Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/11524/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017Справа №910/11524/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Аутдор Медіа

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юмікс Медіа

про стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних нарахувань та 3 % річних в розмірі 178342,66 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Буханкін І.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Аутдор Медіа (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Юмікс Медіа (далі - відповідач) про стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних нарахувань та 3 % річних в розмірі 178 342,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору, не здійснив сплату в розмірі 145 000 грн. за дострокову відмову від розміщення рекламної конструкції за адресою: м. Київ, вул. Бассейна, 7.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 27 250,66 грн. та 3 % річних в розмірі 6 092 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11524/17 та призначено справу до розгляду на 04.09.2017.

Представник позивача у судове засідання 04.09.2017 з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 про порушення провадження у справі № 910/11524/17, розгляд справи було відкладено на 18.09.2017. У судове засідання 18.09.2017 представник позивача з'явився, подав письмові пояснення, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Юмікс Медіа (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Аутдор Медіа (далі - виконавець, позивач) укладено Договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях (брандмауер) № 09/07/2014-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати комплекс послуг щодо розміщення рекламної інформації на робочих поверхнях спеціальної(их) конструкції(й), що є власністю виконавця або використовується ним на інших законних підставах та проводити рекламні кампанії в інтересах замовника в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язується приймати й оплачувати такі послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору всі умови проведення рекламної кампанії, а саме: тип спеціальної(их) конструкції(й), адреса розміщення рекламних матеріалів, період рекламної кампанії, а також особливі умови проведення рекламної кампанії обговорюються сторонами в адресній програмі, вартість рекламної кампанії монтаж/демонтаж, виготовлення (друк) рекламних матеріалів оговорюється астронома в протоколі узгодження ціни, які в свою чергу є невід'ємною частиною цього Договору та укладаються у виді Додаткових угод.

Згідно з п. 3.1 Договору протягом двох робочих днів з дня укладення цього Договору, сторони узгоджують та підписують адресну програму (ми), Протокол узгодження ціни. У випадку не підписання сторонами адресної програми та протоколу узгодження ціни у вищезазначений термін, Договір вважається неукладеним і жодна сторона не несе зобов'язань.

У відповідності до пункту 4.2.2.9 Договору замовник зобов'язаний вносити зміни в строки проведення рекламної кампанії або достроково припинити її за умов письмового повідомлення про це виконавця не менш як за 90 календарних днів до бажаної дати припинення або внесення змін.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 09.07.2015, невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань не позбавляє її від відповідальності та виконання таких зобов'язань в повному обсязі згідно з умовами цього Договору (п. 6.1 Договору).

Пунктом 7.3.3 Договору визначено, що у випадку порушення замовником строків повідомлення виконавця про зміну періоду (строків) та/або переривання (припинення) рекламної кампанії (п. 4.2.29 цього Договору) передбачених даним Договором, замовник сплачує виконавцеві штраф, який обчислюється у відсотках виходячи з місячної вартості послуг виконавця по розміщенню рекламних матеріалів замовника, у відношенні яких отримане повідомлення відповідно до нижче приведеної таблиці:

Строк повідомленняРозмір штрафу від 90 до 60 днів 50% Менше 60 днів 100%

Додатковою угодою № 1 від 09.07.2014 до Договору сторонами погоджено розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7, у період: з 01.09.2014 по 31.12.2014, та вартістю 140 160,00 грн. з ПДВ у місяць.

Додатком 2 до Договору, сторони затвердили точне місце розташування рекламного матеріалу (спеціальної конструкції).

Додатковою угодою № 3 від 23.12.2014 до Договору сторони погодили розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7, у період: з 01.01.2015 по 31.04.2015, вартістю 130 000,00 грн. з ПДВ у місяць.

Додатковою угодою № 5 від 20.03.2015 сторонами погоджено розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7, у період: з 01.05.2015 по 31.05.2015, вартістю 125 000,00 грн. з ПДВ у місяць.

Додатковою угодою № 6 від 18.05.2015 сторонами погоджено розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7, у період: з 01.06.2015 по 31.12.2015, вартістю 145 000,00 грн. з ПДВ у місяць. При цьому, сторони досягли згоди продовжити дію договору № 09/07/2014-1 від 09.07.2014 строком на 1 рік, а саме до 09.07.2016 (п. 5).

Надалі, Додатковою угодою № 8 від 31.07.2015 сторони досягли згоди, що виконавець достроково припиняє розміщення рекламної інформації замовника на конструкції, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7. Замовник, керуючись умовами Договору, бере на себе зобов'язання здійснити оплату за серпень місяць, як штрафну санкцію, в розмірі 145 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Сторони досягли згоди, у тому що замовник здійснює погашення суми у розмірі 145 000,00 грн. з урахуванням ПДВ., протягом одного календарного року з дати підписання даної Угоди, по 12 083,33 грн. з урахуванням ПДВ, кожного місяця, не пізніше 20 числа. Дана додаткова угода набирає законної сили з дня її підписання сторонами і є невід'ємною частиною Договору № 09/07/2014-1 від 09.07.2014.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 30/06-17/01 від 30.06.2017 на суму 145 000,00 грн. у якій вимагав добровільно виконати зобов'язання за Договором та у 7 денний строк перерахувати заборгованість в розмірі 145 000,00 грн.

Відповідача відповіді на зазначену претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, Додатковою угодою № 6 від 18.05.2015 сторонами погоджено розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7, у період: з 01.06.2015 по 31.12.2015, вартістю 145000,00 грн. з ПДВ у місяць. Також, сторони досягли згоди продовжити дію договору № 09/07/2014-1 від 09.07.2014 строком на 1 рік, а саме до 09.07.2016 (п. 5).

При цьому, у відповідності до пункту 4.2.2.9 Договору замовник зобов'язаний вносити зміни в строки проведення рекламної кампанії або достроково припинити її за умов письмового повідомлення про це виконавця не менш як за 90 календарних днів до бажаної дати припинення або внесення змін.

Проте, Додатковою угодою № 8 від 31.07.2015 сторони досягли згоди, що виконавець достроково припиняє розміщення рекламної інформації замовника на конструкції, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7.

Одночасно, замовник, керуючись умовами Договору, взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за серпень місяць, як штрафну санкцію, в розмірі 145 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.3.3 Договору визначено, що у випадку порушення замовником строків повідомлення виконавця про зміну періоду (строків) та/або переривання (припинення) рекламної кампанії (п. 4.2.29 цього Договору) передбачених даним Договором, замовник сплачує виконавцеві штраф, який обчислюється у відсотках виходячи з місячної вартості послуг виконавця по розміщенню рекламних матеріалів замовника, у відношенні яких отримане повідомлення відповідно до нижче приведеної таблиці:

Строк повідомленняРозмір штрафу від 90 до 60 днів 50% Менше 60 днів 100%

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за відмову від певних взятих стороною за Договором зобов'язань.

Як зазначалось судом вище, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що керуючись умовами Договору, а саме п. 7.3.3 Договору, оскільки відповідач мав на меті достроково припинити рекламну кампанію, з порушенням строків, встановлених п. 4.2.2.9 Договору, дійшовши згоди, сторони у Додатковій угоді № 8 визначили обов'язок відповідача сплатити 145 000,00 грн. саме, як штрафну санкцію, що також прямо випливає з зазначеної Додаткової угоди.

При цьому, сторонами було також погоджено, що відповідач здійснює сплату штрафної санкції рівними частинами у розмірі 12 083,33 грн., протягом одного календарного року з дати підписання Додаткової угоди № 8, кожного місяця, не пізніше 20 числа.

В свою чергу, доказів виконання зазначеного обов'язку відповідачем, матеріали справи не містять.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 145 000,00 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 092,00 грн. та 27 250,66 грн.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа штрафу зовсім інша, оскільки штраф - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, штраф носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Викладене підтверджується положеннями ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України… До грошових зобов'язань боржника … не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, позивачем заявлено саме штраф за відмову від рекламної кампанії, передбаченого п. 7.3.3 правова природа цього боргу як штрафної санкції з укладенням сторонами Додаткової угоди № 8 не змінилася, штраф у грошове зобов'язання не перетворився, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Аналогічні положення міститься у постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2014 року у справі № 905/909/13-г та у Інформаційному листі Вищого господарського суду України Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів N 01-06/841/2014 від 01.07.2014

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму штрафу.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юмікс Медіа (01015, м. Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 6, квартира 29; ідентифікаційний код: 38751164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Аутдор Медіа (03191, м. Київ, вулиця Якубовського Маршала, будинок 2; ідентифікаційний код: 36203680) штраф в розмірі 145 000 (сто сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 193 (дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.09.2017.

Суддя О.А. Грєхова