Рішення

від 12.09.2017 по справі 904/7288/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2017 Справа № 904/7288/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", м. Дніпро

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "А2ГРУП", м. Київ

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМВАГОНТОРГ", м. Дніпро

про стягнення 759 432,00 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18531 від 03.07.2017;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А2ГРУП" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМВАГОНТОРГ" про стягнення 759 432,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою суду від 13.07.17 порушено провадження у справи та призначено її розгляд на 08.08.17.

Ухвалою суду віл 08.08.17 розгляд справи відкладений до 12.09.17.

Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Представник від відповідача-2 у судове засідання не з'явився, проти позову заперечує. У своєму відзиві просив суд розглядати справу без його участі.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.09.17 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено договір № 63ТЗО/15, згідно умов якого Експедитор зобов'язується надавати Клієнту за плату транспортно - експедиторські послуги з організації перевезення вантажів Клієнта в залізничному рухомому складі. Відповідно до п 3.5 Договору вартість здійснення ТЕО та плата послуг Експедитора і узгоджується Сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього Договору.

Крім того, 30.06.15 між сторонами Договору було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до пп. 2.1 якої (в редакції Додаткової угоди №3 від13 жовтня 2016 року) сторони погодили наступне:

" 2-І. Нормативний оборот вагону по напрямкам перевезень, вказаним у таблиці в п. 1.1. цієї Додаткової угоди, складає 25 діб та визначається з дати прибуття порожнього вагону на станцію навантаження (ст. Запоріжжя - ОСОБА_2 залізниці) до моменту відправлення порожнього вагону зі, станції його навантаження (що розташована на території Казахстану). При цьому неповна доба приймається за повну.

Зазначені дати визначаються згідно даних електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці.

У випадку перевищення вказаного нормативного обороту вагону, Клієнт сплачує Експедитору плату за користування такими вагонами, яка розраховується шляхом множення коригуючого коефіцієнта к=0,5 на відповідні ставки плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці, що встановлені Розділом V "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги" (Тарифне керівництво № 1) із застосуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними наказами Міністерства інфраструктури України та розпорядженнями Укрзалізниці, які діють в період перевищення нормативного обороту вагону.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем, на виконання умов Договору, відповідно до замовлень Клієнта, викладених в листах 42010/16 від 13.10.16 та № 42610/16 від 21.10.16 та погоджених Експедитором листами №34124 від 18.10.16 та №34667 від 22.10.16 в жовтні-грудні 2016 року було організовано перевезення вантажів Клієнта в залізничному рухомому складі.

Під час надання послуг, за даними ГІОЦ Укрзалізниці позивачем було виявлено перевищення нормативного обороту вагонів. У зв'язку із цим порушенням, Експедитор виставив Клієнту рахунки №3179 від 30.11.16, №3296 від 28.12.16, №18від 31.01.17 та Акти виконаних робіт № 07/3267 від 30.11.16, № 08/3399 від 28.12.16 та № 09/122 від 31.01.17. Всього на суму 759 432, 00 грн.

Зазначені рахунки разом з Актами виконаних робіт були направлені Експедитором Клієнту та отримані останнім, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 9.11 Договору сторони погодили, що вся договірна документація повинна ти передана одним з наступних способів:

надіслана рекомендованим листом з повідомленням за адресою вказаною в реквізитах договору;

вручена особисто офіційному (уповноваженому) представнику отримувача;

направлена кур'єрською поштою.

Листами вих. № 40236 від 08.12.16, № 42079 від 30.12.16 та № 3217 від 01.02.17 Позивач направив на адресу Відповідача-1 рахунки №3179 від 30.11.16, №3296 від 28.12.16, № 85 від 31.01.17 та Акти виконаних робіт № 07/3267 від 30.11.16, № 08/3399 від 28.12.16 та № 09/122 від 19.01.17.

Також, зазначені Акти та Рахунки були направлені Позивачем повторно на адресу Відповідача-1 разом із вимогою № 1846 від 19.01.2017 року.

У п. 2.1.10 Договору Сторони погодили, що Клієнт зобов'язується приймати та затверджувати Акт наданих послуг протягом 5 банківських днів з моменту отримання його від Експедитора. У разі порушення Клієнтом терміну затвердження Акту наданих послуг, такий акт вважається затвердженим (підписаним) Клієнтом.

Оскільки зауваження до вказаних актів, з боку відповідача-1 до суду не надані тому, Акти наданих послуг вважаються затвердженими (підписаними) обома сторонами Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору Клієнт здійснює оплату за Договором по факту здійснення ТЕО та Послуг Експедитора протягом 7 банківських днів з дати відправлення завантажених вагонів на підставі рахунку Експедитора, якщо інше не передбачено додатковими угодами.

Згідно п. 3.7. Договору, факт надання послуг підтверджується будь-яким документом (документами), який відображає наступну інформацію: рід вантажу, пункт відправлення та призначення, рух у завантаженому та/або порожньому стані, місце та час знаходження рухомого складу, номер вагону, номер відправки, факт списання грошей з особового рахунку Експедитора, іншу інформацію про послугу. Такими документами можуть бути: дані електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці, або перевізний документ, або накопичувальна картка, або відомості ГУ-46, або перелік ТехПД, або Акт наданих послуг, або інші передбачені діючим законодавством документи.

Відповідно до п.9.12 договору дані електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці є достатнім доказом фактів на які посилаються сторони.

Факт надання послуг по організації перевезення не заперечується Відповідачем-1, оскільки ним оплачено вартість вагоно-перевезень згідно Актів №05/2960 от 31.10.16 та №3151 от 23.11.16 в цих вагонах.

Крім того, Позивачем ще направлено вимогу № 15213 щодо оплати заборгованості в розмірі 759 432, 00 грн. Однак, вимога, на час розгляду справи, є незадоволеною.

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, між Відповідачем-2 (поручитель) та позивачем (кредитор) укладений договір поруки № 61/15 від 30.06.15( договір поруки). Згідно умов якого поручитель поручився перед Позивачем за виконання зобов'язань боржника (відповідач-1) з оплати за Договором № 63ТЗО/15 від 30.06.2015 року.

Відповідно до ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У відповідності до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554 ЦК України вказує на те, що, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №3 від 13.10.16.

Так, у п. 2.1. додаткової угоди № 3 від 13.10.16 року вбачається збільшення обсягу зобов'язань Клієнта за Договором та відповідно збільшення відповідальності поручителя порівняно із рівнем відповідальності на дату укладення Договору та Договору поруки.

Частиною 5 договору поруки встановлено, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У листі Верховного Суду України від 01.02.15 "Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання" зазначено:

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись в письмовій формі.

Відповідач такої згоди у письмовій формі не надавав.

Таким, чином, в позовних вимогах пред'явлених Позивачем до Відповідача-2 слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, господарські витрати покладаються на Відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 543, 553,611, 612,908, 909 ЦК України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А2ГРУП"(03049, м. Київ,вул. Тополева,б.4, офіс 19/3, код 39033630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС"(49000, м. Дніпро, площа ОСОБА_3,б.1, код 33074226) заборгованість в розмірі 759 432,00 грн., та судовий збір у сумі 11 391,48 грн.

В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМВАГОНТОРГ", відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 18.09.2017

Суддя М.О. Ніколенко