Рішення

від 20.09.2017 по справі 904/7116/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.2017 Справа № 904/7116/17

За позовом Керівника Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (м. Синельникове, Дніпропетровської області)

до відповідача-1: Новопавлівської сільської ради (с. Новопавлівка, Межівського району, Дніпропетровської області)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" (с. Новопавлівка, Межівського району, Дніпропетровської області)

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.11.2015 та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від прокурора: Пономаренко А.Є. - прокурор відділу (посвідчення № 023761 від 20.12.2013)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Рябенко В.В - юрисконсульт (довіреність від 24.07.2017)

Киричок С.С. - представник (довіреність від )

присутній: Буршаєвський К.Л. - посвідчення № 042054 від 16.03.2016

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Новопавлівської сільської ради (далі - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати незаконним рішення Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113 від 16.11.2015, укладений Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуєво", зареєстрований у Межівському районному управлінні юстиції Дніпропетровської області та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12398831;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" повернути Новопавлівській сільській раді Межівського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

До Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 15.09.2015 з письмовою заявою звернулося Товариство з обмеженою заявою "Чугуєво" про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113.

На підставі вказаної заяви Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку".

В подальшому, 16.11.2015 на підставі прийнятого рішення № 494-53/VI від 09.10.2015, між Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113, про що в реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2015 зроблено запис 2398831.

Як вказує прокурор, Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області в порушення вимог законодавства, а саме: частини 2 статті 127, статті 134, частини 2 статті 135 Земельного кодексу України рішення № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку" прийнято без проведення конкурсу у формі аукціону (земельних торгів), що є підставою для визнання такого рішення незаконним та, як наслідок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення переданої в оренду землі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 26.07.2017 .

Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 41749/17 від 26.07.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що прокурором під час подання позовної заяви до суду не були виконані вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", більше того, обов'язковою умовою подання прокурором позову є попереднє (до звернення до суду) повідомлення про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень, а позовна заява та повідомлення є різні процесуальні документи і мають вичинятися окремо; докази надання такого повідомлення прокурор суду не надав. Відповідач вважає, що Новопавлівська сільською рада Межівського району Дніпропетровської області діяла в межах та у спосіб визначений діючим законодавством при прийнятті спірного рішення № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку". Також, відповідач зазначав, що зміни, внесені до статті 134 Земельного кодексу України щодо обов'язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), згідно із Законом № 2279 "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" вступили в дію після прийняття спірного рішення Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області, а саме: з 18.02.2016.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 41750/17 від 26.07.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Новопавлівська сільською рада Межівського району Дніпропетровської області діяла в межах та у спосіб визначений діючим законодавством при прийнятті спірного рішення № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку", оскільки саме Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" № 1012-VIII від 18.02.2016 (відповідний законопроект було зареєстровано за № 2279) передбачає, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом, однак вказаний закон набрав чинності лише 18.02.2016, отже, після прийняття спірного рішення.

Від відповідача-2 надійшла заява про повернення позовної заяви без розгляду (вх.суду 41751/17 від 26.07.2017), в якій відповідач-2 посилався на те, що прокурором під час звернення із позовом до суду було порушено норми статті 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, що має наслідком повернення його позовної заяви на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач-2 посилався на те, що прокурором під час подання позовної заяви до суду не були виконані вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а обов'язковою умовою подання прокурором позову є попереднє (до звернення до суду) повідомлення про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень, а позовна заява та повідомлення є різні процесуальні документи і мають вичинятися окремо; докази надання такого повідомлення прокурор суду не надав. Також, відповідач-2 вказував про те, що прокурор не обґрунтував необхідності захист інтересів держави під час звернення із позовом до суду.

У судове засідання 26.07.2017 з'явилися представники прокуратури та відповідачів-1,2.

У судовому засіданні 26.07.2017 представником прокуратури було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування; представник прокуратури наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 26.07.2017 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 26.07.2017 також заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представником-2 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання сторонам часу для мирного врегулювання спору. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 26.07.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 05.09.2017 .

Від відповідача-1 електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 48332/17 від 05.09.2017), в якому він просив суд провести розгляд справи без участі його представника, врахувати доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та відмовити у задоволенні вимог прокурора у повному обсязі.

Від представника відповідача-2 надійшло клопотання (вх.суду 48535/17 від 05.09.2017), в якому він просив суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 05.09.2017 задоволено заяву відповідача-2 та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судове засідання 05.09.2017 з'явилися представники прокуратури та відповідача-2.

Представник вдіповідача-1 у судове засідання 05.09.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача-1 про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

Представником відповідача-2 у судовому засіданні 05.09.2017 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень по справі. Вказане клопотання було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 05.09.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.09.2017 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача-2.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи неодноразово відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень .

Від відповідача-2 надійшли письмові пояснення (вх.суду 50188/17 від 13.09.2017), в яких він навів додаткові обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову прокурора.

Від відповідача-1 електронною поштою (вх.суду 50499/17 від 14.09.2017) та в оригіналі (вх.суду 50798/17 від 15.09.2017) надійшло клопотання, в якому він просив суд провести розгляд справи без участі його представника, врахувати доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та відмовити у задоволенні вимог прокурора у повному обсязі.

Від відповідача-1 надійшло клопотання (вх.суду 50797/17 від 15.09.2017), в якому він просив суд направити рішення у справі на його поштову адресу.

Від відповідача-2 надійшли письмові пояснення (вх.суду 51703/17 від 20.09.2017), в яких він навів додаткові доводи та підстави для залишення позову прокурора без розгляду.

У судове засідання 20.09.2017 з'явилися представники прокуратури та відповідача-2.

