Рішення

від 11.09.2017 по справі 911/2158/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа № 911/2158/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний комунальний сервіс-енергосервісна компанія"

про стягнення 84382,08 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний комунальний сервіс-енергосервісна компанія" про стягнення 84382,08 грн. з яких 73300,73 грн. основного боргу, 1682,31 грн. 3 % річних та 9401,04 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року порушено провадження у справі № 911/2158/17 та призначено справу до розгляду на 09.08.2017 року.

В судове засідання 09.08.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 28.08.2017 року.

Окрім того, в судовому засіданні 09.08.2017 року від представника позивача надійшов уточнений розрахунок 3 % річних та інфляційних, яким фактично останній зменшуючи позовні вимоги у відповідній частині, просить суд стягнути з відповідача 1677,38 грн. 3 % річних та 9378,69 грн. інфляційних, решту позовних вимог залишити без змін.

Таким чином, господарським судом розглядається позов про стягнення з відповідача 84356,80 грн. з яких 73300,73 грн. основного боргу, 1677,38 грн. 3 % річних та 9378,69 грн. інфляційних.

В судове засідання 28.08.2017 року представники сторін не з'явилися, відповідач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 17.07.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 11.09.2017 року.

В судове засідання 11.09.2017 року сторони не з'явилися, про причини неявки господарський суд не повідомили, відповідач письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, Постачальник) відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасний комунальний сервіс-енергосервісна компанія" (далі - відповідач, Покупець) прийнято 03.10.2016 року та 04.10.2016 року Товар на загальну суму 73300,73 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 19 від 03.10.2016 року на суму 3640,76 грн.; № 20 від 03.10.2016 року на суму 9537,47 грн.; № 21 від 04.10.2016 року на суму 45260,00 грн. та № 22 від 04.10.2016 року на суму 14862,50 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печаткою відповідача (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, про що свідчить отримання відповідачем товару від позивача та підписання товаророзпорядчих документів на нього, внаслідок чого у сторін виникають відповідні права та обов'язки, в тому числі зобов'язань з приводу поставки товару та його своєчасної і належної оплати.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець повинен сплатити повну ціну переданого товару. Тобто, відповідно до вимог вказаної норми закону, покупець зобов'язаний був оплатити товар прийнявши його, і засвідчивши цей факт підписанням видаткових накладних на поставку товару, проте оплату до цього часу не провів.

Так, з метою досудового врегулювання спору, 07.03.2017 року позивач надіслав на адресу відповідача Вимогу № 10 від 01.03.2017 року про оплату поставленого товару на загальну суму 73300,73 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (докази надіслання містяться в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати поставленого Товару не виконав, у зв'язку з чим, за ним рахується заборгованість в сумі 73300,73 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 1677,38 грн. 3 % річних та 9378,69 грн. інфляційних за період з 04.10.2016 року по 10.07.2017 року (згідно уточнених позовних вимог).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення, по кожній спірній накладній окремо.

Хоча, за наслідками перевірки судом розрахунку позову, належна до стягнення сума 3 % річних та інфляційних є більшою, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача (уточнені) про стягнення 1677,38 грн. 3 % річних та 9378,69 грн. підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі з уточнених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний комунальний сервіс-енергосервісна компанія" (07101, Київська обл., м. Славутич, проспект Дружби Народів, буд. 15, офіс 1А, код 38755902) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 73300 (сімдесят три тисячі триста) грн. 73 коп. основного боргу, 1677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 38 коп. 3 % річних, 9378 (дев'ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 69 коп. інфляційних та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.09.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін