Постанова

від 14.09.2017 по справі 911/1106/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. справа№ 911/1106/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників:

позивача (відповідача-1 за зустрічним позовом) - Дудар Є.В.

відповідача-1 (відповідача-2 за зустрічним позовом) - Попов А.С.

відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) - Мажара О.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 р.

у справі № 911/1106/16 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшнл Україна"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика"

про стягнення 1230621,55 грн та зобов`язання повернути майно

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшнл Україна"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшнл Україна" (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 929 302,60 грн заборгованості з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013 р., 283 913,72 грн пені та 17 405,23 грн 3% річних; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285.

У травні 2016 року ТОВ "Землогістика" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до суду із зустрічним позовм до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшнл Україна" (далі - відповідача-1 за зустрічним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (далі - відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання припиненою поруки за договором поруки № UA06L-13-15S від 07.05.2013 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2016 р. у справі № 911/1106/16 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" задоволено частково; солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 263 709,07 грн лізингових платежів, 35 628,43 грн пені та 2 431,30 грн 3% річних; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 438 915,19 грн лізингових платежів, 93 436,72 грн пені та 14 973,93 грн 3% річних; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285; в іншій частині первісного позову вдмовлено; в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Землогістика" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Землогістика" зазначає, що договір поруки підлягає визнанню припиненим, оскільки внесені додатковою угодою № 2 зміни до договору фінансового лізингу, а саме щодо зміни розміру лізингових платежів, не узгоджувались з ТОВ "Землогістика", а відповідно до положень ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" у справі № 911/1106/16 повернуто заявнику без розгляду. Однак, постановою Верховного Суду України від 31.05.2017 р. вказані постанову та ухвалу скасовано, а справу № 911/1106/16 передано до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" до провадження та призначено розгляд справи на 05.09.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. було продовжено строк вирішення спору у справі № 911/1106/16 на п`ятнадцять днів та відкладено розгляд справи до 14.09.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (далі - лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу № UA06L-13-15 (далі - договір фінансового лізингу).

Відповідно до п. 2.1 договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк та на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

Згідно з п. 3.2 договору фінансового лізингу в період з дня укладання цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмету лізингу становить гривневий еквівалент 96 300,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу дол США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору складає 782 533,80 грн, в тому числі ПДВ - 130 422,30 грн.

Як передбачено п. 4.1 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 19 260,00 дол США, в тому числі ПДВ 3 210,00 дол США, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 156 506,76 грн, в тому числі ПДВ 26 084,46 грн. Авансовий лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем протягом 10 днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору фінансового лізингу предметом лізингу є екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285.

Додатком № 3 до договору фінансового лізингу передбачено загальний графік лізингових платежів, згідно умов якого загальний розмір лізингових платежів на момент укладення договору лізингу складає еквівалент 91 547,70 доларів США.

16.05.2013 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої сторони домовились про встановлення уточненого загального графіку платежів за договором лізингу.

30.04.2014 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої сторони передбачили зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 92 527,96 доларів США.

15.08.2014 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено додаткову угоду № 3 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої сторони домовились про зміну графіку лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 93 954,03 доларів США.

07.05.2013 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі - кредитор) та ТОВ "Землогістика" (далі - поручитель) було укладено договір поруки № UA06L-13-15S (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки цей договір є забезпечення поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 91 547,70 доларів США, що за максимальним курсом продажу долару США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 743 916,61 грн, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу. Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна) і всі грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника на даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Згідно з п. 2.2 договору поруки поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена статтею 2.1 з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя.

Як передбачено п. 3.1 договору поруки, кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак, ненадання такого повідомлення не перешкоджає кредиторові реалізувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права, як встановлено у цьому договорі поруки.

У відповідності до п. 3.4 договору поруки будь-які та всі платежі поручителя на користь кредитора відповідно до цього договору поруки здійснююся поручителем без будь-якого опротестування, заперечення, вимоги, зустрічної вимоги, умови, зарахування, запиту про надання пояснень або про надання будь-яких доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань і базуються виключно на письмовій вимозі кредитора про здійснення такого платежу. Задля уникнення неоднозначного тлумачення, до проведення оплати, поручитель не має права проводити розслідування, робити свої власні визначення або вступати у будь-які дебати чи судові спори з кредитором, з приводу того чи мало місце і триває невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Вищенаведене не вважається таким, що ставить під сумнів права поручителя, надані йому відповідно до обов'язкових положень чинного законодавства України.

Кожне повідомлення, вимога або інше повідомлення, що надається або заявляється за цим договором поруки, надається в письмовій формі і доставляється або надсилається відповідній стороні на її адресу або на номер телекса або факсимільного апарата, що зазначені в договорі (п. 13.1 договору поруки).

