Ухвала

від 19.09.2017 по справі 308/7228/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7228/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.09.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

ОСОБА_1 / головуючої /

ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2017 року про накладення арешту на земельну ділянку у кримінальному провадженні № №42017071030000072 від 27.07.2017 .

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:19:001:0207, яка є комунальною власністю в особі Ужгородської міської ради шляхом заборони розпоряджатися цією земельною ділянкою.

З ухвали вбачається, що клопотання слідчого заявлене в рамках кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме за фактом вчинення неправомірних дій посадовими та/або службовими особами Ужгородської міської ради, які погоджували проекти рішення до порядку денного, та секретаря Ужгородської міської ради, що затвердила порядок денний сесії, які умисно з використанням службового становища на користь третіх осіб допустили винесення на розгляд депутатів завідомо незаконні проекти рішень, а саме: п. 3 проекту рішення №747 щодо надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Каскад-Уж», проект рішення №749 щодо затвердження вартості і продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:22:002:0043, проект рішення №700 щодо затвердження вартості і продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:22:002:0207, що відповідно до імперативної норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не могли розглядатися Радою.

Накладаючи арешт на земельну ділянку слідчий суддя свій висновок обґрунтував тим, що така відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому з метою її збереження, як речового доказу та попередження протиправного набуття права власності підлягає арешту шляхом накладення заборони розпоряджатись нею.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку. Вважає ухвалу суду необґрунтованою та незаконною, винесену з порушенням норм кримінально - процесуального законодавства. На думку апелянта законних підстав для накладення арешту на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні немає. Вказує, що кримінальне провадження в рамках якого слідчим заявлено клопотання не містить жодних відомостей про те, що земельна ділянка, якою він користується, є предметом злочину чи була передана у користування протиправним шляхом і є речовим доказом у кримінальному провадженні. При цьому зауважує, що рішення про визнання даної земельної ділянки речовим доказом у кримінальному провадженні слідчим не приймалось, а тому підстави та обставини передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України відсутні, а отже арешт накладений безпідставно. Разом з тим, слідчим суддею не взято до уваги, що дана земельна ділянка перебуває у його користуванні на законних підставах - чинного договору оренди. Поза увагою залишився і той факт, що на земельній ділянці розташована будівля, яка перебуває у власності орендаря та використовується ним для здійснення підприємницької діяльності. Апелянт вважає, що слідчим не доведено необхідності накладення арешту на земельну ділянку, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Апелянт також просить врахувати, що не пропустив строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки така винесена у його відсутності, а про її існування йому стало відомо лише 01.09.2017.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Враховуючи, що ухвалу слідчим суддею було постановлено без виклику ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження в силу ч.2 ст. 395 КПК України ним не пропущено .

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя розглядаючи клопотання слідчого від 28.07.2017, узгодженого прокурором, про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:22:002:0207, не тільки не врахував вимоги ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, тобто доведеність правової підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, а й допустив помилку, оскільки в клопотанні ставилось питання про накладення арешту на ділянку з кадастровим номером 2110100000:22:002:0207, а суд наклав на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:19:001:0207.

У матеріалах судового провадження не міститься жодних відомостей з приводу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:19:001:0207, немає їх і у клопотанні слідчого.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону, тобто ст. 171 КПК України.

З клопотання про накладення арешту на майно убачається, що слідчий посилається на встановлені досудовим розслідуванням обставини того, що в ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи Ужгородської міської ради, які погоджували проекти рішення до порядку денного, та секретар Ужгородської міської ради, що затвердила порядок денний сесії, умисно з використанням службового становища на користь третіх осіб допустили винесення на розгляд депутатів завідомо незаконні проекти рішень, а саме: п. 3 проекту рішення №747 щодо надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Каскад-Уж», проект рішення №749 щодо затвердження вартості і продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:22:002:0043, проект рішення №700 щодо затвердження вартості і продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:22:002:0207, що відповідно до імперативної норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не могли розглядатися Радою.

Доклопотання, слідчим надано витяг з ЄРДР (а.с.4), повідомлення про кримінальне правопорушення (а.с. 5-7), проект рішення Ужгородської міської ради №700/751 (а.с 8-10), витяг з реєстру речових прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:22:002:0207 (а.с 11).

Проте у вказаних документах та у самому клопотанні слідчого відсутні будь-які об`єктивні дані, що земельна ділянка на яку слідчим суддею накладено арешт, з кадастровим номером 2110100000:19:001:0207, яка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_5 , є об`єктом кримінально-протиправних дій чи містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в рамках якого заявлено клопотання.

Разом з тим, убачається, що клопотання слідчого подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, у ньому не зазначено місце розташування земельної ділянки, документи, які свідчать про право власності на неї, факти і докази, які свідчатьпро те, що земельна ділянка перебуває у володінні, розпорядженні чи користування підозрюваного чи третіми особами, розмір шкоди, неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою, а відтак слідчий суддя повинен був повернути клопотання для усунення його недоліків на підставі ч.3 ст. 172 КПК України, чого не зробив, що й слугувало винесенню ним необгрунтованого рішення.

Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі допустив суперечності, у мотивуальній частині ухвали дійшов висновку про необхідність накладення арешту на земельну ділянку, про яку у клопотанні просив слідчий, тобто за кадастровим номером 2110100000:22:002:0207 , а у резолютивній - зазначив про накладення арешту на зовсім іншу земельну ділянку, яка не була предметом розгляду, тобто за кадастровим номером 2110100000:19:001:0207, чим допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам, тому оскаржувана ухвала як необгрунтована підлягає скасуванню, а клопотання про накладення арешту на майно підлягає поверненню прокурору для усунення його недоліків у строк 72 год.

З наведених підстав апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.404, 405,407,422 КПК України, апеляційний суд ,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2017 року про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:19:001:0207 у кримінальному провадженні ЄРДР №42017071030000072 від 27.07.2017 - скасувати, а матеріали за клопотанням повернути прокурору для виправлення недоліків клопотання у строк 72 год. з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: