Рішення

від 20.09.2017 по справі 910/10838/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р.Справа № 910/10838/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шуня", м. Київ про стягнення 5667,93 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ШУНЯ", в якій просив стягнути з відповідача основного боргу у розмірі 4089,52 грн., 20 % річних у розмірі 351,56 грн., штрафи: у розмірі 10% у розмірі 408,95 грн. та 20% у розмірі 817,90 грн., що разом складає 5 667,93 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки №4219 від 01.10.2014р., який був укладений між позивачем та відповідачем, а саме оплати товару поставленого позивачем. Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2017р. позовну заяву Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" було передано до господарського суду Харківської області згідно ч. 2 ст.15 ГПК України, у зв'язку із знаходженням відповідача у місті Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2017р. судом було прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "09" серпня 2017 р. о (об) 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2017р. розгляд справи було відкладено на "06" вересня 2017 р. о 10:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2017р. розгляд справи було відкладено на "20" вересня 2017 р. о 10:45.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію суду 08.08.2017р. документи згідно супровідного листа за вх.№25456, які долучені судом до матеріалів справи. Також, позивачем надано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 18.09.2017р. повернулась ухвала, яка була направлена на адресу відповідача: м. Харків, вул. Анадирська, б. 10, ухвала про відкладення розгляду справи від 09.08.2017р., з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

Між приватним підприємством "Торговий Дім ПОЛЯКОВ" (постачальник за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шуня" (покупець за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір поставки № 4219 від 01.10.2014 року (далі по тексту - договір).

П.1.1 розділу 1 договору передбачає, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач) продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних

Пунктом 3.3. договору зазначено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється за накладною постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.

Пункт 4.2. договору передбачає, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до умов договору позивачем відпущено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4089,52 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідачем, в порушення умов договору, зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконані, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4089,52 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 4089,52 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 20 % річних у розмірі 351,56 грн., штрафи: у розмірі 10% у розмірі 408,95 грн. та 20% у розмірі 817,90 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 5.2 договору передбачено, що при порушенні Покупцем умов п. 4.2. договору, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р., крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно п. 5.3 договору визначено, що при порушенні відповідачем умов п.4.2 договору на строк 30 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 % від простроченої суми.

Відповідно п.5.4 договору визначено, що при порушенні відповідачем умов п.4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 % від простроченої суми.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 20% річних, штрафів у розмірі 10% від простроченої суми, 20% від простроченої суми, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шуня" (61105, м. Харків, вул. Анадирська, б. 10, код ЄДРПОУ 30374572) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, п/р 26009432224 в КРД АТ "ОСОБА_1 Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 32268131, ІПН 322681323019, свідоцтво ПДВ 32155596) суму основного боргу у розмірі 4089,52 грн., 20 % річних у розмірі 351,56 грн., штрафи: у розмірі 10% у розмірі 408,95 грн. та 20% у розмірі 817,90 грн., що разом складає 5 667,93 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_2