На виконання договору фінансового лізингу позивач придбав (у ТОВ з ІІ "Цеппелін Україна" за договором CL0607 купівлі-продажу обладнання від 07.05.2013р., копія якого додана до справи) та передав відповідачу обумовлений предмет лізингу, про що сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі обладнання № 59 від 16.05.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом, на думку позивача за первісним позовом, свого обов'язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по лізинговим платежам, які складалися з відшкодування вартості предмету лізингу та процентів, розрахованих відповідно до умов договору, починаючи з жовтня 2014 року. В свою чергу ТОВ "Землогістика" вважає, що додаткові угоди до договору фінансового лізингу були укладені між ТОВ Катерпіллар Файненшл Україна та ТОВ Кома-Рент без згоди на те поручителя - ТОВ Землогістика , а тому порука, на думку позивача за зустрічним позовом, підлягає визнанню припиненою у зв'язку із збільшенням розміру лізингових платежів за договором лізингу без його згоди.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що порука за договором поруки № UA06L-13-15S від 07.05.2013 р. не є припиненою 30.04.2014 р. у зв'язку із зміною обсягу відповідальності поручителя без його згоди, оскільки згода поручителя вбачається з пункту 2.1 договору поруки.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненим забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового решту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, порука припиняється за двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 р. у справі № 6-701цс15.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 6-2662цс15.

Як вбачається з умов укладеного договору поруки, ТОВ Землогістика забепечувало виконання зобов'язань боржником за договором фінансового лізингу на загальну суму 91 547,70 дол США.

Встановлено, що, укладаючи додаткові угоди № 2 від 30.04.2014 р. та № 3 від 15.09.2014 р., сторонами договору фінансового лізингу було збільшено лізинговий платіж, зокрема, з 91 547,70 дол США лізинговий платіж було збільшено до 93 954,03 дол США, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності поручителя.

Обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

В матеріалах справи відсутні докази погодження з позивачем зміни розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу, передбачених додатковими угодами № 2 та № 3.

Таким чином, порука ТОВ Землогістика припинилася, оскільки в додаткових угодах № 2 від 30.04.2014 р. та № 3 від 15.09.2014 р. до договору фінансового лізингу, укладених без згоди позивача за зустрічним позовом, є умови, що збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання припиненою поруку ТОВ Землогістика , яка виникла на підставі договору поруки № UA06L-13-15S, який був укладений 07.05.2013 р. між ТОВ Катерпіллар Файненшнл Україна та ТОВ Землогістика , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання місцевого суду на те, що за умовами п. 2.1 договору поруки вбачається згода поручителя, а тому зміна та/або уточнення загального графіку платежів шляхом укладення додаткових угод до договору лізингу не потребує згоди позивача та не є збільшенням обсягу його відповідальності, судова колегія вважає необгрунтованим, враховуючи наступне.

Як було встановлено вище, додатковими угодами до договору фінансового лізингу, укладеними без згоди поручителя, було збільшено загальний розмір лізингових платежів, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та про що останній не давав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання.

Разом з тим, п. 2.1 договору поруки визначено обсяг зобов'язань за які поручився поручитель, а саме: виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 91 547,70 дол США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу.

Таким чином, порукою було забезпечено визначену фіксовану суму лізингових платежів та невизначену суму штрафних санкцій.

Додатковими угодами до договору фінансового лізингу, укладеними без згоди поручителя, встановлено збільшення розміру лізингових платежів, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. В той час, як поручитель не дав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання, оскільки п. 2.1 договору не конкретизував на які саме зміни договору фінансового лізингу погодився поручитель.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-1161цс15.

Крім того, Київським апеляційним господарським судом вже неодноразово розглядалися аналогічні справи, у яких поруку було визнано припиненою, зокрема, справа № 910/12093/16, справа № 910/9463/16, справа № 911/1482/16.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 929 302,60 грн заборгованості з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013 р., 283 913,72 грн пені та 17 405,23 грн 3% річних та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов зазначеного договору лізингу позивач за первісним позовом придбав у ТОВ з ІІ "Цеппелін Україна" за договором CL0607 купівлі-продажу обладнання від 07.05.2013 р., та передав ТОВ Кома-Рент обумовлений предмет лізингу, про що сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі обладнання № 59 від 16.05.2013 р.

Відповідач-1 свого обов'язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього перед ТОВ Катерпіллар Файненшл Україна утворилась заборгованість по лізинговим платежам, які складалися з відшкодування вартості предмету лізингу та процентів, розрахованих відповідно до умов договору, починаючи з жовтня 2014 року.

