Рішення
від 15.09.2017 по справі 911/2311/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2017 р. Справа № 911/2311/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експерт

до Приватного підприємства Гермес

про стягнення 559 318,81 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 72 від 06.09.2017);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 14.08.2017).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Експерт (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства Гермес (далі - відповідач) про стягнення 559 318,81 грн заборгованості, з яких: 294 591,20 грн боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 515 від 23.04.2015, № 597 від 29.04.2015, № 725 від 12.05.2015, № 736 від 13.05.2015 згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, товар, 180 294,40 грн пені, 68 500,21 грн інфляційних втрат та 15 753 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2017 порушено провадження у справі № 911/2311/17, розгляд справи призначено на 15.09.2017.

14.09.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 19263/17 від 14.09.2017), згідно якого останній просив суд у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувати у позивача докази звернення до відповідача з претензіями, щодо невиконання зобов'язань за договором поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, яке відхилено судом з огляду на те, що досудове врегулювання спору є правом сторін, від якого не залежить право позивача на звернення до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу.

14.09.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про застосування строків давності щодо нарахування штрафних санкцій (вх. № 19264/17 від 14.09.2017), згідно якої останній просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення пені позовну давність на підставі ст. 267 ЦК України. Також представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи, яке відхилено судом з огляду на те, що в матеріалах справи наявні всі документи, необхідні для розгляду справи, а відкладення справи призведе до безпідставного затягування розгляду справи.

14.09.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19265/17 від 14.09.2017), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, який прийнято судом.

У судовому засіданні 15.09.2017 представник позивача підтримав задоволення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Експерт (Продавець) та Приватним підприємством Гермес (Покупець) укладено договір поставки № АЕ-221-2304/15, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві (поставити), а покупець - прийняти товар та оплатити (купити) товари у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору ціни товарів визначаються у Додатках-Специфікаціях. Ціна товарів включає вартість тари, пакування й маркування, а також податок на додану вартість, що нараховується згідно з законодавством України. Ціну (вартість) договору складає загальна вартість фактично поставленого подавцем товару згідно з договором.

Відповідно до п. 3.1 договору основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених договором, та можуть передбачати як повну або часткову передплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця до фактичного відвантаження товару, так і оплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця після фактичного відвантаження товару, що зазначається у Додатках-Специфікаціях.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року (п. 12.1 договору).

Додатком-Специфікацією № 1 до договору № АЕ-221-2304/15 сторони погодили поставку та оплату за засоби захисту рослин на загальну суму 39 988,80 грн. Оплата за поставлений товар повинна була здійснена до 30 % в сумі 11 996,64 грн до 25.04.2015, 70 % в сумі 27 992,16 грн до 15.10.2015.

23.04.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39 988,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 515 від 23.04.2015 (а.с 21), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Додатком-Специфікацією № 2 до договору № АЕ-221-2304/15 сторони погодили поставку та оплату за засоби захисту рослин на загальну суму 204 516,80 грн. Оплата за поставлений товар повинна була здійснена до 30 % в сумі 61 354,80 грн до 05.05.2015, 70 % в сумі 143 161,20 грн до 15.10.2015.

29.04.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 204 516 грн, що підтверджується видатковою накладною № 597 від 29.04.2015 (а.с 24), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Додатком-Специфікацією № 3 до договору № АЕ-221-2304/15 сторони погодили поставку та оплату за засоби захисту рослин на загальну суму 87 992,40 грн. Оплата за поставлений товар повинна була здійснена до 30 % в сумі 26 397,72 грн до 15.05.2015, 70 % в сумі 61 594,68 грн до 15.10.2015.

12.05.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 87 992,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 725 від 12.05.2015 (а.с 27), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Додатком-Специфікацією № 4 до договору № АЕ-221-2304/15 сторони погодили поставку та оплату за засоби захисту рослин на загальну суму 58 545,60 грн. Оплата за поставлений товар повинна була здійснена до 30 % в сумі 17 563,68 грн до 15.05.2015, 70 % в сумі 40 981,92 грн до 15.10.2015.

13.05.2015 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58 545,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 736 від 13.05.2015 (а.с 29), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1 договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 391 042,80 грн (39 988,80 грн + 204 516 грн + 87 992,40 грн + 58 545,60 грн).

Відповідач сплатив позивачу 96 451,60 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-38), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № 515 від 23.04.2015, № 597 від 29.04.2015, № 725 від 12.05.2015, № 736 від 13.05.2015 згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, товар склав 294 591,20 грн (391 042,80 грн - 96 451,60 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-38) та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 294 591,20 грн боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 515 від 23.04.2015, № 597 від 29.04.2015, № 725 від 12.05.2015, № 736 від 13.05.2015 згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, товар, 180 294,40 грн пені, 68 500,21 грн інфляційних втрат та 15 753 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1 договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 391 042,80 грн (39 988,80 грн + 204 516 грн + 87 992,40 грн + 58 545,60 грн); відповідач сплатив позивачу 96 451,60 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-38), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № 515 від 23.04.2015, № 597 від 29.04.2015, № 725 від 12.05.2015, № 736 від 13.05.2015 згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, товар склав 294 591,20 грн (391 042,80 грн - 96 451,60 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-38) та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 294 591,20 грн боргу, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 294 591,20 грн боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 515 від 23.04.2015, № 597 від 29.04.2015, № 725 від 12.05.2015, № 736 від 13.05.2015 згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, позивачем за період з 15.05.2015 по 15.07.2017 нараховано 180 294,40 грн пені.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною другою ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 року пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) або встановлено спеціальним законодавчим актом.

Суд встановив, що договором поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015 не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а щодо правовідносин поставки відсутній спеціальний законодавчий акт, який встановлює відповідальність у зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 180 294,40 грн пені.

Водночас, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 19264/17 від 14.09.2017), згідно якої останній просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення пені позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення пені, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача 180 294,40 грн пені.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, позивачем за період з 15.05.2015 по 15.07.2017 нараховано 68 500,21 грн інфляційних втрат та 15 753 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 39-50), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 15.05.2015 по 15.07.2017 становить загалом 68 500,21 грн інфляційних втрат та 15 753,58 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 68 500,21 грн інфляційних втрат та 15 753 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішенні, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 294 591,20 грн боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 515 від 23.04.2015, № 597 від 29.04.2015, № 725 від 12.05.2015, № 736 від 13.05.2015 згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, товар, 68 500,21 грн інфляційних втрат та 15 753 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Гермес (08600, Київська обл., місто Васильків, вулиця Колгоспна, будинок 45; ідентифікаційний код 30479831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експерт (09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вул. Довженка, буд. 15/1; ідентифікаційний код 32010004) 294 591 (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто одну гривню) 20 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 515 від 23.04.2015, № 597 від 29.04.2015, № 725 від 12.05.2015, № 736 від 13.05.2015 згідно договору поставки № АЕ-221-2304/15 від 23.04.2015, товар, 68 500 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот гривень) 21 коп. інфляційних втрат, 15 753 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три гривні) 00 коп. 3 % річних та 5 682 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні) 67 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 20.09.2017

Суддя П.В.Горбасенко

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення15.09.2017
Оприлюднено22.09.2017
Номер документу69025069
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/2311/17

Ухвала від 10.10.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Рішення від 15.09.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

Ухвала від 01.08.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Горбасенко П.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні