Постанова

від 15.09.2017 по справі 235/1715/17

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-а/235/87/17

Справа № 235/1715/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Муханової В.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора ОСОБА_3 міського центру зайнятості Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_3 міського центру зайнятості Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до директора ОСОБА_3 міського центру зайнятості Донецької області ОСОБА_4 (далі - директор Центру зайнятості ОСОБА_4І.) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 24 грудня 2015 року по 1 вересня 2016 року була зареєстрована в Центрі зайнятості як безробітна.

З 1 серпня 2013 року по 8 грудня 2015 року вона здійснювала догляд за своєю матір'ю - інвалідом 1 групи, яка померла 8 грудня 2015 року.

Не знайшовши роботу, вона звернулась до Центру зайнятості, де була поставлена на облік як безробітна. Однак Центр зайнятості відмовився сплачувати їй допомогу по безробіттю та вносити запис в її трудову книжку з тих підстав, що не були сплачені страхові внески при догляді за інвалідом 1 групи.

Позивачка вважає, що директор Центру зайнятості ОСОБА_4 не визнає її право на отримання допомоги на оздоровлення, так як в трудовій книжці відсутній запис про роботу після останнього перебування на обліку в Центрі зайнятості.

На підставі наведеного просила визнати дії директора Центру зайнятості ОСОБА_4 щодо невиплати їй допомоги по безробіттю за період з 24 грудня 2015 року по 1 вересня 2016 року протиправними та зобов'язати його нарахувати та виплати їй таку допомогу із внесенням запису про перебування на обліку як безробітна в трудову книжку.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2017 року до участі в справі в якості другого відповідача залучено другого відповідача ОСОБА_3 міський центр зайнятості (далі - Центр зайнятості).

Представник відповідачів ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Центрі зайнятості з 27 серпня 2010 року по 18 листопада 2011 року, звільнена з останнього місця роботи за ст.38 КЗпП України. Позивачці було призначено допомогу по безробіттю з 3 вересня 2010 року по 28 серпня 2011 року, припинено виплату допомоги по безробіттю з 29 серпня 2011 року, з 19 листопада 2011 року позивачку знято з обліку у зв'язку з невідвідуванням Центру зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка здійснювала догляд за інвалідом 1 групи з 1 серпня 2013 року по 8 грудня 2015 року.

24 грудня 2015 року позивачці поновлено статус безробітного в Центрі зайнятості, але відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю, враховуючи, що вона повторно звернулась до державної служби зайнятості без факту працевлаштування після закінчення попереднього дворічного періоду на підставі ч.4 ст.22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закон № 1533) та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015р. № 613. З 1 вересня 2016 року припинено реєстрацію позивачки у зв'язку з відмовою від другої пропозиції підходящої роботи.

Відповідно до Положення про ОСОБА_3 міський центр зайнятості Донецької області в повноваження директора не входить в повноваження призначення та виплата допомоги по безробіттю. Дані функціональні обов'язки віднесені до фахівців відділу організації працевлаштування населення, які здійснюють прийом безробітних відповідно до графіку. Служба зайнятості з метою виконання покладених функцій та завдань працює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі (ЄІАС) Служба зайнятості населення відповідно до статті 23 Закону № 1533. Рішення про нарахування, виплату допомоги по безробіттю приймається у вищезазначеній системі фахівцями відділу бухгалтерського обліку. Запис у трудовій книжці безробітного про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю робить фахівець відділу організації працевлаштування населення, а підписує посадова особа центру зайнятості. Отже, позивач просить зобов'язати відповідача вийти за межі своїх повноважень. Отже позовні вимоги до керівника Центру зайнятості є безпідставними, необґрунтованими та незаконними.

Відповідно до Закону № 1533 загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно п.10 Розділу П Порядку № 613 допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року.