Як передбачено ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Листом № 89/03 від 22.02.2016 р. ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" повідомило ТОВ "Кома-Рент" про відмову від договору лізингу на підставі пункту 17.2 укладеного договору лізингу, в якому лізингодавець також вимагав повернути предмет лізингу на територію логістичного комплексу МЛП Чайка з підписанням акту про повернення.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, зазначений лист був повернутий відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання (дата повернення і складення повідомлення згідно витягу 30.04.2016 р., дата вручення відправнику 26.05.2016 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Враховуючи вищевикладене, договір лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013 р. розірваний в односторонньому порядку лізингодавцем з 26.05.2016 р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором лізингу та відмовою лізингодавця від договору, позивач за первісним позовом звернувся з вимогою про зобов'язання відповідача-1 передати позивачу предмет лізингу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з п. 17.3 загальних умов договору фінансового лізингу, у випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно з пунктом 17.2 загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача у письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначає відповідну підставу розірвання такого договору з переліку, наведеного в пункті 17.2 загальних умов, а також вимагатиме повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.

У відповідності до п. 18.2 загальних умов договору фінансового лізингу предмет лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений у такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватись способу і місця повернення, зазаначених у такій вимозі лізингодавця.

Доказів того, що відповідач-1 за первісним позовом виконав вимогу позивача за первісним позовом та повернув предмет лізингу у матеріалах справи відсутні.

Відповідач-1, у свою чергу, просить суд в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору у зв'язку із реалізацією зазначеної вимоги у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Встановлено, що 30.03.2016 р. приватним нотаріусом Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис (номер в реєстрі 327) про повернення лізингоодержувачем ТОВ "Кома-Рент" лізингодавцю ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" об'єкта фінансового лізингу - екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285.

Однак фактичне повернення об'єкту лізингу на час розгляду справи не здійснено, що сторонами не заперечується.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріуса при відсутності факту передачі предмета лізингу від ТОВ "Кома-Рент" до позивача не свідчить про відсутність предмету спору між відповідачем-1 та позивачем щодо повернення предмету лізингу та не позбавляє останнього права на судовий захист та зокрема звернення з такою вимогою в судовому порядку до лізингоодержувача.

Відтак, враховуючи, що відповідачем-1 грошові зобов'язання за договором фінансового лізингу не виконані, вказаний договір розірвано за ініціативи лізингодавця, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовна вимога про повернення позивачу предмету лізингу - екскаватора-навантажувача Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 929 302,60 грн заборгованості за лізинговими платежами, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки позивач в односторонньому порядку розірвав договір фінансовного лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013 р, тому право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідачів частин вартості об'єкта лізингу, який залишається у власності позивача, у розмірі 226 678,34 грн що входять до структури прострочених лізингових платежів, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 р. у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 р. у справі № 11/5005/2290/2012.

З наданих позивачем рахунків-фактур за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013 р. за період з жовтня 2014 року по січень 2016 року вбачається, що позивач розрахував відсотки у наступному розмірі:

- по рахунку за січень 2016 року № ЛП-98 від 25.01.2016 року - 66406,95 грн;

- по рахунку за грудень 2015 року № ЛП2728 від 24.12.2015 р. - 10284,54 грн;

- по рахунку за листопад 2015 року № ЛП2481 від 24.11.2015 р. - 77503,29 грн;

- по рахунку за жовтень 2015 року № ЛП 2267 від 26.10.2015 р. - 85444,22 грн;

- по рахунку за вересень 2015 року № ЛП2051 від 24.09.2015 р. - 24070,07 грн;

- по рахунку за вересень 2015 року № ЛП1833 від 25.08.2015 р. - 43094,16 грн;

- по рахунку за серпень 2015 року № ЛП1833 від 25.08.2015 р. - 43094,16 грн;

- по рахунку за липень 2015 року № ЛП1618 від 27.07.2015 р. - 50616,44 грн;

- по рахунку за червень 2015 року № ЛП1398 від 23.06.2015 р. - 55 495,33 грн;

- по рахунку за травень 2015 року № ЛП1170 від 25.05.2015 р. - 20735,05 грн;

- по рахунку за квітень 2015 року № ЛП-926 від 24.04.2015 р. - 33397,29 грн;

- по рахунку за березень 2015 року № ЛП-646 від 25.03.2015 р. - 0,0 грн;

- по рахунку за лютий 2015 року № ЛП-365 від 23.02.2015 р. - 132966,26 грн;

- по рахунку за січень 2015 року № ЛП-83 від 26.01.2015 р. - 8071,70 грн;

- по рахунку за грудень 2014 року № ЛП-4083 від 24.12.2014 р. - 31599,51 грн;

- по рахунку за листопад 2014 року № ЛП-3781 від 24.11.2014 р. - 31458,21 грн.;

- по рахунку за жовтень 2014 року № ЛП-3467 від 27.10.2014 р. - 31481,24 грн.

