Рішення

від 04.09.2017 по справі 910/10469/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017Справа №910/10469/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ РОЗДРІБНІ СИСТЕМИ" ДоАграрного фонду Про 4 284 545,44 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процессу:

від позивача: Мельничук С.М. - представник за дов.;

від відповідача: Авраменко В.Д. - представник за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ РОЗДРІБНІ СИСТЕМИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про стягнення 4 284 545,44 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2017 було порушено провадження по справі № 910/10469/17 та призначено розгляд зазначеної справи на 02.08.2017.

20.07.2017 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

02.08.2017 представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та в судовому засіданні 02.08.2017 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в даному судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі.

Крім того, в даному судовому засіданні представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Також, представником позивача, було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Представник відповідача проти задоволення означеного клопотання надав заперечення.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНІ РОЗДРІБНІ СИСТЕМИ" було розглянуто та відхилено судом.

В судовому засіданні 02.08.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 04.09.2017 та ухвалу про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

01.09.2017 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України.

04.09.2017 в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також подав письмове клопотання про колегіальний розгляд справи.

Обґрунтовуючи клопотання про колегіальний розгляд справи, позивач зазначає, що в даній справі наявні обставини, які утруднюють розгляд справи, а також предмет розгляду справи є критично важливим для позивача і ступінь ризику, для останнього, є значним. На думку позивача зазначені обставини і є підставами для призначення колегіального розгляду справи.

Представник відповідача надав усні заперечення щодо задоволення клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для його задоволення. При цьому, судом враховано наступне.

Згідно зі ст.4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

При визначенні складності справи до уваги беруться характер фактів, які необхідно встановити, можливе об'єднання справ, а також вступ у процес нових учасників. У деяких випадках надмірна складність справи іноді може слугувати виправданням тривалості процесу, але не є абсолютним фактором, який визначив би відсутність порушення вимоги "розумного строку" у випадку занадто тривалого розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі "Чірікоста і Віола проти Італії").

Наразі, за висновками суду розглядувана справа не відноситься до категорії складних справ, крім того, наявна практика вирішення спорів щодо стягнення заборгованості за договором зберігання є усталеною. До того ж, матеріали справи не містять значної кількості документів, а також наявні матеріали не викликають ускладнень у розгляді спору.

Інших підстав для необхідності колегіального розгляду спору позивачем не представлено, а судом не встановлено.

Крім того, на думку господарського суду, задоволення наведеного клопотання позивача могло призвести до затягування строків розгляду спору.

Тоді як, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Отже, враховуючи принципи справедливості та розумності строків розгляду справи, оскільки, за висновками суду, справа №910/10469/17 не потребує колегіального розгляду, клопотання залишено без задоволення.

Щодо клопотання позивача, яке надійшло до суду 01.09.2017, про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, господарський суд зазначає наступне.

В судовому засіданні 02.08.2017 представником позивача заявлялось усне клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Господарським судом було розглянуто та відхилено зазначене клопотання позивача про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, з підстав необґрунтованості впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Беручи вищезазначене до уваги, а також враховуючи, що усне клопотання, яке було заявлено представником позивача у судовому засіданні 02.08.2017 та письмове клопотання, яке надійшло до суду 01.09.2017 є по своїй суті ідентичними, тому господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання вх. № 01-20/10844/17 від 01.09.2017 про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України з тих же підстав, які були наведені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 по справі № 910/10469/17.

В судовому засіданні 04.09.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав усні заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.09.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" (далі - зберігач, позивач) та Аграрним фондом (далі - поклажодавець, відповідач) було укладено договір складського зберігання цукру № 1ц (далі - договір), пунктом 1.1. якого сторони передбачили, що зберігач надає поклажодавцю послуги щодо складування та зберігання (складування та зберігання цукру-піску в м. Луцьк Волинської області) код ДК 016:2010 - 52.10.1 (далі - послуги).

Відповідно до п. 1.2 договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає цукор-пісок буряковий на відповідальне відокремлене зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 в: кількості 38 833,395 тонни, якість якого відповідає ДСТУ 4623:2006, упакованого (масою нетто 50,00 кг) в поліпропіленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, у кількості 776 668 штук (далі - цукор). Прийняття цукру на зберігання відбувається після проведення інвентаризації за участю Сторін.

