Постанова

від 31.01.2007 по справі 2-6/954-2006 (2-6/1253-05, 2-6/15209-04)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-6/954-2006 (2-6/1253-05, 2-6/15209-04)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 січня 2007 р.                                                                                   № 2-6/954-2006(2-6/1253-05, 2-6/15209-04)).  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддісуддів:Кравчука Г.А.,Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаБаучкіна В.І. –голови  організації

відповідача1. Руденко А.А. дов. б/н від 29.01.2007 р.2. не з'явився

3-тьої особиБурлак М.В. дов. №18 від 29.01.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиКримського республіканського комітету Товариства сприяння обороні України та Торгово - виробничого концерну  “Білонг”

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р.

у справі№2-6/954-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомОрганізації Автономної Республіки Крим Товариства Червоного Хреста України

до 1.          Кримського республіканського комітету Товариства сприяння обороні України2.          Виконкому Центральної районної ради м. Сімферополя

третя особа на, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТоргово - виробничий концерн “Білонг”

про визнання права власності та визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Організація Автономної Республіки Крим Товариства Червоного Хреста України (надалі Товариство Червоного Хреста) звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського комітету Товариства сприяння обороні України (надалі Товариство сприяння обороні) і виконкому Центральної районної ради Доповідач: Шаргало В.І.

м. Сімферополя про визнання права власності та визнання недійсним рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Центральної райради м. Сімферополя за Товариством сприяння обороні зареєстроване право власності  в цілому на будинок, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова, 1, тоді як частина приміщення будинку площею 641  кв. м. є власністю Товариства Червоного Хреста, оскільки будинок зведений за дольовою участю позивача і зазначені приміщення знаходяться на його балансі, тому останній має право на виділення його частки в натурі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2005 року на підставі заяви Торгово-виробничого концерну “Білонг”, останній був залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки йому на праві власності належить частина приміщень спірного будинку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено твердження про виникнення у нього права власності на нежилі приміщення площею 641 кв. м. у названому будинку, а знаходження вказаних приміщень на балансі Товариства Червоного Хреста не є доказом права власності, позивачем не надано доказів про участь у дольовому будівництві.

За апеляційною скаргою Товариства Червоного Хреста судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 року (судді: Латиніна О.А., Антонова І.В., Видашенко Т.С.) скасоване, позов задоволений, визнане недійсним рішення виконкому Сімферопольської міської ради №142 від 25.05.1999 року "Про оформлення документів на право власності  на будинок по просп. Кірова, 1 в цілому на Кримську республіканську організацію Товариства сприяння обороні України", за Організацією Автономної Республіки Крим Товариства Червоного Хреста України визнане право власності на частку приміщень загальною площею 641 кв. м. в будинку №1 по просп. Кірова в м. Сімферополі згідно наведеного в постанові переліку.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство сприяння обороні України та Торгово-виробничий концерн “Білонг” звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції  ст.ст. 328, 331, 626 Цивільного кодексу України просять її скасувати, а рішення  господарського суду Автономної Республіки Крим у цій справі залишити в силі.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство Червоного хреста просить оскаржувану постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу Товариства сприяння обороні України –без задоволення як безпідставну.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційні скарги не  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що:

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 03.07.1962 року №602 обласному комітету ДТСААФ було відведено земельну ділянку по просп. Кірова між центральним колгоспним ринком та стадіоном „Локомотив" площею 1,2 га для будівництва будинку технічного навчання.

Кошторисна вартість будівлі відповідно  до  проектного завдання на будівництво Будинку технічного навчання ДТСААФ у м. Сімферополі, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Кримської (промислової) обласної ради депутатів трудящих від 10.06.1963 року №336, склала 479 000,00 крб., з яких 164 000 крб. виділено з обласного бюджету, республіканський комітет виділив 315 000 крб., а 62 000 крб. виділено Центральним комітетом Червоного Хреста.

Дольова участь Кримського обласного комітету Червоного Хреста в будівництві спірного будинку підтверджується наданими суду апеляційної інстанції наступними документами:

- додатком від 10.02.1966 року до договору від 06.06.1963 року про участь у дольовому будівництві будинку технічного навчання по просп. Кірова Д  у    м. Сімферополі, укладеного між Кримським обласним комітетом ДТСААФ та Кримським обласним комітетом Червоного Хреста УРСР;          

- актом передачі приміщень у будинку технічного навчання ДТСААФ від Кримського обласного комітету ДТСААФ до Кримського обласного комітету Червоного Хреста УРСР, підписаного 03.03.1972 року, з якого вбачається, що, на підставі договору від 06.06.1963 року та додатку до нього від 10.02.1966 року про дольову участь у будівництві будинку технічного навчання ДТСААФ у м. Сімферополі по просп. Кірова, Кримський обласний комітет ДТСААФ передає, а Кримський обласний комітет Червоного Хреста УРСР приймає частину приміщень загальною площею 641,00 кв. м. балансовою вартістю 62 000,00 крб., Кримський обласний комітет Червоного Хреста УРСР ставить на баланс своєї організації ці приміщення як основні фонди загальною балансовою вартістю 62 000,00 крб.;          

- схемами площ приміщень, переданих Кримському обласному комітету Червоного Хреста УРСР у будинку технічного навчання по просп. Кірова, 1 у м. Сімферополі.

Неможливість подання названих документів суду першої інстанції позивачем було належним чином обґрунтовано.

Судом апеляційної інстанції  також прийнято до уваги висновок  №708   судово-бухгалтерської експертизи  від  29.06.2005 року, виконаної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз щодо цільового використання виділених позивачем коштів на будівництво спірного будинку.

Товариство Червоного Хреста після завершення будівництва і до цього часу, за обопільною згодою сторін,  фактично займає конкретні приміщення будинку вказаної площі, утримує ці приміщення, зокрема, сплачує комунальні послуги та несе експлуатаційні витрати.

Однак, 25.05.1999 року виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя було прийнято рішення №142 "Про оформлення документів на право колективної власності на будинок по просп. Кірова, 1 в цілому на Кримську республіканську організацію товариства сприяння обороні України". На підставі зазначеного рішення, 09.06.1999 року Кримській республіканській організації товариства сприяння обороні України було видано свідоцтво про право власності на зазначені нежитлові приміщення в цілому.

Положеннями частин 1 та 2 статті 368 Цивільного кодексу України встановлено, що  спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, за правилами статті 370 названого Кодексу  співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.  У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку частка Товариства Червоного Хреста є визначеною і становить 641 кв. м. приміщень вказаного будинку.

Враховуючи приписи наведеного законодавства та встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, судова колегія касаційної інстанції вважає, що суд апеляційного інстанції правомірно прийшов до висновку про визнання недійсним рішення виконкому Сімферопольської міської ради №142 від 25.05.1999 року як такого, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а також правомірно задовольнив позовні вимоги, визнавши за Товариством Червоного Хреста право власності на вказані приміщення спірного будинку.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги  щодо заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та невірної оцінки  доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кримського республіканського комітету Товариства сприяння обороні України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Торгово - виробничого концерну  “Білонг” залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. у справі  №2-6/954-2006 залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.