнях.

Відповідачем, в порушення умов Договору, Продукцію вартістю 27 960, 00 грн. Позивачу поставлено не було, в зв'язку з чим 16.06.2017 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу про повернення суми проведеної оплати, однак остання Відповідачем відхилена з посиланням на те, що Позивач не направив йому попередню письмову заявку, щодо об"єму продукції та бажаних умов поставки.

Крім того Позивачем направлено Відповідачу лист-вимогу від 10.08.2017 року про виконання зобов"язань за договором купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року на протязі семи днів з дня отримання вимоги.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення визначені також в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відтак отримавши кошти від Позивача в рахунок попередньої оплати вартості тріски на умовах договору купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року, у Відповідача виникло зобов"язання по поставці Позивачу тріски на суму здійсненої оплати.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем направлено Відповідачу лист-вимогу від 10.08.2017 року про виконання зобов"язань за договором купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року на протязі семи днів з дня отримання вимоги. Однак всупереч вищенаведеним нормам закону Відповідач не виконав обов'язку у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єк т господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин заданих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що Відповідачем не подано належних та допустимих доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року та те, що його відмова від поставки товару є наслідком дії непереборної сили.

Згідно із статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача попередньої оплати в сумі 27 960, 00 грн. є законодавчо обгрунтованими, а відтак і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2 Договору купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року за затримку в поставці Продукції Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленої Продукції за кожний день прострочення передачі Продукції Покупцю. Враховуючи це Позивачем нараховано пеню за несвоєчасну поставку в розмірі 28509, 26 грн. за період з 02.12.2014р. по 06.07.2017 року.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто відповідно до вищенаведених норм закону учасник господарських відносин несе відповідальність тільки в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак судом встановлено, що у період, за який Позивачем нарахована пеня, у Відповідача було відсутнє зобов"язання по поставці тріски на умовах Договору купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року, так як п.2.1 Договору було передбачено, що Продавець (відповідач) зобов'язаний передати Покупцю Продукцію за ціною, в строк та в кількості, погодженими Сторонами, однак строки поставки між сторонами не були погоджені.

Зобов"язання по поставці тріски на суму попередньої оплати, здійсненої Позивачем, на умовах Договору купівлі-продажу тріски № 3 від 01.07.2014 року виникло у Відповідача у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги Позивачем (10.08.2017р.).

Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасну поставку в розмірі 28509, 26 грн. за період з 02.12.2014р. по 06.07.2017 року є передчасною, і, відповідно, не підлягає задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані ними докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 27960, 00 грн. попередньої оплати.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в результаті яких Позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Керуючись статтями 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_4 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-ЕНЕРГІЯ" (34700, Рівненська область, Корецький район, м. Корець, вул. Миру, буд. 4, код ЄДРПОУ 38645295) 27 960 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. попередньої оплати та 1600 грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20 вересня 2017 року.

Суддя Марач В.В.