За таких обставин, загальна сума заборгованості по відсотках складає 702 624,26 грн.

Відповідачі за первісним позовом наголошували на тому, що сума відсотків розрахована позивачем невірно, оскільки включає зокрема курсові ризики, розраховані не лише з відсотків, але й з частини вартості предмету лізингу. За твердженням відповідачів за первісним позовом, оскільки невідшкодована частина вартості предмету лізингу не належить до стягнення на користь позивача, то й з розрахунків збільшення відсотків цю суму необхідно виключити.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення як необгрунтованих вищенаведених тверджень відповідачів за первісним позовом щодо невірного розрахунку позивачем за первісним позовом відсотків за договором фінансового лізингу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів, збільшених відповідно до п. 4.4 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору фінансового лізингу проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на суму наступних складових:

1) добуток сум, що надійшли лізингодавцеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, на коефіцієнт Kfxi0, Kfxi0=(( Fxi-Fx0)/ Fx0;

2) добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури відповідно до п.4.4 цього договору, на коєфіцієнт Kfxe0, Kfxe0=( Fxe-Fx0)/ Fx0;

3) Добуток сум, що надійшли лізингодавцеві протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), на коефіцієнт Kfxil, Kfxil=( Fxi-Fx1)/Fx0;

4) добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування відповідно до пункту 4.5 цього договору, на коефіцієнт Kfxe1 Kfxe1=(Fxe-Fx1)/Fxo.

При цьому для цілей зазначених коефіцієнтів:

Fx0 -1) курс гривні до базової валюти на дату, яка передує даті укладення цього договору або

2) курс гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією на веб-сайті http: //www/udinform/com ) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладення цього договору.

Fxi -курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача.

Fxе - курс гривні до базової валюти станом на дату , що передує даті виставлення рахунки-фактури за поточний період нарахування відповідно до п.4.5 цього договору.

Fx1 курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.

Fx2 - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за період нарахування, що є найбільш раннім з усіх періодів, за якими існує заборгованість по сплаті лізингових платежів на момент розрахунку збільшення процентів.

Збільшення процентів, передбачене підпуктом 3 цього пункту розраховується за умови, що Fxi перевищує Fx1 більш ніж на 1%.

Збільшення процентів, передбачене цим пунктом, не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в уточненому загальному графіку платежів.

У разі якщо в результаті розрахунку один з коефіцієнтів Kfxi0, Kfxe0, Kfxil, Kfxe1 є від'ємним числом, сума процентів зменшується на добуток суми, зазначеної в п.4.4 цього договору, на відповідний цій сумі коефіцієнт, який для такого розрахунку вживається без знаку "-". У випадку якщо сума процентів за таким розрахунком є від'ємним значенням, проценти до сплати за такий відповідний період фіксуються в сумі, що дорівнює "0", а отримане від'ємне значення не впливає на розрахунок лізингових платежів, що підлягають сплаті в майбутніх періодах. При цьому у разі, якщо різниця курсів відповідно між Fxi або Fxе та Fx2 при розрахунку коефіцієнтів Kfxi1 та Kfxе1 не є більшою за 1 відсоток, зменшення процентів не розраховується. Зменшення процентів, передбачених цим пунктом, не призводить до зменшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в Уточненому загальному графіку платежів.

Відповідно до п. 4.5 договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком 3 до цього договору, збільшеному відповідно до п. 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Також, в додатковій угоді № 3 від 15.08.2014 р. до договору фінансового лізингу визначено, що відсотки до сплати підлягають перерахунку згідно умов п. 4.5 договору фінансового лізингу та п. 14.4 загальних умов договорів фінансового лізингу.

Договір фінансового лізингу від 07.05.2013 р. та додаткова угода до нього № 3 підписані та скріплені печатками обох сторін, сторони самостійно на підставі вільного волевиявлення в умовах договору визначили порядок обрахунку відсотків та затвердили формулу, за якою такі відсотки розраховуються.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок відсотків відповідає умовам договору та є арифметично правильним.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, як було встановлено вище, договір поруки № UA06L-13-15S є припиненим з 30.04.2014 р., тому вимога позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013 р., підлягає частковому задоволенню та стягнення заборгованості у розмірі 929 302,60 грн підлягає стягненню лише з відповідача-1.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів пені в сумі 283 913,72 грн, 3% річних в сумі 17 405,23 грн, розрахованих за період з 02.11.2014 р. до 22.02.2016 р., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з п. 14.10 загальних умов договору фінансового лізингу у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідачем-1, останній буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати відповідачем-1 простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про сплату такої пені.

