Рішення

від 18.09.2017 по справі 916/1693/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.Справа № 916/1693/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 14.06.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Нове діло» до товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія-КН.» про стягнення 77 100,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нове діло» (далі по тексту - ТОВ „Нове діло» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія-КН.» (далі по тексту - ТОВ „Вікторія-КН.» ) про стягнення заборгованості у розмірі 77 100,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки зобов'язань в частині поставки товару.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Вікторія-КН.» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 67834, Одеська область, Овідіопольський район, с. Доброолександрівка, вул. Парникова, буд. 14, були повернуті суду, у зв'язку з неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Вікторія-КН.» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Нове діло» та ТОВ „Вікторія-КН.» було досягнуто попередньої домовленості щодо поставки печі тонельної ТП-1200, відповідно до якої ТОВ „Вікторія-КН.» зобов'язалось здійснить поставку зазначеного товару, а ТОВ „Нове діло» - оплатити його вартість.

21.04.2016р. відповідачем по справі було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000001 на суму 77 100,00 грн., відповідно до якого останній повинен сплатити на користь ТОВ „Вікторія-КН.» вартість печі ТП-1200 у строк до 24.04.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Нове діло» було перераховано на користь відповідача по справі грошові кошти у загальному розмірі 77 100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3121 від 22.04.2016р. на суму 17 000,00 грн., №3124 від 22.04.2016р. на суму 20 000,00 грн., №3149 від 25.04.2016р. на суму 20 000,00 грн., №3157 від 26.04.2016р. на суму 10 000,00 грн., №3180 від 29.04.2016р. на суму 10 100,00 грн., та направлено вимогу про необхідність виконання зобов'язань з поставки печі.

24.05.2017р. ТОВ „Нове діло» звернулось до ТОВ „Вікторія-КН.» із вимогою №1, у відповідності до якої просив відповідача по даній справі повернути грошові кошти, сплачені згідно рахунка-фактури №СФ-0000001 від 21.04.2016р. у розмірі 77 100,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки товару. Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки товару і змусило позивача звернутися до господарського суду із позовною заявою про стягнення грошових коштів у розмірі 77 100,00 грн., перерахованих на користь відповідача у якості попередньої оплати за товар.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. ч. 1,5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що, втім, не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов'язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами. З урахуванням викладеного вище, а також приймаючи до уваги наявний у матеріалах справи рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 21.04.2016р., господарський суд доходить висновку, що між сторонами по справі було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В силу положень ч. ч. 1-2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження поставки відповідачем позивачеві печі ТП-1200, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ТОВ „Нове діло» грошових коштів у розмірі 77 100,00 грн., що має наслідком задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія-КН.» на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Нове діло» попередньої оплати у розмірі 77 100,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 14, 202, 205, 206, 208, 509, 524, 610-612, 615, 617, 625, 627, 662, 664, 693, 712 Цивільного кодексу, ст. ст. 181, 193, 265 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія-КН.» / 67834, Одеська область, Овідіопольський район, с. Доброолександрівка, вул. Парникова, буд. 14, ідентифікаційний код 38696617/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Нове діло» / 65028, Одеська область, м. Одеса, вул. Середня, буд. 22, ідентифікаційний код 31461118/ грошові кошти у розмірі 77 100 грн. 00 коп. /сімдесят сім тисяч сто грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 21 вересня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна