Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/12518/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/12518/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Березовській С.В.

розглянувши справу № 910/12518/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С К С"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Продєвромаркет"

про стягнення 45 841,02 грн.

Представники сторін:

від позивача: Василенко О.О., довіреність від 01.06.17р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" (надалі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Продєвромаркет" (надалі - відповідач ) про стягнення 45 814,02 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки №А4802 від 20.09.2016р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 45 814,02 грн., з яких: 42 167,49 грн. - основний борг, 2 075,92 грн. - пеня, 770,24 грн. - 10% річних та інфляційні втрати у розмірі 827,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017р. порушено провадження у справі № 910/12518/17 та призначено розгляд справи на 14.09.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав.

Відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 31.07.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 14.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

20.09.2016р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки №А4802 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його в об'ємах і по ціні згідно видаткових накладних, в строк визначений даним договором.

Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору (п.1.2. договору).

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в видаткових та/або товарно-транспортних накладних, які оформляються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення (п.1.2. договору).

Відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, в якій зазначається назва,асортимент, кількість та ціна товару (п.2.2. договору).

Загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних до даного договору, оформлених належним чином протягом дії даного договору (п.3.1. договору).

Поставка товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу товар повинен бути оплачений не пізніше 28 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю (п.3.2. договору).

Датою передачі товару у власність покупця вважається дата фактичної передачі товару постачальником, яка зазначається в накладній (п.3.3. договору).

Форма розрахунків: готівка, безготівкова. Розрахунки за цим договором здійснюється в національній валюті України (п.3.4. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим. Сторони та є безстроковим. Сторони мають право достроково розірвати даний договір, при умові обов'язкового письмового повідомлення іншої сторони не менше ніж за тридцять календарних днів до моменту, коли одна із сторін має намір розірвати договір (п.8.1. договору).

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставки товару, який був замовлений відповідачем на загальну суму 42 167,49грн., що підтверджується копіями товарно - транспортними накладними (надалі - ТТН), а саме: ТТН №К0000056560 від 27.02.2017р., ТТН №К0000056880 від 27.02.2017р., ТТН №К0000056882 від 27.02.2017р., ТТН №К0000056527 від 27.02.2017р., ТТН №К0000056877 від 27.02.2017р., ТТН №К0000064617 від 08.03.2017р., ТТН №К0000064616 від 08.03.2017р., ТТН №К0000064620 від 08.03.2017р., ТТН №К0000064621 від 08.03.2017р., ТТН №К0000018415 від 27.01.2017р., ТТН №К0000018145 від 27.01.2017р., ТТН №К0000018374 від 27.01.2017р., ТТН №К0000351733 від 30.12.2016р., ТТН №К00000351743 від 30.12.2016р., ТТН №К0000351739 від 30.12.2016р., ТТН №К0000060106 від 02.03.2017р., ТТН №К0000060084 від 02.03.2017р., ТТН №К0000051933 від 21.02.2017р., ТТН №К0000051930 від 21.02.2017р., ТТН №К0000051861 від 21.02.2017р., ТТН №К0000041173 від 15.02.2017р., ТТН №К0000040664 від 15.02.2017р., ТТН №К0000040667 від 15.02.2017р., ТТН №К0000041243 від 15.02.2017р., ТТН №К0000041162 від 15.02.2017р., ТТН №К0000035800 від 08.12.2017р., ТТН №К0000035799 від 08.02.2017р., ТТН №К0000035738 від 08.02.2017р., ТТН №К0000035737 від 08.02.2017р., ТТН №К0000035676 від 08.02.2017р., ТТН №К0000032571 від 03.02.2017р., ТТН №К0000032572 від 03.02.2017р., які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар, становить 42 167,49грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 42 167,49 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 42 167,49 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 075,92грн. - пені, 770,24грн. - 10% річних та інфляційні втрати у розмірі 827,37грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.5.1. договору, за несвоєчасну оплату товару, у відповідності з пунктом 3.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, сторони дійшли згоди, що у разу прострочення грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 процентів річних від простроченої суми відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Покупець сплачує зазначені в даному пункті штрафні санкції за весь період прострочення оплати.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 10% річних та інфляційних втрат від розміру загальної суми заборгованості і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЄВРОМАРКЕТ" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 23/16; код ЄДРПОУ 36958109) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" (04073, м.Київ, вул. Куренівська, 14-Б; код ЄДРПОУ 36088095) суму основного боргу в розмірі 42 167 грн. 49 коп., 10% річних у сумі 770 грн. 24 коп., 2 075 грн. 92 коп. пені, 827 грн. 37 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 19.09.2017р.

Суддя А.І. Привалов