Постанова

від 08.09.2017 по справі 826/7359/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 08 вересня 2017 року                      № 826/7359/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «Монклеар» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про          визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: Приватне підприємство «Монклеар» (далі по тексту – позивач, ПП «Монклеар») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, які полягають  в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів №18092016 від 18.09.2016 та визнання електронних документів.   Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2017  року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 22.06.2017  року. Судове засідання призначене на 22.06.2017 року відкладалось на 17.08.2017 року. В судовому засіданні 17.08.2017 року представник відповідача не заперечував проти переходу у письмове провадження. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд Ухвалою від 17 серпня 2017 року перейшов в письмове провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                                       ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Приватне підприємство «Монклеар» зареєстровано у статусі юридичної особи 10.08.2016, код з ЄДРПОУ - 40735859, адреса: 01014, м. Київ, Печерський район, вул. Миколи Соловцова, буд. 3. Позивач перебував на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. 18.09.2016 між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №18092016, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Згідно із договором орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається. Позивачем 01.02.2017 року засобами телекомунікаційного зв'язку направлено до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову звітність з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року, що було доставлено до ДПС України 01.02.2017 року Квитанція №1. Разом з тим, отримана квитанція №1 свідчать про те, що документи прийнято не було. Мотивацією відмови в їх прийнятті було те, що: «можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності». Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України від 22.05.2003 №851 "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851). Статтею 14 Закону №851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Суб'єктами електронного документообігу відповідно до Закону №851 є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу. В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 (надалі-Інструкція №233). Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі. Так, відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів передбачено, що орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації. Виходячи з умов договору про визнання електронних документів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації. Як встановлено судом, відповідачем призупинено Договір про визнання електронних документів №18092016 від 18.09.2016, оскільки, як зазначено в письмових запереченнях, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №809-р від 17.10.2013р. «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» для надання можливості формування звітності до Пенсійного Фонду України, Державної служби статистики України та безпосередньо до Міністерства доходів і зборів України, а також накладання електронного цифрового підпису та шифрування електронних документів, Міністерством доходів і зборів України впроваджено в дослідну експлуатацію програмне забезпечення «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до Єдиного вікна подання електронної звітності». В даному програмному забезпеченні реалізовано: - формування звітності до Державної служби статистики України; - формування звітності безпосередньо до Міністерства доходів та зборів України; - накладання електронного цифрового підпису та шифрування електронних документів. Метою створення даного програмного продукту було надання можливості швидкого формування податкової та подання звітності в електронному вигляді, з дотриманням правил структурного контролю, проведення камеральної перевірки та формування паперової копії. Централізоване подання звітності та договору «Про визнання електронних документів» до контролюючого органу за основним місцем обліку в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку здійснюється з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб, на електронну адресу офіційного порталу ДФС України zvit@sta.gov.ua. Однак, суд дані доводи відповідача до уваги не приймає, оскільки чинним законодавством України та Договором про визнання електронних документів не передбачено такої підстави розірвання договору в односторонньому порядку або призупинення дії зазначеного Договору. А тому суд приходить до висновку, що ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві протиправно розірвано, чи як зазначає контролюючий орган призупинено в односторонньому порядку дію Договору про визнання електронних документів №18092016 від 18.09.2016. Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Таким чином, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві не доведено правомірності розірвання з ПП «Монклеар» Договору про визнання електронних документів №18092016 від 18.09.2016, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №18092016 від 18.09.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо реєстрації податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року, суд зазначає наступне. Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України  платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього  Кодексу    незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Пунктом 46.1  ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України  прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3    та 48.4, ст.48    цього    Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Як зазначено в п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Відповідно до п. 48.4 статті 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Підпунктом 49.11.1 п.  49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3  та 48.4 ст. 48 цього   Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання. У відповідності до п. 48.7  ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4  статті  46 цього  Кодексу. Згідно з п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України  податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу  та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації. У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що контролюючим органом було надіслано письмову відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року ПП «Монклеар». Відповідно до п.п. 49.9.2 п. 49.2 статті 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідачем не наведено порушення якого саме абзацу п. 48.3 та п. 48.4 допущено позивачем під час заповнення та подання зазначеної податкової звітності. Суд не приймає до уваги Квитанцію №1, відповідно до якої контролюючим органом не прийнято податкову з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року з підстав «Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності», оскільки дії ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №18092016 від 18.09.2016 є протиправними. У той же час, суд зазначає, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Вiдповiднi висновки суду можуть бути викладенi в мотивувальнiй частинi рiшення з посиланням на абзац десятий частини другої статтi 162 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, яка надає право суду прийняти iншу постанову, яка б гарантувала дотримання i захист прав позивача. У резолютивнiй частинi вiдображається власне протиправнiсть вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, поданої платником податкiв на певну дату. Суди повиннi розглянути питання щодо протиправностi вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, незважаючи на те, в якiй словеснiй формi сформульованi позовнi вимоги позивача, якщо зi змiсту таких вимог вбачається, що вони спрямованi на вiдновлення прав платника податкiв, порушених внаслiдок такої вiдмови. Таким чином, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Приймаючи до уваги встановлені обставини у справі, суд враховуючи вимоги ч. 2 ст. 162 КАС України, з метою відновлення порушених прав позивача, дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмови ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства «Монклеар» з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року, що подавалася 01.02.2017 року. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року поданою ПП «Монклеар» у день її отримання органом ДСФ, а саме: 01 лютого 2017 року. Вказана правова позиція узгоджується з постановою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015р. у справі №826/5227/13-а. Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Беручи до уваги положення ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів всі здійсненні ним судові витрати. Керуючись ст.69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Приватного підприємства «Монклеар» - задовольнити. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо одностороннього розірвання договору з Приватним підприємством «Монклеар» від №18092016 від 18.09.2016 про визнання електронних документів. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства «Монклеар» з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року, що подавалася 01 лютого 2017 року. Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року поданою Приватним підприємством «Монклеар» 01 лютого 2017 року. Присудити на користь Приватного підприємства «Монклеар» (код ЄДРПОУ 40735859) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200,00 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАСУ та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАСУ, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.   Суддя                                                                                                І.В. Смолій