Рішення

від 18.09.2017 по справі 924/768/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2017 р.Справа № 924/768/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРСС", м. Славута Хмельницької області

про стягнення 65546,91 грн., з яких 49491,00 грн. боргу, 9495,49 грн. пені, 1066,00 грн. 3% річних, 5494,42 грн. інфляційних нарахувань

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від 16.08.2017 р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 49491,00 грн. заборгованості за поставлений товар, а також 9495,49 грн. пені, 1066,00 грн. 3% річних, 5494,42 грн. інфляційних нарахувань. згідно Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на невиконання відповідачем договірного обов'язку (за договором №21/11 від 21.11.2016 р.) з оплати отриманого товару у визначений строк, а також положення ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 610, 625, 629, 655, 662, 664, 691, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 265 ГК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Подав заяву (від 18.09.2017 р.), в якій просить, зокрема, стягнути з відповідача оплату послуг адвоката в сумі 4025,00 грн.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвали суду від 19.08.2017 р., 31.08.2017 р. направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та ЄДРЮО, ФОП та ГФ. та отримані останнім 21.08.2017 р. та 04.09.2017 р. відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

21.11.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРСС" (замовник) та Хмельницьким обласним підприємством „Облпаливо" (виконавець) укладено договір №21/11 (далі - договір).

В силу цього договору виконавець продає, а замовник купує товар (вугілля кам'яне), визначений в асортименті, кількості та за цінами (товар), які зазначенні у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.3 договору постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі.

Ціна за одиницю товару за договором вказана у специфікації (додаток №1) (п. 2.1 договору).

За умовами п. 2.2 договору валютою договору є гривня України.

Загальна сума договору визначається за сумою всіх виданих виконавцем накладних (п. 2.4 договору).

Сторони у п. п. 5.1 - 5.3 договору погодили, що замовник здійснює закупівлю товарів згідно із заявками. Заявки подаються не пізніше, ніж за 2 дні до моменту поставки. Заявки подаються поштою або факсом.

Замовник проводить попередню оплату товару в розмірі не менше 30% від повної вартості замовленого обсягу. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником товару (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору сторони можуть укласти інші умови платежів, що не суперечать чинному законодавству.

Товар за останньою заявкою повинен бути поставлений не пізніше 31 грудня 2016 року (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 7.2 договору при невиконанні п. 5.4 замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року, а у частині грошових зобов'язань - до повного виконання (п. 11.2 договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток.

До договору сторонами складено, підписано та скріплено печатками додаток №1 - специфікацію від 21.11.2016 р., у якій зазначено ціну вугілля кам'яного - 1170,00 грн. за одну тону без ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №Ж-00384 від 23.11.2016 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято вугілля Г-Жр в кількості 42,3 т за ціною 1170, 00 грн. на загальну суму 49491,00 грн. В накладній зазначено "В кредит". Накладна містить підписи сторін та відтиски їх печаток.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (від 16.02.2017 р. №54/16), у якій просив здійснити повну оплату заборгованості за договором від 21.11.2016 р. №21/11 в сумі 49491,00 грн. до 21.02.2017 р.

Листом №05/09-1 від 05.09.2017 р. відповідач гарантував провести оплату за вугілля марки Г-Жр в сумі 49491,00 грн. згідно накладної №Ж00384 від 23.11.2016 р. протягом 45 банківських днів.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату товару, отриманого за договором №21/11 від 21.11.2016 р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення останнього 49491,00 грн. заборгованості, 9495,49 грн. пені, 1066,00 грн. 3% річних, 5494,42 грн. інфляційних нарахувань.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №21/11 від 21.11.2016 р., за умовами якого позивач продає, а відповідач купує товар (вугілля кам'яне), визначений в асортименті, кількості та за цінами (товар), які зазначенні у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.

У ст. 712 ЦК України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони у п. 5.4 договору погодили, що замовник проводить попередню оплату товару в розмірі не менше 30% від повної вартості замовленого обсягу. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником товару.

Як убачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 49491,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №Ж-00384 від 23.11.2016 р. Доказів оплати отриманого товару на суму 49491,00 грн. суду не подано.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на зазначене позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений відповідно до накладної №Ж-00384 від 23.11.2016 р. товар в сумі 49491,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1066,00 грн. 3% річних, 5494,42 грн. інфляційних нарахувань згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із поданого розрахунку, позивачем здійснено інфляційні нарахування в тому числі за період, що становить менше одного місяця (листопад 2016 р.), тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З огляду на зазначене, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, є інфляційні нарахування за період грудень 2016 р. - липень 2017 р., які, за підрахунком суду, становлять 4522,18 грн.

Також, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних, суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування 3% річних в сумі 1065,39 грн. за період з 29.11.2016 р. по 17.08.2017 р. У стягненні 0,61 грн. 3% річних необхідно відмовити, оскільки позивачем при визначенні дати виникнення обов'язку відповідача оплатити товар (п. 5.4 договору) не враховано приписів ст. ст. 253-255 ЦК України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день; якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Відтак, останнім днем строку, у який відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість є 28.11.2016 р. Тому нарахування 3% річних повинно здійснюватися з 29.11.2016 р.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 9495,49 грн. пені.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 7.2 договору передбачили, що при невиконанні п. 5.4 замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості товару.

У ч. 6 ст. 232 ГК України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, суд доходить висновку, що стягненню, з урахуванням вищевказаних положень ст. 232 ГК України, ст. ст. 253-255 ЦК України, підлягає пеня в сумі 6776,17 грн. (за період з 29.11.2016 р. по 29.05.2017 р.). У стягненні 2719,32 грн. пені необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення 49491,00 грн. заборгованості, 1065,39 грн. 3% річних, 4522,18 грн. інфляційних втрат, 6776,17 грн. пені. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Позивач у позові також просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді послуг адвоката в сумі 4025,00 грн. (враховуючи заяву від 18.09.2017 р.).

У п. 1 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" звернуто увагу на те, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Як убачається з матеріалів справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надано договір про надання юридичних послуг та правової допомоги у судовій справі від 16.08.2017 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №352 від 23.03.2005 р., ордер серії АА №099689 від 16.08.2017 р., видатковий касовий ордер №120 від 17.08.2017 р. на суму 4025,00 грн.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 (п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл витрат на послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування їх, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При вирішенні питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на складність справи, тривалість розгляду, часткове задоволення позовних вимог, неспіврозмірність вартості адвокатських послуг по відношенню до їх обсягу, невизнання явки представників сторін в судове засідання (крім першого) обов'язковою, суд вважає за доцільне і розумне відшкодувати з відповідача витрати, понесені позивачем на оплату адвокатських послуг, в сумі 2000,00 грн.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРСС", м. Славута Хмельницької області про стягнення 65546,91 грн., з яких 49491,00 грн. боргу, 9495,49 грн. пені, 1066,00 грн. 3% річних, 5494,42 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРСС", Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, буд. 1 (код 39396883) на користь Хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, комунально-побутовим підприємствам і установам "Облпаливо", м. Хмельницький, вул. Г.Сковороди, буд. 10/2 (код 01883154) 49491,00 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто одну гривню 00 коп.) заборгованості, 1065,39 грн. (одну тисячу шістдесят п'ять гривень 39 коп.) 3% річних, 4522,18 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 18 коп.) інфляційних втрат, 6776,17 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят шість гривень 17 коп.) пені, 1509,87 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'ять гривень 87 коп.) витрат зі сплати судового збору, 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 20.09.2017 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (29008, м. Хмельницький, вул. Г. Сковороди, 10/2), 3 - відповідачу (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 1). 3 - рек. з пов. про вруч.