Факт прийняття цукру на зберігання зберігачем та повернення його зі зберігання поклажодавцю, посвідчується актом передавання-приймання, що формується на підставі, акту інвентаризації, що визначає фактичну кількість та якість цукру та є невід'ємною частиною цього договору. Фактичне місце зберігання цукру: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 1.

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне відокремлене зберігання цукор-пісок.

В свою чергу відповідач, за надані послуги не розрахувався.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача позивач неодноразово звертався до останнього з листами та претензією щодо вимоги про сплату існуючої заборгованості витрат на зберігання цукру-піску.

Однак, як зазначає позивач, належного реагування на згадувані листи та вимогу відповідачем здійснено не було.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зі складського зберігання цукру-піску в кількості 35 980,3950 тонн за період з 01.02.2017 по 31.05.2017 включно у сумі 4 284 545,44 грн.

В свою чергу, відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не заперечує проти своїх зобов'язань щодо оплати фактично наданих послуг, разом із тим, проти задоволення позовних вимог заперечує.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, 06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" (далі - зберігач, позивач) та Аграрним фондом (далі - поклажодавець, відповідач) було укладено договір складського зберігання цукру № 1ц (далі - договір), пунктом 1.1. якого сторони передбачили, що зберігач надає поклажодавцю послуги щодо складування та зберігання (складування та зберігання цукру-піску в м. Луцьк Волинської області) код ДК 016:2010 - 52.10.1 (далі - послуги).

Відповідно до п. 1.2 договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає цукор-пісок буряковий на відповідальне відокремлене зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 в: кількості 38 833,395 тонни, якість якого відповідає ДСТУ 4623:2006, упакованого (масою нетто 50,00 кг) в поліпропіленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками, у кількості 776 668 штук (далі - цукор). Прийняття цукру на зберігання відбувається після проведення інвентаризації за участю Сторін.

Факт прийняття цукру на зберігання зберігачем та повернення його зі зберігання поклажодавцю, посвідчується актом передавання-приймання, що формується на підставі, акту інвентаризації, що визначає фактичну кількість та якість цукру та є невід'ємною частиною цього договору. Фактичне місце зберігання цукру: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 1.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору, розрахунки за надання послуг щодо зберігання проводяться в грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача, вказаний у розділі 11 цього договору.

Тариф на надання послуг щодо зберігання становить 12,50 грн. (дванадцять гривень 50 коп.) за 1 тону в місяць з урахуванням ПДВ.

Поклажодавець сплачує вартість послуг щодо зберігання цукру на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками(п. 4.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору, строк зберігання цукру - до пред'явлення вимоги поклажождавцем .

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та підписання сторонами акту передавання-приймання цукру на зберігання і діє до 31.12.2015 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з п. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Пунктами 1 ст. ст. 942, 943 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Пунктами 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з п. 5.1 договору, строк зберігання цукру - до пред'явлення вимоги поклажодавцем .

В матеріалах справи наявні копії актів наявності цукру закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності їх кількісним та якісним показникам від 14.03.2017, від 05.04.2017, від 05.05.2017 та від 07.06.2017, які складені з посиланням на договір складського зберігання № 1ц від 06.10.2015 та відповідно до яких підтверджується наявність на складах позивача цукру-піску бурякового (2010-2012р.р.) у кількості 27 713,790 тонн та цукру-піску тростинного в кількості 8 266,605 тонн, що в цілому складає 35 980,395 тонн.

Зазначені акти з боку Аграрного фонду підписано головним спеціалістом відділу обліку контролю за зберіганням, страхуванням та переміщенням ОДЦР - Гожик О.М.

Пунктом 3.6 договору визначено, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно сплатити вартість наданих йому послуг на підставі актів, зміст та форма яких відповідають чинному законодавству України в межах коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Розрахунки за надання послуг щодо зберігання проводяться в грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору поклажодавець сплачує вартість послуг щодо зберігання цукру на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками.

Згідно з п. 4.5 договору акти виконаних робіт надаються зберігачем протягом 10 робочих днів місяця наступного за розрахунковим.

Позивачем складено (підписано та скріплено печаткою) акти виконаних робіт до договору за зберігання цукру-піску у кількості 35 980,395 тонн та розрахунки обсягів за зберігання за лютий 2017 року на суму 1 071 136,36 грн.(тариф зберігання 29.77 грн. за тонну в місяць), за березень 2017 на суму 1 071 136,36 грн.(тариф зберігання 29.77 грн. за тонну в місяць), за квітень 2017 року на суму 1 071 136,36 грн.(тариф зберігання 29.77 грн. за тонну в місяць) та за травень на суму 1 071 136,36 грн.(тариф зберігання 29.77 грн. за тонну в місяць).

Вказані акти та розрахунки були направлені для підписання відповідачу поштою на юридичну адресу(копії поштових чеків та описів вкладення містяться у матеріалах справи).

Проте, відповідач зазначені акти не підписав, не погодившись із вартістю наданих послуг.

Порядок приймання-передачі наданих послуг прямо не визначений у законодавстві. В такому випадку слід звернутись до аналогії закону за ст. 8 Цивільного кодексу України та застосувати до законодавчо неврегульованих відносин ті норми права, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Так ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною обґрунтованими.

Відповідачем доказів в підтвердження не надання позивачем послуг за договором не подано. Також відповідачем не подано доказів того, що відповідач отримавши зазначені вище акти надавав позивачу обґрунтовані відмови або зауваження саме щодо якості наданих послуг.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати за надані послуги по зберіганню цукру-піску в загальній кількості 35 980,395 тонн за період з 01.02.2017 по 31.05.2017, наданих позивачем відповідачу настав.

Проте, відповідачем свої обов'язки в частині оплати за надані послуги по договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015 у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином виконано не було.

Разом із тим, при дослідженні розрахунку суми позову позивача, господарський суд встановив, що останнім не вірно розраховано плату за зберігання цукру-піску, а саме не правомірно застосовано тариф за зберігання 1 тонни цукру-піску за місяць у сумі 29,77 грн. При цьому господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до п. 4.2 договору тариф за надання послуг щодо зберігання становить 12,50 грн. за 1 тонну в місяць з урахуванням ПДВ.

На думку позивача, додаткова угода від 27.02.2017 № 1 до договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015, яка складена та підписана позивачем в односторонньому порядку є достатньою правовою підставою для зміни умов договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015, а саме зміни тарифу з 12,50 грн. за 1 тонну цукру в місяць на 29,77 грн. за 1 тонну цукру в місяць.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, та оформлюються додатковою угодою до цього договору (п. 8.4 договору).

Враховуючи те, що додаткова угода від 27.02.2017 № 1 до договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015 з боку відповідача не підписана, тому фактично позивач змінив в односторонньому порядку п. 4.2 договору, здійснивши розрахунок наданих послуг по зберіганню цукру-піску із застосуванням тарифу у розмірі 29,77 грн. за 1 тонну цукру-піску, замість передбачених 12.50 грн, що в свою чергу є прямим порушенням чинного законодавства України та умов договору складського зберігання цукру № 1ц від 06.10.2015.

Беручи вищенаведене до уваги, керуючись чинним законодавством України та умовами договору, господарський суд здійснив вірний розрахунок наданих послуг позивачем відповідачу по складському зберіганню цукру-піску у кількості 35 980,395 тонн за період з 01.02.2017 по 31.05.2017 наступним чином: 35 980,395 тонн х 12,50 грн.(дійсний тариф згідно з п. 4.2 договору) за 1 тонну в місяць х 4 місяці(з 01.02.2017 о 31.05.2017), що загалом складає 1 799 019,75 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 1 799 019,75 грн.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Аграрного фонду (місцезнаходження : 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" (місцезнаходження : 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 38409955)1 799 019(один мільйон сімсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятнадцять) грн. 75 коп. основного боргу та 26 985 (двадцять шість дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 30 коп. судового збору .

3. В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.09.2017

Суддя Спичак О.М.