Рішення

від 07.09.2017 по справі 369/2504/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.09.2017

Справа № 369/2504/17

Провадження № 2/369/1948/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

при секретарі Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ТОВ БАЛТ-КІЙ ЕКСІМ про зняття арешту з нерухомого майна ,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ТОВ БАЛТ-КІЙ ЕКСІМ про зняття арешту з нерухомого майна.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю БАЛТ-КІЙ ЕКСІМ в особі генерального директора - громадянина Естонії ОСОБА_2 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, площею 0,1536 га, яка розташована: АДРЕСА_1 Договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Так позивач зазначає, що він прийняв у власність вказану земельну ділянку і сплатив ціну її продажу, в порядку та на умовах, передбачених зазначеним договором. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Однак, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.02.2017 року № 80086923 ОСОБА_1 стало відомо, що на вищевказану земельну ділянку, яка знаходиться у його власності, накладено арешт згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012 № 980/1, виданої ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, та згідно наказу від 19.12.2011 № 30/322, виданого Господарським судом м. Києва.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: НОМЕР_1 визначено ТОВ Балт-Кій Ексім , код: 33295627, м. Київ, вул. Саксаганського, 65-А, кімната 23.

Так позивач наголошує, що накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1 є незаконним, оскільки дане стягнення було звернено на майно, що не належало боржникові - ТОВ Балт-Кій Ексім , бо відбулося (23.01.2012 року) вже після оформлення ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки (25.04.2008 року) та після оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку (31.03.2010 року).

Посилаючись на вищевикладене позивач просив суд зняти арешт з земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: НОМЕР_1), що належить ОСОБА_1 та на яку було накладено арешт згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012 № 980/1, виданої ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, та згідно наказу від 19.12.2011 № 30/322, виданого Господарським судом м. Києва.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, причини неявки суду не відомі.

Третя особа представника в судове засідання не направила, хоча належним чином була повідомлена про судове засідання, причини неявки суду повідомлено не було, пояснення чи заперечення до суду не надійшли.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази знаходить, що заявлені вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У ст. 3 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного між ТОВ БАЛТ-КІЙ ЕКСІМ та ОСОБА_1 від 25.04.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1122 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 0,1536 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012 № 980/1, та згідно наказу від 19.12.2011 № 30/322, виданого Господарським судом м. Києва.

Так, позивач, звертаючись із даним позовом, посилавсь на те, що накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 є незаконним, оскільки дане стягнення було звернено на майно, що не належало боржникові - ТОВ Балт-Кій Ексім , бо відбулося 23.01.2012 року вже після оформлення ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки 25.04.2008 року та після оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку 31.03.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 10.03.2017 р. звертався до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про зняття арешту зі спірної квартири, однак, як вбачається з матеріалів справи, останнім арешту знято не було. Зокрема, відділ державної виконавчої служби зазначив, що 15.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у відповідності до п.2 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження та оригінал виконавчого документа на адресу стягувача. Підстав для зняття арешту з нерухомого майна не вбачається.

Згідно з положеннями ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.4 ст.55 Конституції України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності з положеннями ч.1 ст. 316 та ч.1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Згідно із ст. 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про задоволенняпозовних вимог.

З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 328, 386-387, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 3, 4,10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 та на яку було накладено арешт згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012 № 980/1, виданої ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, та згідно наказу від 19.12.2011 № 30/322, виданого Господарським судом м. Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня отримання рішення через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя: Д.Д.Усатов