Відповідно до п.11 Розділу П Порядку № 613 зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Дворічний період позивачки закінчився 3 вересня 2012 року за першою реєстрацією, допомогу по безробіттю вона отримала у повному обсязі, факт працевлаштування відсутній. Враховуючи, що позивач повторно звернулась до державної служби зайнятості без факту працевлаштування після закінчення попереднього дворічного періоду, їй відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст.21 Закону № 1533 страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу Ш Порядку № 613 до страхового стажу не включаються період отримання допомоги або компенсація непрацюючою працездатною особою, яка фактично здійснювала догляд за інвалідом 1 групи.

Факт працевлаштування не підтверджено ані записом у трудовій книжці, ані трудовим договором або відомостями про особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В даних про особу з ДРЗДСС відсутня інформація про страховий стаж після попередньої реєстрації. Обмін даними про особу з ДРЗДСС робиться центром по кожному безробітному через Єдину інформаційно-аналітичну систему (ЄІАС) Служба зайнятості України .

Згідно з п.5 Розділу У1 Порядку № 613 у трудовій книжці за бажанням особи посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю у порядку, передбаченому в підпункті е п.2.19 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України 17.08.1993р. № 110. У разі припинення виплати допомоги по безробіттю усі записи, внесені до трудової книжки особи, засвідчуються особистим підписом посадової особи та печаткою центру зайнятості, у зв'язку з чим у разі відмови у призначенні допомоги по безробіттю, підстави для здійснення запису у трудовій книжці відсутні.

В персональній справі позивачки є довідки про отриманий дохід (допомогу) від Центру зайнятості від 11.02.2016р., 28.03.2016р., 11.07.2016р., 01.08.2016р. та Додатком 2 до Персональної картки. Дані документи свідчать про те, позивач вперше дізналась про відмову у виплаті їй допомоги по безробіттю 24 грудня 2015 року, про що була ознайомлена в той же день. Центр зайнятості листом від 23.02.2016р. повідомив ОСОБА_1 про відмову у виплаті допомоги по безробіттю. Отже, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом з порушенням строків звернення до адміністративного суду. Підстави для визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними відсутні.

На підставі наведеного представник відповідачів просив в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідачів, дослідивши письмові докази, які суд оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Обставиною, що визнана сторонами, а тому такою, що не підлягає доказуванню, є перебувала ОСОБА_1 на обліку в Центрі зайнятості як безробітної з 27 серпня 2010 року по 18 листопада 2011 року. Позивачці було призначено допомогу по безробіттю з 3 вересня 2010 року по 28 серпня 2011 року, припинено виплату допомоги по безробіттю з 29 серпня 2011 року, з 19 листопада 2011 року позивачку знято з обліку у зв'язку з невідвідуванням Центру зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Положення про ОСОБА_3 міський центр зайнятості Донецької області директор центру зайнятості керує діяльністю цього центру та є персонально відповідальним покладених на нього завдань і функцій в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділених у розпорядження центру майна та матеріальних цінностей, виконання наказів і доручень Голови Служби та директора Донецького обласного центру зайнятості.

Директор центру зайнятості без доручення діє від імені центру, представляє його інтереси у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян тощо, укладає договори, видає довіреності на представництво інтересів центру.

Відповідно до п.6 Розділу У Положення про державну службу зайнятості директор центру зайнятості:

1)забезпечує виконання базовим центром зайнятості, його філіями вимог Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства соціальної політики України з питань, що належать до сфери діяльності державної служби зайнятості, рішень правління Фонду, інших нормативно-правових актів;

2)керує діяльністю базового центру зайнятості та його філіями, забезпечує виконання покладених на нього завдань і функцій, цільове використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділених у розпорядження базовому центру зайнятості майна та матеріальних цінностей, виконання наказів і доручень Голови Центрального апарату Служби та директора регіонального центру зайнятості;

3)без доручення діє від імені базового центру, представляє його інтереси у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян тощо, укладає договори, видає довіреності на представництво інтересів центру;

4)приймає рішення щодо утворення та ліквідації філій у межах затвердженої директором регіонального центру зайнятості граничної чисельності працівників регіонального центру зайнятості за погодженням із регіональним центром зайнятості та Центральним апаратом Служби, затверджує положення про них;

5)є відповідальним за виконання покладених на базовий центр зайнятості, його філій завдань і функцій, цільове використання коштів Фонду, а також за належне використання майна і матеріальних цінностей, що знаходяться у розпорядженні базового центру зайнятості, виконання наказів і доручень Голови Центрального апарату Служби;

6)виконує інші повноваження, передбачені законодавством.

