Рішення

від 13.09.2017 по справі 910/9419/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017№910/9419/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ассае

до Товариства з обмеженою відповідальністю В.С. Свісс консалтинг

про стягнення 240 230,68 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Смішко К.П. за довіреністю від 12.09.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ассае (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В.С. Свісс консалтинг (далі - відповідач) про стягнення 240 230,68 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого позивачем надані послуги, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним виникла заборгованість. Враховуючи зазначене позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9419/17, її розгляд призначено на 03.07.2017 року.

30.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

03.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ассае про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/9419/17 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 16.08.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.09.2017 року.

13.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на те, що неявка повноважного представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання та повторного відкладення розгляду справи.

Разом з тим, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 13.09.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2016 року між позивачем (Консультант) та відповідачем (Клієнт) було укладено Договір про надання послуг з бухгалтерського обліку господарських операцій, послуг з оплати праці та податкових, корпоративних та інших видів консультаційних послуг № 11/07/16 (далі - Договір), предметом якого є зобов'язання Консультанта надавати послуги бухгалтерського обліку господарських операцій, послуги з оплати праці, корпоративні та інші консультаційні послуги в обсязі, вказаному у додатках до даного Договору та/чи відповідно до домовленості Сторін (надалі - послуги), а Клієнт зобов'язується сплачувати погоджену винагороду Консультанту за надані послуги, включаючи будь-які обґрунтовано здійснені витрати.

Згідно з Розділом IV Договору він вступає в силу з моменту підписання та укладений на визначений строк, а саме до 31.12.2016 року. Сторони погоджуються, що дію Договору буде автоматично продовжено, поки жодна із сторін не повідомить іншу сторону, не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення дії Договору, цей Договір буде продовжено на кожен наступний рік. Договір буде продовжувати дію таким чином на постійній основі.

Відповідно до Розділу ІІІ Загальних комерційних умов винагорода за послуги розраховується, як описано у Договорі, і залежить від кількості годин, витрачених на надання послуг, опрацьованих документів, кількості бухгалтерських записів у журналі та кількості співробітників, що задіяні в наданні цих послуг. Якщо буде виявлено, що фактична кількість годин/документів/бухгалтерських записів/співробітників є вищою, ніж очікувана кількість, Консультант матиме право виставляти додаткову суму відповідно до умов Договору. Усі щомісячні фіксовані винагороди за Договором будуть вказані у виписаних рахунках останнього робочого дня місяця, протягом якого Консультант надає послуги Клієнту за Договором. Дата сплати рахунків складає 30 календарних днів після дати виписки. Будь-які заперечення, що відносяться до рахунку, повинні бути викладені у письмовій формі Консультанту протягом 15 днів після доставки рахунку. Після цього періоду рахунок буде вважатися безспірним та прийнятим, та будь-які претензії, направлені Консультанту після цього періоду будуть вважатися недійсними. До того ж, у випадку відсутності заперечень у визначені терміни, це вважатиметься як остаточне погодження Клієнта із наданими послугами та із виписаним рахунком. Рахунок, виданий Консультантом, вважається сплаченим на дату надходження коштів на банківський рахунок Консультанта.

Згідно з доводами позивача, не спростованими відповідачем, позивач за вищевказаним Договором надав відповідачу послуги, що підтверджується Актами надання послуг №142 від 31.08.2016 на суму 19 595,52 грн., №152 від 30.09.2016 на суму 20 291,62 грн., № 160 від 30.09.2016 на суму 102 744,11 грн., №170 від 31.10.2016 на суму 19 921,10 грн., № 186 від 30.11.2016 на суму 19 396,43 грн., № 204 від 30.12.2016 на суму 18 852,04 грн., № 207 від 30.12.2016 на суму 95,04 грн., №12 від 31.01.2017 на суму 19 441,06 грн., № 32 від 28.02.2017 на суму 19 893,76 грн., для оплати яких виставив рахунки № 142 від 31.08.2016 на суму 19 595,52 грн., № 152 від 02.09.2016 на суму 20 291, 62 грн., №153 від 02.09.2016 на суму 102 744,11 грн., № 169 від 04.10.2016 на суму 19 921,10 грн., №186 від 03.11.2016 на суму 19 396,43 грн., № 201 від 05.12.2016 на суму 18 852,04 грн., №208 від 30.12.2016 на суму 95,04 грн., № 11 від 03.01.2017 на суму 19 441,06 грн., № 29 від 06.02.2017 на суму 19 893,76 грн.

Будь-які письмові заперечення відповідача, що відносяться до вищевказаних рахунків в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим рахунки вважаються безспірними та прийнятими відповідачем, та свідчать про остаточне погодження відповідача із наданими послугами та із виписаними рахунками у відповідності до Розділу ІІІ Загальних комерційних умов.

Водночас, в порушення умов Договору відповідач надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 240 230, 68 грн.

Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження здійснення відповідачем оплати отриманих послуг за спірними Актами та рахунками.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартість, відповідний борг в сумі 240 230,68 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В.С. Свісс консалтинг (03680, місто Київ, вулиця Грінченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 39782759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ассае (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, офіс 412; код ЄДРПОУ 34866069) 240 230 (двісті сорок тисяч двісті тридцять) грн. 68 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 603 (три тисячі шістсот три) грн. 47 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017.

Суддя М.Є. Літвінова