Рішення

від 15.09.2017 по справі 911/2106/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2017 р. Справа № 911/2106/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКБ Технофільтр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір

про стягнення 35 025, 00 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. від 23.01.2017);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 1407/1 від 14.08.2017),

ОСОБА_3 (дов. № 1109/1 від 11.09.2017).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю СКБ Технофільтр (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір (далі - відповідач) про стягнення 35 025 грн безпідставно перерахованих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 35 025 грн, які останній відмовляється повертати. Враховуючи викладене, позивач в особі ліквідатора ТОВ СКБ Технофільтр звернувся до суду з вимогою на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2017 порушено провадження у справі № 911/2106/17, розгляд справи призначено на 21.07.2017, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2017 розгляд справи відкладено на 04.08.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2017 на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 15.09.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2017 задоволено клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю СКБ Технофільтр про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.09.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 0709/1 від 07.09.2017 (вх. № 18962/17 від 11.09.2017), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

В якості заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що відповідачем було поставлено позивачу товар в асортименті, кількості та за цінами, згідно видаткових та податкових накладних. З огляду на те, що відповідач передав позивачу товар на загальну суму 35 025 грн на законних підставах, грошові кошти не можуть вважатися такими, що набуті без достатніх правових підстав, а вимога про їх стягнення є неправомірною. Також відповідач просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність на підставі ст. 267 Цивільного кодексу

У судовому засіданні 15.09.2017, яке проведено у режимі відеоконференції представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача заперечили проти задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Черкаської області від 01.12.2015 у справі № 925/1333/15 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю СКБ Технофільтр банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4

Позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у процесі виконання повноважень ліквідатора було встановлено, що 06.05.2011, 21.11.2011 та 20.02.2012 з розрахункового рахунку ТОВ СКБ Технофільтр на рахунок № 26001106698001 (АТ КБ ЕКСПОБАНК ), який належить ТОВ Сапфір , були перераховані кошти в загальній сумі 35 025 грн, а саме: 06.05.2011 - 8 400 грн, 21.11.2011 - 10 650 грн та 20.02.2012 - 15 975 грн.

Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 35 025 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору видатковими накладними № РН-0000155 від 23.05.2011 (оригінал не зберігся), № РН-0000477 від 24.11.2011, № РН-0000118 від 15.03.2012, № РН-0000174 від 24.04.2012 та податковими накладними від 06.05.2011 на суму 8 400 грн, від 21.11.2011 на суму 10 650 грн, від 20.02.2012 на суму 15 975 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також відповідачем для оплати позивачем переданого товару виставлено рахунки-фактури на загальну суму 35 025 грн, а саме: № СФ-0000120 від 06.05.2011 на суму 8 400 грн, № СФ-0000412 від 15.11.2011 на суму 10 650 грн та № СФ-0000436 від 29.11.2011 на суму 15 975 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд встановив, що 06.05.2011, 21.11.2011 та 20.02.2012 відповідач сплатив позивачу 8 400 грн, 10650 грн та 15 975 грн, всього 35 025 грн, що підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Предметом позову є вимога про стягнення 35 025 грн безпідставно перерахованих коштів.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд встановив, що позивач сплатив відповідачу 35 025 грн в якості оплати за отриманий на підставі видаткових накладних № РН-0000155 від 23.05.2011 (оригінал не зберігся), № РН-0000477 від 24.11.2011, № РН-0000118 від 15.03.2012, № РН-0000174 від 24.04.2012 товар, що підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справ.

Відтак, вказані грошові кошти отримані відповідачем від позивача на підставі домовленостей сторін щодо купівлі-продажу товару, виконання яких відбулося сторонами у повному обсязі (передано товар та сплачено грошові кошти), що підтверджується наданими відповідачем документами (а.с. 102-121).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 35 025 грн безпідставно перерахованих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання, згідно якого останній просив суд застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення 35 025 грн безпідставно перерахованих коштів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача 35 025 грн безпідставно перерахованих коштів.

З огляду на те, що ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2017 позивачу відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення, та відмову суду у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з позивача в доход Державного бюджету України 1 600 грн судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СКБ Технофільтр (18018, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця 14 Грудня, будинок 8; ідентифікаційний код 32940920) в доход Державного бюджету України 1 600 (одну тисячу шістсот гривень) 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено: 20.09.2017

Суддя П.В.Горбасенко