Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/10982/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/10982/17

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Координаційного центру Київського міського об'єднання організацій багатодітних

про стягнення 1 221,03 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Норенко Т.А (представник за довіреністю №062/15/1/03-2532 від 10.04.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Координаційного центру Київського міського об'єднання організацій багатодітних (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 10/1022 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 10.07.2003р. в розмірі 1 221,03 грн., з яких 1 098,60 грн. заборгованості за використання нежилих приміщень та 122,43 грн. суми відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з 01.03.2016р. по 25.04.2017р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 08.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017р. у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено до 12.09.2017р.

В судове засідання 12.09.2017р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 12 вересня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2003р. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір №10/1022 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіально громади міста Києва (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 Договору якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №677/837 додаток 2 пункт 21 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, (будівлю, споруду) далі - об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 23/126 літера А для розміщення підрозділів організації.

Згідно п. 2.1. Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, будівля, споруда загальною площею 27,70 кв.м., в т.ч. на 2 поверсі - 27,70 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в межах експлуатаційних витрат, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 № 366/1342 та рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №677/837, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №3) на дату підписання Договору становить 11 грн. 63 коп.

Як передбачено в п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

За умовами п. 3.4. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно п. 3.5. Договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення, загальною площею 27,70 кв.м., в т.ч. на 2 поверсі - 27,70 кв.м., про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний та скріплений печатками сторін Акт приймання-передачі об'єкта оренди від 10.07.2003р. (Додаток № 2 до Договору).

У відповідності до п. 3.6. Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Сторонами в до п. 7.5. Договору погоджено, що у разі закінчення строку Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Як зазначає позивач та вказане підтверджується матеріалами справи, після закінчення строку дії договору, відповідач продовжував використовувати об'єкт оренди без відповідної правової підстави не сплачуючи орендну плату.

Так, 18.07.2016р. позивачем на адресу відповідача надіслано лист №155/1/05-4416, відповідно до якого було зазначено, про необхідність звільнення нежилого приміщення за адресою м. Київ, Семена Петлюри (Комінтерну), 23/126 літера А та передачі останнього КП "Київжитлоспецексплуатація" за актом приймання-передачі, оскільки термін дії Договору оренди №10/1022 від 10.07.2003 , закінчився 14.07.2016 та дія Договору припинилася.

Вказана обставина встановлена в рішенні Господарського суду міста Києва від 18.11.2016р. у справі №910/18086/16, яке набрало законної сили та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доказування при розгляді даної справи.

При цьому, вказаним судовим рішенням, зокрема, виселено відповідача з приміщення загальною площею 27,7 кв. м. ( в т.ч. на 2 поверсі -27,7 кв. м.), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 23/126 літера А та зобов'язано Координаційний центр Київського міського об'єднання багатодітних передати вказане приміщення Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту державного виконавця від 25.04.2017р. відповідачем виконано рішення суду від 18.11.2016р. у справі №910/18086/16 самостійно та передано орендоване ним приміщення позивачеві.

З урахуванням викладеного та у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди орендодавцю у порядку та строки, передбачені договором, суд приходить до висновку про те, що відповідач використовував орендоване ним приміщення до 25.04.2017р., а тому на підставі п. 3.5. Договору останній зобов'язаний сплатити орендну плату до дати фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцеві.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не сплачує орендну плату за користування об'єктом оренди за період з 01.03.2016р. по 25.04.2017р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 1 098,60 грн., за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором у період з 10.07.2003р. по 25.04.2017р.

Натомість відповідач свої зобов'язання за договором в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за користування об'єктом оренди в період з 01.03.2016р. по 25.04.2017р. виконав не належним чином та не сплатив позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. п. 3.1. - 3.6., 4.2. Договору відповідач мав сплачувати позивачу орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем за період з 01.03.2016р. по 25.04.2017р. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 098,60 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 122,43 грн. суми відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірними.

При цьому суд відзначає, що за розрахунками позивача сума 3 % річних складає 23,43 грн., а сума інфляційних втрат - 99,03 грн., що разом складає 122,46 грн., проте виходячи з заявлених вимог в прохальній частині позовної заяви та з огляду на відсутність в матеріалах справи письмового клопотання позивача про можливість суду виходити за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає заявлена ним сума таких нарахувань в загальному розмірі 122,43 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/10982/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 098,60 грн. суми заборгованості за використання нежилих приміщень та 122,43 грн. суми відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Координаційного центру Київського міського об'єднання організацій багатодітних (ідентифікаційний код 24073883, адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 23/126) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (ідентифікаційний код 03366500, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А) 1 098,60 грн. (одну тисячу дев'яносто вісім гривень 60 коп.) суми заборгованості за використання нежилих приміщень, 122,43 грн. (сто двадцять дві гривні 43 коп.) суми відповідальності за порушення грошового зобов'язання та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017р.

Суддя С.М. Морозов