Постанова

від 17.05.2017 по справі 804/1585/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 р. Справа № 804/1585/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби Україви про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови ,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС України про:

- визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №110100001/2017/200009/1 від 03.02.2017 року;

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100001/2017/00050 від 02.02.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні товару має застосовуватись основний метод визначення митної вартості - задекларований позивачем за ціною контракту. Позивачем до митної декларації були надані усі належним чином оформлені документи, які дозволяють достовірно визначити митну вартість товару за ціною договору. Також представником позивача надано додаткові письмові пояснення щодо ціни товару за контрактом.

Представником позивача надано до суду клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, де зазначив, за результатами проведеної перевірки документів, наданих позивачем під час митного оформлення товарів, встановлено невідповідність в наданих документах та неможливість проведення обчислення формування ціни товару на заявленому рівні згідно наданих документів, у зв'язку з чим, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення та картку відмови. При цьому, при їх прийнятті посадові особи відповідача діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. На підставі викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та наявність клопотання від позивача про розгляд справи в письмовому провадженні, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2016 р. між ТОВ Південтрансбудкомплект (покупець) та Shandong Zhongli Steel Pipe Co. Ltd, Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №SZ2016009 (далі - контракт), згідно якого продавець зобовязується продати, а покупець прийняти та оплатити товар - труби сталеві безшовні.

Вартість товару за контрактом складає 160000 дол.США.

Постачання товару здійснюється морським шляхом, згідно умов зазначених у специфікації. Відвантаження товару частинами не дозволяється.

Згідно специфікації від 31.10.2016р. до контракту продавець зобов'язується поставити товар загальною вартістю 149273,00 дол.США; умови постачання CIF Одеса; умови оплати: 44782 дол.США протягом 6 днів з момента підписання специфікації.

29.11.2016 року сторонами погоджено додаткову угоду №1 до специфікації від 31.10.2016р., якою визначено вартість товару 162427,50 дол.США без врахування допустимого толеранса.

02.02.2017 року для митного оформлення ТОВ Південтрансбудкомплект подало до Дніпропетровської митниці вантажну митну декларацію №110100001/2017/202205 в режимі ІМ 40 ДР, де митна вартість товару вагою 7408 кг труби безшовні, холоднодеформовані, загального призначення, сталеві, круглого поперечного перерізу, без фітингів, без фарбування, без різьби та теплової ізоляції, гладкі була заявлена за ціною договору на рівні 5420 дол. США (0,73 дол.США/кг).

Для митного оформлення позивачем надані наступні документи:

- Контракт №SZ2016009 від 31.10.2016 р.;

- Специфікація від 31.10.2016р. до контракту;

- додаткова угода від 29.11.2016 року;

- прейскурант (прайс - лист) виробника товару від 31.10.2016 року;

- калькуляція ціни від виробника від 01.12.2016 року;

- Рахунок фактуру (інвойс) № UTSK161101 від 01.12.2016р.;

- коносамент від 08.12.2016 року №MSCOQT415661;

- банківські платіжні документи №2513 від 03.11.2016 р., №2873 від 13.12.2016 р., №2930 від 22.12.2016 р.;

- страховий поліс ANYXH0124216Q132265M від 06.12.2016 р.;

- сертифікат якості б/н від 01.12.2016 року;

- копія митної декларації країни відправлення №436020160000018349 від 06.12.2016 р.

Відповідач ознайомившись з наданими документами виніс рішення про коригування митної вартості товарів №110100001/2017/200009/1 від 03.02.2017 року, яким підвищив митну вартість товару до 1,20 дол. США/кг.

