Рішення

від 20.09.2017 по справі 910/11843/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017Справа №910/11843/17

За позовомВиробничого кооперативу "Житлово-експлуатаційний кооператив "Новобуд-Комфорт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" простягнення 25 575,60 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Орлов І.Г. - представник за довіреністю б/н від 10.11.16р.

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні 20.09.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничий кооператив "Житлово-експлуатаційний кооператив "Новобуд-Комфорт" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" про стягнення 25 575,60 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем в період з 01 червня 2016 року по 10 червня 2017 року не виконувались своїх зобов'язання щодо оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по вулиці Отакара Яроша 16 у місті Харкові (квартири №№ 3, 13, 106, 187, 188), у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25 5785,60 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11843/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.09.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 20.09.2017.

У судове засідання, призначене на 20.09.2017, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав копії актів виконаних робіт, що були долучені до матеріалів справи. Підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника повторно не забезпечив, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 січня 2014 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мир 16" (замовник) та Виробничим кооперативом "Житлово-експлуатацій кооператив "Новобуд - Комфорт" (виконавець, позивач) був укладений договір про надання послуг з обслуговування будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає виконавцю надавати послуги з обслуговування будинку та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинковій території за адресою: м. Харків, пров. О. Яроша, 16, а виконавець бере на себе забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби мешканців об'єкта у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (п. 1 договору).

Згідно з п. 2 договору виконавець приймає житловий будинок згідно акту приймання-передачі та визначається виконавцем житлово-комунальних послуг будинку № 16 по пров. О. Яроша, 16, м. Харків, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності (п. 3 договору).

Також сторонами було погоджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для житлового будинку за вказаною адресою.

Як встановлено судом, на виконання договору про надання послуг ОСББ "Мир 16" передало на баланс ВК "ЖЕК "Новобуд - Комфорт" житловий комплекс, розташований за адресою: м. Харків, пров. О. Яроша, 16, що підтверджується актом приймання-передачі.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а управителем - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач та управитель є особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Отже, судом встановлено, що ВК "ЖЕК "Новобуд - Комфорт" безпосередньо займається управлінням житлового фонду, який переданий балансоутримувачем - ОСББ "Мир 16", та між якими укладено договір про надання послуг від 15.01.2014 р.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ "СК Главмаш" є власником квартир в житловому будинку у місті Харків, пров. О. Яроша, 16, а саме: квартири № 3 загальною площею 75,8 кв.м., № 13 загальною площею 75,8 кв.м., № 106 загальною площею 75,8 кв.м., № 187 загальною площею 166,8 кв.м, № 188 загальною площею 194,4 кв.м., що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявними у матеріалах справи.

Також у судовому засіданні встановлено, що позивач надав відповідачу за період з 01 червня 2016 року по 10 червня 2017 року житлово-комунальні послуги на загальну суму 25 575,60 грн., що підтверджується розрахунками послуг за вказаний період, рахунками на оплату та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які направлялися на адресу відповідача супровідними листами та отримувались останнім, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Засвідчені копії вказаних актів, листів та повідомлень містяться у матеріалах справи, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні.

Відповідач зі свого боку зобов'язання по оплаті за надані житлово-комунальні послуги не виконав, внаслідок чого у останнього за вказаний період виникла заборгованість на загальну суму 25 575,60 грн., з якої:

- 3 267,72 грн. заборгованість по квартирі № 3;

- 3 267,72 грн. заборгованість по квартирі № 13;

- 3 138,88 грн. заборгованість по квартирі № 106;

- 7 343 10 грн. заборгованість по квартирі № 187;

- 8 558,18 грн. заборгованість по квартирі № 188.

31 березня 2017 року позивач направляв відповідачеві лист вих. № 152 з вимогою погасити заборгованість у добровільному порядку. Факт надсилання вказаного листа підтверджується журналом вихідної кореспонденції та повідомленням про вручення, засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи. Проте, доказів щодо будь-якого реагування відповідачем на вимогу позивача матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням наведених обставин справи позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 575,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 10 ч.1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (п. 3 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги (з прибирання прибудинкової території, сходових кліток, підвалів, технічних поверхів та покрівлі; вивезення побутових відходів; технічне обслуговування ліфтів, внутрішньобудинкових систем; дератизацію; дезінсекцію; послуги з обслуговування димовентиляційних каналів; ремонт конструктивних елементів внутрішньо будинкових систем, що розташовані на закріпленій прибудинковій території; освітлення місць загального користування; енергопостачання ліфтів, а інших послуг) виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору про надання послуг по обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому зобов'язання, що виникли між сторонами, є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 № 3-184гс14.

Отже, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би спростував позовну вимогу або свідчив про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 25 575,60 грн.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Таким чином, підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 575,60 грн. підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 36 ГПК України, не спростовано.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ГЛАВМАШ" (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 3; ідентифікаційний код 32566297) на користь Виробничого кооперативу "Житлово-експлуатаційний кооператив "Новобуд-Комфорт" (61037, м. Харків, пр.-т Московський, будинок 199 Д 5 , кабінет 108.2; ідентифікаційний код 38382221) заборгованість у розмірі 25 575 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.