Отже, до функціональних обов'язків начальника центру зайнятості не відноситься призначення та виплата допомоги по безробіттю, а також вчинення записів у трудовій книжці безробітного про початок та припинення виплати по безробіттю.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що позов позивачкою до директора ОСОБА_3 міського центру зайнятості Донецької області ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії пред'явлено безпідставно.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулюються Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000р. № 1533-Ш з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1533).

Згідно ст.22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважними причинами є: навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

У разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць у порядку, встановленому відповідно до частини сьомої статті 23 цього Закону.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14 днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст.23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

до 2 років - 50 відсотків;

від 2 до 6 років - 55 відсотків;

від 6 до 10 років - 60 відсотків;

понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості

безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

у подальшому - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.

Пунктом 10 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі

одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької

діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015р. № 613, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015р. за № 821/27266 (далі - Порядок), передбачено, що допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відпорного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно є день призначення допомоги по безробіттю після закінчення дворічного періоду.

Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.

Відповідно до положень п.11 Порядку виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.

Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

24 грудня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 Центром зайнятості було поновлено її статус безробітної, але відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю у зв'язку з відсутністю факту працевлаштування після попереднього перебування на обліку в центрі зайнятості.

Про прийняті рішення позивач була повідомлена Центром зайнятості 24 грудня 2015 року, що підтверджується Додатком 2 до Персональної картки № 052715122400002, що містить підпис позивача та дату ознайомлення з прийнятим рішенням (а.с.87, 113-115).

Згідно записам у трудовій книжки позивача після припинення їй виплати допомоги по безробіттю згідно п.п.12 п.1 ст.31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , Індивідуальним відомостям про застраховану особу, а також відомостям з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач працевлаштована не була (а.с.42, 47, 76).

Відповідно до п.5 розділу У1 Порядку у трудовій книжці за бажанням особи посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю у порядку, передбаченому в підпункті "е" пункту 2.19 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

У разі припинення виплати допомоги по безробіттю усі записи, внесені до трудової книжки особи, засвідчуються особистим підписом посадової особи та печаткою центру зайнятості.

Суд вважає, що у зв'язку з відмовою Центру зайнятості у призначенні позивачу допомоги по безробіттю, підстави для внесення в її трудову книжку записів про виплату їй допомоги були відсутні.

Відповідно до аб.6 п.п.2 п.2 розділу Ш Порядку до страхового стажу не включаються, зокрема, отримання допомоги або компенсації непрацюючою працездатною особою, яка фактично здійснювала догляд за інвалідом I групи. Отже, на підставі наведеного суд знаходить позицію позивача хибною.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 міський центр зайнятості Донецької області правомірно прийняв рішення про відмову в призначенні та виплаті позивачу допомоги по безробіттю, а також не вніс в її трудову книжку запис про виплату допомоги по безробіттю.

Стосовно заяви представника відповідачів про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач вперше звернулась до суду з адміністративним позовом до директора Центру зайнятості про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії 6 лютого 2017 року, однак у відкритті провадження у справі їй було відмовлено у зв'язку з тим, що він не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.

В матеріалах справи містяться копії медичних документів, з яких вбачається, що позивач на протязі червня 2016 року - січня 2017 року щомісячно зверталась за наданням їй медичної допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду, і зауваження представника відповідачів з цього приводу не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.ст.22, 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000р. № 1533-Ш, Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі

одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької

діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015р. № 613, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015р. за № 821/27266, керуючись ст.ст.6, 94, 160, 161, 163 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до директора ОСОБА_3 міського центру зайнятості Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_3 міського центру зайнятості Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову суду першої інстанції може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 5 вересня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 вересня 2017 року.

Суддя Г.В. Назаренко