Ухвала

від 20.09.2017 по справі 138/1956/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1956/16-ц Провадження № 22-ц/772/2460/2017Головуючий в суді першої інстанції Цибульський О. Є. Категорія 53Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Кучевського П.В.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Могилів-Подільська міська рада Вінницької області, про стягнення коштів за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року про поновлення на роботі,-

встановила:

07 червня 2016 року до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області звернулась ОСОБА_3 з позовом до Відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради про стягнення коштів за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що 30 травня 2012 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області винесено рішення, яким зобов'язано відділ культури і туризму Могилів-Подільської міської ради Вінницької області поновити її на посаді бібліотекаря І категорії Могилів-Подільської міської бібліотеки для дітей ім. С.Тельнюка з 26 грудня 2011 року та стягнено з відділу культури і туризму міської ради заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3035,85 грн. Станом на день звернення до суду вищевказане рішення суду виконано не було і її на роботі не поновлено, тому просила стягнути з останніх заробітну плату за час вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення, що складає 78736,24 грн.

17 серпня 2017 року ОСОБА_3 збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з Відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення в частині поновлення на роботі за період з 01.06.2012 по 02.07.2017 включно, в розмірі 101771,24 грн.

09 лютого 2017 року ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області було залучено до участі в даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Могилів-Подільську міську раду Вінницької області.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з Відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року в частині поновлення на роботі за період з 01.06.2012 по 02.07.2017, включно, у розмірі 101771,24 грн., також стягнуто з Відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 1017,71 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 23 серпня 2017 року Могилів-Подільська міська рада Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій вказала на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального права, неповно та неправильно встановлені обставини справи.

В апеляційній скарзі зазначила, що для вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_3 повинна була звернутись з відповідною заявою до суду в межах цивільної справи про поновлення на роботі, а не шляхом пред'явлення позову про захист трудового права в окремому провадженні.

Також зазначила, що позивачу повинен бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу не більше ніж як за один рік, що передбачено ст.ст. 235, 236 КЗпП України.

В апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року та закрити провадження у справі.

Згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року судове засідання проводилось в режимі відеоконференсії, особу ОСОБА_3 та представника Могилів-Подільської міської ради Вінницької області встановлено відповідною особою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року вказаним вимогам закону відповідає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року зобов'язано відділ культури і туризму Могилів-Подільської міської ради поновити ОСОБА_3 на посаді бібліотекаря І категорії Могилів-Подільської міської бібліотеки для дітей ім. С.Тельнюка з 26 грудня 2011 року. Стягнуто з відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3035,85 грн. Допущено рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць (а.с.8-9).

На виконання рішення суду №2-464/12 від 30 травня 2012 року, позивачу була виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 3035,85 грн. з відрахуванням встановлених законодавством податків (а.с.27).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі - не виконано.

Відповідно до п. 34 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У випадку невиконання рішення суду добровільно, воно підлягає виконанню у примусовому порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження .

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Судом першої інстанції встановлено, що Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 30.05.2012 року видано виконавчий лист № 2-464/2012 про зобов'язання поновити ОСОБА_3 на посаді бібліотекаря І категорії Могилів-Подільської міської бібліотеки для дітей ім. С.Тельнюка з 26 грудня 2011 року.

27.07.2012 було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення у цивільній справі № 2-464/12 за виконавчим листом виданим 30.05.2012 (а.с.47).

За невиконання судового рішення начальник відділу Кулівар Г.А. була притягнута до адміністративної відповідальності. Державним виконавцем було накладено штраф в розмірі 680 грн. та за повторне невиконання судового рішення без поважних причин було накладено штраф в розмірі 1360 грн. (а.с.63,73). На адресу боржника направлено вимоги державного виконавця про виконання судових рішень та встановлені нові строки для їх виконання (а.с.65,75).

Згідно ст. 89 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 09.06.2013), у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомлення) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Разом з тим, вказане вище рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді бібліотекаря І категорії Могилів-Подільської міської бібліотеки для дітей ім. С. Тельнюка з 26 грудня 2011 року добровільно відповідачем виконано не було до 03.07.2017, що підтверджується наданими суду копіями наказів відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради: № 7-к від 13.06.2017, № 11-к від 26.06.2017, № 15-к від 03.07.2017, згідно яких 03.07.2017 було визначено робоче місце ОСОБА_3 в приміщенні міської бібліотеки за адресою: вул. Полтавська, 25, м. Могилів-Подільський Вінницької області, встановлено розпорядок робочого дня та поновлено ОСОБА_3 на посаді бібліотекаря І категрії Могилів-Подільської міської бібліотеки для дітей ім. С. Тельнюка з 21 грудня 2011 року.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд першої інстанції вірно вказав, що порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, оскільки такий висновок відповідає правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі N 6-648цс15.

Відповідно до п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігається заробіток, або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Оскільки в мотивувальній частині рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2012 року встановлено, що заробітна плата позивача в жовтні - листопаді місяці 2011 року склала - 3654 грн. 40 коп., суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2012 в частині поновлення на роботі за період з 01.06.2012 по 02.07.2017 включно, складає: 108375 (1275 робочих днів х 85) - 6603,76 = 101771,24 грн., де 6603,76 грн. це сума отриманих платежів у виді допомоги по безробіттю в період з 01.06.2012 по 31.01.2013 р.р.

Установивши у справі той факт, що після ухвалення судом 30 травня 2012 року рішення про поновлення позивача на роботі, відповідач видав наказ про його поновлення на роботі лише 03.07.2017 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про затримку з вини відповідача виконання судового рішення у розумінні статті 236 КЗпП України, яка зумовлює відповідальність, передбачену цією нормою.

Такий висновок відповідає правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 1 липня 2015 року у справі N 6-435цс15.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про те, що питання про стягнення середнього заробітку за час затримки рішення суду про поновлення на роботі вирішується шляхом подання працівником заяви, яка вирішується в межах відповідного судового провадження про поновлення на роботі, а не шляхом пред'явлення окремого позову, не заслуговують на уваги, оскільки нормами ЦПК України та КЗпП України не передбачено порядку розгляду вказаної заяви в межах справи про поновлення на роботі.

Також, доводи Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про те, що суд першої інстанції повинен був стягнути виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише за один рік, а не за весь період, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку проводиться за весь період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поновлення на роботі ОСОБА_3 відбулось лише 03 липня 2017 року, а тому, виплата середнього заробітку повинна відбутись за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні майнових вимог.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, надавши належну оцінку доказам у справі дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , визначено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір в редакції, що діє з 01.01.2017 року, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в якому просила, з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнути з відповідача Відділу культури і туризму Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.05.2012 року, у розмірі 101771 грн. 24 коп.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Могилів-Подільської міської ради Вінницької області судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на оскаржуване рішення 1119 грн. 48 коп. (1017 грн. 71 коп. х 110% = 1119 грн. 48 коп.).

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської міської ради Вінницької області - відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на користь держави судовий збір в сумі 1119 грн. 48 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий /підпис/ Рибчинський В.П.

Судді /підпис/ Голота Л.О.

/підпис/ Кучевський П.В.

Згідно з оригіналом.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області Рибчинський В.П.