Рішення

від 18.09.2017 по справі 922/2414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.Справа № 922/2414/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський котельно - механічний завод" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал технології інжиніринг", м. Харків про стягнення 537216,27 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 16-385 від 20.07.2017 року, ОСОБА_2, за довіреністю № 24-384 від 20.07.2017 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський котельно - механічний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал технології інжиніринг" про стягнення 537 216, 27 грн. з яких 392 076, 99 грн. сума основного боргу, 51 913, 00 грн. пеня за прострочення авансового платежу та пеня за прострочення остаточного платежу у розмірі 93225,68 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 74 від 08.09.2016 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.08.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.08.2017 року від позивача надійшла зава (вх. № 24925) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2017 року розгляд справи було відкладено на 28.08.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2017 року розгляд справи було відкладено на 18.09.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.09.2017 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 30083), в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 392076,99 грн., пеню в розмірі 93225,68 грн. та витрати зі сплати судового засідання.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представники позивача в судовому засіданні 18.09.2017 року підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2017 року не з`явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу суду повернулась ухвала суду від 07.08.2017 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п.п. 4.1.3 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в той час як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, про причини неможливості направити у судове засідання свого представника не повідомив, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

08.09.2016 року Публічним акціонерним товариством Харківський котельно-механічний завод (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Універсал Технології Інжиніринг (відповідач) було укладено договір № 74, у відповідності до умов кого позивач прийняв на зобов`язання виготовити та поставити, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити обладнання, згідно специфікацій.

Відповідно до п. 2.1 договору, розрахунки за продукцію проводяться за договірними цінами, погодженими сторонами і зазначеними в специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2.1 договору, авансовий платіж, сума якого вказана в специфікаціях, відповідач сплачує позивачу протягом 5 календарних днів після підписання відповідної специфікації, якщо інше не зазначено в цій специфікації.

Відповідно до п. 3.2.2 договору, остаточний розрахунок відповідач здійснює протягом 5 календарних днів після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження, якщо інше не зазначено в специфікації.

Відповідно до п. 4.2 договору, відвантаження продукції здійснюється після отримання позивачем 100% оплати вартості продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано специфікації до договору, в яких було погоджено кількість, ціну і вартість продукції.

Вищезазначені специфікації підписані обома сторонами.

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2016 року до договору, сторони змінили пункти специфікацій, у зв`язку з уточненням конструкторської документації.

Отже, на виконання умов договору та специфікацій до нього, відповідач мав сплатити позивачу авансовий платіж у розмірі 30% від кожної окремої партії товару протягом 5 календарних днів після підписання відповідної специфікації.

Проте відповідач порушив умови договору та не здійснив оплати авансового платежу в строки, передбачені договором та не в повному обсязі, а здійснив лише часткову оплату в розмірі 380957,00 грн. (а.с. 54-55).

Позивачем в свою чергу було належним чином виконано умови договору, виготовлено та поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 773033,99 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив оплати наданих послуг з виготовлення та поставки продукції, в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка складає 392076,99 грн.

Позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості (від 06.12.2016 року № 16-696, від 16.12.2016 року № 16-717, від 22.12.2016 року № 24-724, від 05.01.2017 року № 24-10, від 10.03.2017 року № 10-147).

Крім того, 27.07.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків за вих. № 16-404.

Проте відповідач відповіді на претензії не надав, підписаний акт звірки не повернув та борг перед позивачем не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, який включає в себе елементи договору підряду та договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої, сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За частиною першою статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належними чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Як вже було зазначено судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо виготовлення та поставки обладнання відповідачу, це підтверджується актами здачі-приймання робіт, які підписані обома сторонами, проте останній не здійснив повної оплати обладнання, у зв`язку з чим заборгованість останнього склала 392076,99 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором від 08.09.2016 року № 74 в розмірі 392076,99 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені за прострочення остаточного платежу в розмірі 93225,68 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування нарахування пені, позивач посилається на п. 6.3 договору.

Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку прострочення розрахунків згідно п. 3.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від прострочення суми за кожний день прострочення.

Відповідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування позивачем пені, судом встановлено, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем перевищено розмір та період нарахування пені, встановлений законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Приймаючи до уваги вищезазначені норми законодавства, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 53702,48 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в частині 53702,48 грн.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 39523,20 грн., суд відмовляє в задоволенні позову, як необґрунтованому.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення 6686,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Технології Інжиніринг" (61010, м. Харків, в`їзд Ващенківський, буд. 16, п/р 26003011769389 ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 22697042) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський котельно-механічний завод" (610036, м. Харків, вул. Енергетична, 11, п/р 26002011334500 ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 24330995) 392076,99 грн. заборгованості, 53702,48 грн. пені за прострочення остаточного платежу та 6686,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 39523,20 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 21.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

922/2414/17