Суд вважає вищевказане рішення таким, що не підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.5 ст. 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України №689 від 11.09.2015 р. затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень ч.2 ст. 58 Митного кодексу України (у відповідній редакції) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато - логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Формато - логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, на виконання вимог, згенерованих автоматизованою системою управління ризиками (АСАУР), відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В результаті такого контролю встановлено:

- наданий декларантом прас-лист виробника від 31.10.2016 р. містить цінову інформацію виключно умов постачання CIF Одеса зазначених в інвойсі від 01.12.2016 р., що в свою чергу не відповідає умовам зазначеним в Угоді про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оскільки не може застосовуватись будь-якими покупцями, має індивідуальний характер;

- надано копію митної декларація країни відправлення №436020160000018349 від 06.12.2016 р., при цьому коносамент датовано 08.12.2016 р., що свідчить про наявну вірогідність надання декларантом до митниці непідтверджених відомостей стосовно поставки оцінюваного товару;

- у специфікації від 31.10.2016 р. передбачена передплата, надані у якості підтвердження передплати за товар платіжні доручення не містять посилання на партію товару.

Так, судом встановлено, що специфікацією від 31.10.2016р. передбачено здійснення передплати у розмірі 44782 дол.США протягом 6 днів з моменту підписання специфікації.

Призначенням платежу за банківським платіжним документом №2513 від 03.11.2016 р., зазначено оплата по контракту №SZ2016009 , без вказання на передоплату та відповідний інвойс.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 29.11.2016 р. вартість товару складає 162427,50 дол.США. В свою чергу суд звертає увагу на те, що у графі 22 МД №110100001/2017/202205 від 02.02.2017 р. (відмовлена) та у графі 22 МД № 110010000/2015/022025 (оформлена) вказана загальна сума 5120,00 дол.США.

Загальною сумою за платіжним документами №2513 від 03.11.2016 р., №2873 від 13.12.2016 р., №2930 від 22.12.2016 р. є 151379,66 грн.

Отже, у зв'язку із відсутністю у банківському платіжному документі посилань на специфікацію до контракту або на інвойс, зазначений банківськіий платіжний документ неможливо ідентифікувати із спірною партією товару.

Також, платіжні документи від 13.12.2016 р. та від 22.12.2016 р. не ідентифікуються із партією товару ні за датою (дата оплати - не пізніше 06.11.2016 р.), ні за сумою (сума специфікації - 162427,60 USD).

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, здійснити ідентифікацію сплаченої суми з партією товару було неможливо.

Так, в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 р. № 2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року зазначено про те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок- фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури, інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Відповідно до положень ст.254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже для виконання відповідних митних формальностей, декларант мав забезпечити переклад наданих документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

Відповідно до статті VII VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Під дійсною вартістю, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівці в умовах повної конкуренції.

За митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Позивачем до документів митного оформлення надано прайс-лист виробника від 31.10.2016 р., який містить цінову інформацію виключно щодо умов постачання CIF м.Одеса зазначених в інвойсі від 01.12.2016 № UTSK161101, що в свою чергу не відповідає умовам, зазначеним в Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оскільки не може застосовуватись будь-якими покупцями та має суб'єктивний характер.

Проте це не є підставою для коригування митної вартості, про що зазначає ВАСУ в Узагальнені практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України.

З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Так, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) - це систематизовані видання, в яких міститься перелік товарів або послуг із зазначенням цін, а іноді, із зазначенням характеристик товарів (послуг).

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товар (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язкових- , зазначенням валюти, передбачені системи знижок.

Для підтвердження ціни, як дійсної вартості товару у розумінні ct.VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи виробника товару), в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Декларантом надано копію митної декларації країни відправлення вії 06.12.2016 р. № 436020160000018349. При цьому, наданий коносамент, датовано 08.12.2016 р. Враховуючи вказане, дата копії митної декларації країни відправлення не кореспондується з датою коносаменту. Отже, наявна вірогідність надання декларантом до митниці непідтверджених відомостей стосовно поставленої оцінюваної партії товару.

Проте дане оформлення митної декларації завжди передує даті фактичного отримання документу про прийняття вантажу до перевезення морським транспортом (коносаменту), що підтверджується таким.

У відповідності до п. 6, 7 Порядку заповнення вантажної митної експортно- імпортної декларації та правил митниці КНР по оформленню вантажної митної декларації при імпорті та експорті товарів, затвердженого Маніфестом № 52 від 2008 року, дата експорту означає дату оформлення документів виїзду транспортного засобу, що перевозить експортний товар через кордон. Не заповнюється під час подачі заявки декларації. Ця колонка складається з 8-значного числа, за порядком рік (4 знака), місяць (2 знака), день (2 знака). Дата подачі заявки означає дату прийняття митницею декларуємих даних від постачальника/отримувача експортно-імпортного товару. Ця колонка складається з 8-значного числа, за порядком рік (4 знака), місяць (2 знака), день (2 знака).

Отже, з зазначеного вбачається, що при заявленні митної експортної декларації до митного органу КНР, в ній має бути зазначена дата подачі заявки декларації та в подальшому дата експортної операції та номер коносаменту.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо то які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Пунктом 4 розділу 3 Методичних рекомендацій визначено, що відповідно до статті 58 Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. У випадках коли продаж на експорт в Україну відсутній, тобто товари ввозяться лише з метою проведення клінічних досліджень і клінічних випробувань, перший метод визначення митної вартості товарів (вартість операції) не може бути застосований. Оскільки такі лікарські засоби нові або випробувальні, як правило, не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, а також за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю імпорту ідентичних або подібних товарів. Якщо такі лікарські засоби не продаються в Україні, метод на основі віднімання вартості також не може бути застосований для визначення їх митної вартості. Це означає, що слід застосовувати метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість).

Якщо декларант або уповноважена ним особа не може або не бажає надати інформацію, необхідну для визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість), для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується резервний метод відповідно до статті 64 Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 та 6.3 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовіти у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у разі: заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару; неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України; відсутності у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Приймаючи до уваги, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований, таким чином, у зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів, суд вважає що посадовою особою Дніпропетровської митниці правомірно було послідовно перейдено до наступного методу визначення митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України вказано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.

Якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні методу 2 а) за ціною договору щодо ідентичних товарів визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. При цьому, згідно із частинами 1, 2 статті 61 Митного кодексу України передбачено застереження щодо застосування методів 2а) та 2б), зокрема товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.

У митного органу була відсутня інформація щодо вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, враховуючи положення статті 61 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2 а), 2 б) відповідно до вимог вищевказаних норм.

Методи на основі віднімання та додавання вартості неможливо було застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України митну вартість товарів, що імпортується відповідно до наявних даних, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного методу 2ґ.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Так, при здійсненні контролю співставлення, тобто порівняння рівня заявленої митної вартості з інформацією, наявною у митного органу щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці встановлено, що в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) була наявна інформація щодо митного оформлення товару труби безшовні, холоднодеформовані за МД від 20.01.2017 р. № 110100001/2017/201156 за ціною 1,2 $/кг доларів США/кг.

Слід зазначити, що за МД від 02.02.2017 р. № 110100001/2017/202205 (відмовлена) заявлено товар (код товару за УКТЗЕД НОМЕР_1): Труби безшовні, холоднодеформовані, загального призначення, сталеві, круглого поперечного перерізу, без фітингів, без фарбування, без різьби та теплової ізоляції, гладкі, ГОСТ 8733-74, ГОСТ 8734-75 , за МД від 20.01.2017 р. № 110100001/2017/201156 було оформлено товар за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 Труби безшовні, холоднодеформовані, загального призначення, сталеві, круглого поперечного перерізу, без фітингів, без фарбування, без різьби та теплової ізоляції, гладкі ГОСТ 8733-74, ГОСТ 8734-75 .

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно проведено коригування митної вартості за рішенням від 03.02.2017 р. № 110100001/2017/200009/1 (резервний метод).

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем правомірно, з урахуванням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. З урахуванням викладеного, картка відмови прийнята відповідачем правомірно.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено неможливість визначення митної вартості за ціною контракту та необхідність визначення митної вартості товару саме за резервним методом із застосуванням вартостей, визначених митним органом.

Враховуючи результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та за результатами розгляду додатково наданих документів, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, суд приходить до висновку, що Дніпропетровською митницею правомірно прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100001/2017/00050 від 02.02.2017 року та правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100001/2017/200009/1 від 03.02.2017 року, у зв'язку з чим, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби Україви про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1