Вимога про сплату пені № 74/02 від 23.02.2016 р. була направлена відповідачу-1 26.02.2016 р. (копія вимоги, опису вкладення в лист та фіскального чеку "Укпрпошти" від 26.02.2016 р. містяться у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше встановлено пунктом 14.10 загальних умов, відповідно до якого пеня сплачується з дати сплати, визначеної відповідним договором і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

За таких обставин, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (по кожному лізинговому платежу окремо), та припинитися в переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім того, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спору, зробленою до винесення рішення. Відповідач-1 у клопотанні від 30.05.2016 р. письмово заявив про застосування у справі наслідків спливу позовної давності під час розгляду справи місцевим судом.

За таких обставин, розрахунок пені у справі має бути здійснений з врахуванням скороченої позовної давності в один рік та на загальну суму простроченої заборгованості (вартість об'єкта фінансового лізингу та відсотки).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17 405,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 р. у справі № 37/64).

Оскільки 3% річних не є штрафною санкцією, то обмеження нарахування процентів річних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України та скорочений строк позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення процентів річних не застосовується.

За таких обставин, розрахунок 3% річних має бути здійснений за весь період прострочення по кожному рахунку окремо.

Судова колегія погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого розмір 3% здійснено позивачем правильно та підлягає стягненню у розмірі 17 405,23 грн, в той час як розмір пені здійснено позивачем невірно та підлягає стягненню частково у сумі 129 065,15 грн.

Разом з тим, враховуючи що обов'язок відповідача-2 щодо солідарної відповідальності було припинено з 30.04.2014 р. у зв'язку з припиненням договіру поруки № UA06L-13-15S, тому вимога позивача про солідарне стягнення пені та 3% річних з обох відповідачів підлягає задоволенню в частині стягнення лише з відповідача-1 17 405,23 грн 3% річних та 129 065,15 грн пені.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі стосовно наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 р. у справі № 911/1106/16 про відмову у задоволенні зустрічного позову - підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню на підставі п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення зустрічного позову про визнання поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на підставі договору поруки № UA06L-13-15S від 07.05.2013 р.- припиненою.

Крім того, враховуючи те, що за результатами апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, що передбачено ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 р. у справі № 911/1106/16 про часткове задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом заборгованості з сплати лізингових платежів, 3% річних та пені - підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 702 624,26 грн заборгованості з сплати лізингових платежів, 129 065,15 грн пені та 17 405,23 грн 3% річних, з відмовою в решті позовних вимог до відповідача-1 за первісним позовом, і відмовою в задоволенні вимог до відповідача-2 за первісним позовом. В решті рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 р. у справі № 911/1106/16 підлягає залишенню без змін.

Судовий збір за подачу первісного за зустрічного позову відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін спору пропорційно задоволеним позовним вимогам за первісним та зустрічним позовом. Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1106/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі № 911/1106/16:

- в частині первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" щодо часткового задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" заборгованості з сплати лізингових платежів, 3% річних та пені - скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 702 624,26 грн заборгованості з сплати лізингових платежів, 129 065,15 грн пені та 17 405,23 грн 3% річних, з відмовою в решті позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент", і відмовою в задоволенні вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика".

- в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" про визнання припиненою поруки згідно договору поруки № UA06L-13-15S від 07.05.2013 р.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1106/16 - залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2016 у справі №911/1106/16 виклати в наступній редакції:

"1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" задовольнити частково.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) 702 624(сімсот дві тисячі шістсот двадцять чотири),26 грн заборгованості з лізингових платежів, 129 065(сто двадцять дев'ять тисяч шістдесят п'ять),15 пені, 17 405(сімнадцять тисяч чотириста п'ять),23 грн 3% річних, 24 474(двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят чотири),43 грн судового збору за подачу позову.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.34, ідентифікаційний код 35431993) екскаватор-навантажувач Сaterpillar 434F, серійний номер САТ0434FVLD00285.

4. В іншій частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" - відмовити.

5. У задоволенні вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" - відмовити.

6. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" - задовольнити.

7. Визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" згідно договору поруки № UA06L-13-15S від 07.05.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Землогістика" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, ідентифікаційний код 37360486)".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, ідентифікаційний код 37360486) 1 515(одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять),80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області на виконання даної постанови видати накази.

6. Матеріали справи № 911/1106/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко