Рішення

від 18.09.2017 по справі 922/2554/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.Справа № 922/2554/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одисея 2000", м. Харків про стягнення 91367,29 грн. за участю предствників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 007Др-38-1216 від 30.12.2016 р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 15.09.2017 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одисея 2000", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 91367,29 грн., з яких:

76679,37 грн. - сума основного боргу;

8468,99 грн. - пеня;

965,89 грн. - 3% річних;

5253,04 грн. - індекс інфляції.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 114110693KGР016 від 04.01.2016 р. щодо своєчасної та повної сплати існуючої заборгованості за поставлений позивачем природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2017 р.

Відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 18.09.2017 р. прибули представники сторін.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що він не є власником приміщення, до якого здійснювалося позивачем газопостачання згідно з умовами договору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 114110693KGР016 від 04.01.2016 р. (а. с. 10-13; далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Планові обсяги постачання газу по місяцях:

січень 2017 р. - 9 тис. куб. м.;

лютий 2017 р. - 5 тис. куб. м.;

березень 2017 р. - 2 тис. куб. м.;

квітень 2017 р. - 1 тис. куб. м.;

жовтень 2017 р. - 1 тис. куб. м.;

листопад 2017 р. - 2 тис. куб. м.;

грудень 2017 р. - 7 тис. куб. м. (п. 1.1, 1.3 договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 р., а. с. 14).

Згідно з п. 2.9.2.-2.9.5. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ (ПАТ Харківміськгаз ) Постачальник (ТОВ Харківгаз Збут ) протягом трьох робочих днів готує два примірника акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду для вирішення спору з приводу обсягів спожитого природного газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Пунктами 3.1-3.2, 3.6 договору передбачено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Ціна газу становить 6896,70 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1379,34 грн., всього з ПДВ 8276,04 грн.

Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.

Згідно з п. 4.1 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

п. 4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

п. 4.2.2 разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

п. 4.2.3 остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За змістом п. 4.3 договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

У відповідності до п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 р.), цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу природного газу у наступній кількості:

- січень 2017 р.: обсяг - 11,365 тис.куб.м. на загальну суму 106334,53 грн.;

- лютий 2017 р.: обсяг - 10,092 тис.куб.м. на загальну суму 8914,60 грн.

Обсяг та ціна спожитого відповідачем підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 р. та від 28.02.2017 р.

Однак, Відповідач розрахунки за спожитий в січні-лютому 2017 р. природний газ в повному обсязі не здійснив, його борг перед позивачем з урахуванням оплат складає 76679,37 грн. Відповідач факт існування зазначеної заборгованості не спростовує.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу 8468,99 грн. пені, 965,89 грн. 3% річних, та 5253,04 грн. інфляційних за певні періоди прострочення, що мали місце з 11.02.2017 р. по 13.07.2017 р.

Обставини щодо стягнення боргу та зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений в січні-лютому 2017 р. природний газ в рамках договору в сумі 76679,37 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати існуючої заборгованості визначений умовами договору, та є таким, що настав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 114110693KGР016 від 04.01.2016 р. в сумі 76679,37 грн.

Посилання відповідача на те, що приміщення, до якого позивач здійснював постачання газу, відповідачу не належить суд вважає такими, що не спростовують обов'язку відповідача відповідно до умов укладеного між сторонами договору сплатити вартість спожитого газу. До того ж, в разі фактичного вибуття приміщення з власності відповідача, останній не був позбавлений можливості на звернення до позивача з приводу розірвання договору, проте, відповідних дій не вчиняв.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати заборгованості за договором підтверджується матеріалами справи, та останнім жодним чином не спростована.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за такі прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок зазначених нарахувань, суд приходить до висновку про його арифметичну вірність За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 965,89 грн. 3% річних та 5253,04 грн. інфляційних, за період прострочення кожного з щомісячних платежів по 13.07.2017 р.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 6.2.1) передбачено відповідальність відповідача за прострочення своїх зобов'язань з оплати спожитого природного газу у вигляді сплати пені, вимоги позивача про її стягнення суд визнає правомірними.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про те, що його також здійснено арифметичного вірно. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8468,99 грн. пені.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 1600 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одисея 2000" (адреса: 61105, м. Харків, пр.-т Гагаріна, буд. 181, офіс 12; код ЄДРПОУ 36225128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків (адреса: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621; на п/р 26008010058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647, Код 39590621):

76679,37 грн. основного боргу;

8468,99 грн. пені;

965,89 грн. 3% річних;

5253,04 грн. інфляційних;

1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_3