Представник вдіповідача-1 у судове засідання 20.09.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача-1 про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 20.09.2017 представник прокуратури наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 20.09.2017 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи та обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву та усіх поданих протягом розгляду справи додаткових письмових пояснень.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача-2 у судовому засіданні 20.09.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору .

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.09.2017 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників прокуратури та відповідача-2,

ВСТАНОВИВ :

Згідно з абзацом 4 частини 1, частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому, прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача . З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Господарський суд зазначає, що клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягають, з таких підстав.

У розумінні приписів наведених вище норм, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Під час вирішення питання правомірності звернення прокурора із даним позовом до суду, судом було враховано таке.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов'язки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Незаконне надання в користування земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113 із земель комунальної власності безпосереднім чином зачіпає економічні, соціальні права територіальної громади, оскільки порушує законний порядок надання в користування землі, підриває авторитет органів місцевого самоврядування, що свідчить про наявність підстав представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення відповідного позову з огляду на відсутність у органу, яким здійснюється державний контроль за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства відповідних повноважень на звернення до суду .

Отже, в даній справі прокурор фактично захищає в якості державних інтересів право територіальної громади.

Компетентним суб'єктом, який відповідно до статті 189 Земельного кодексу України має здійснювати захист вказаних інтересів держави є Новопавлівська сільська ради Межівського району Дніпропетровської області.

Крім того, Новопавлівська сільська ради Межівського району Дніпропетровської області як орган місцевого самоврядування територіальної громади виступає суб'єктом права власності на спірну земельну ділянку та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Отже, особою, уповноваженою державою для здійснення відповідних функцій щодо розпорядження земельними ділянками від імені територіальної громади в силу наведеної вище статті є Новопавлівська сільська ради Межівського району Дніпропетровської області, яка не може бути позивачем, оскільки в даному випадку є відповідачем-1.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з частиною 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 зазначеної Конвенції.

Отже, прокурор звернувся із даним позовом до суду, здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього повноваження, визначені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушень чинного законодавства під час розпорядження землями комунальної власності.

Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, вжита на захист порушених економічних інтересів держави в особі Новопавлівська сільська ради Межівського району Дніпропетровської області, яка виступає уповноваженим органом щодо даного спору, однак заходів щодо усунення порушень при розпорядженні землями комунальної власності належним чином не здійснює.

Враховуючи те, що Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області з жовтня 2015 року не вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113, що свідчить про неналежне здійснення останньою своїх повноважень, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява підписана керівником Синельниківської місцевої прокуратури в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

З приводу позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2015 до Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, розміром 0,25 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, вулиця Комсомольська, 18 та передачі її в користування (а.с.23).

На підставі вказаної заяви, Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку" (а.с.22).

В подальшому, 16.11.2015 на підставі прийнятого рішення № 494-53/VI від 09.10.2015 між Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір, а.с.18-21) площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113 від 16.11.2015. Факт реєстрації договору посвідчено у Новопавлівській сільській раді, про що в книзі реєстрації вчинено запис за № 52 від 16.11.2015; в реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.12.2015 внесено запис № 12398831 (а.с.18-21).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору, орендодавець - Новопавлівська сільська ради на підставі рішення сесії № 494-53/VI від 09.10.2015 передає, а орендар - ТОВ "Чугуєво" приймає в строкове платне користування, терміном на 5 років, земельну ділянку із земеь населеного пункту для будівництва та обслуговування житлового будинку (будівництво житлового будинку для працівників ТОВ "Чугуєво", розміщену на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області у межах населеного пункту за адресою: с. Новопавлівка, вулиця Комсомольська, 18.

Відповідно до розділу 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 25 га; кадастровий номер 1222685500:06:003:0113; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 98 546 грн. 10 коп.

Відповідно до розділу III договору оренди земельної ділянки договір укладено на 5 років (до 01.12.2020).

У розділі 5 договору вказано, що земельна ділянка передається в оренду для потреб сільськогосподарського виробництва, зайняті виробничими та господарчими будівлями.

Зазначаючи про незаконність рішення Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку" в частині надання в оренду ТОВ "Чугуєво" із земель комунальної власності земельної ділянки площею 0.25 га кадастровий номер 1222685500:06:003:0113, прокурор посилається на порушення приписів статей 134, 135 Земельного кодексу України. Отже, як вказує прокурор, Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області в порушення вимог законодавства, а саме: частини 2 статті 127, статті 134, частини 2 статті 135 Земельного кодексу України рішення № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку" прийнято без проведення конкурсу у формі аукціону (земельних торгів), що є підставою для визнання такого рішення незаконним та, як наслідок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення переданої в оренду землі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме: в період з 01.07.2015 до 10.11.2015) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

- будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

- надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, вищим навчальним закладам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;

- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

- будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

- створення озеленених територій загального користування;

- будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

- передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

- надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

- розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

- надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

- надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

- поновлення договорів оренди землі;

- використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

- надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Суд відзначає, що у частині 2 статті 134 Земельного кодексу України наведений перелік підстав, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Передача в оренду для земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку (будівництво житлового будинку для працівників), як вказано у розділі 1 договору оренди земельної ділянки від 16.11.2015 та для потреб сільськогосподарського виробництва, зайнятих виробничими та господарськими будівлями, як вказано у розділі 5 цього ж договору - до цього переліку не включена.

Стаття 135 Земельного кодексу встановлює, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Отже, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, передача в оренду земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, с.Новопавлівка, вулиця Комсомольська, 18; кадастровий номер 1222685500:06:003:0113, із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку (будівництво житлового будинку для працівників), як вказано у розділі 1 договору оренди земельної ділянки від 16.11.2015, або для потреб сільськогосподарського виробництва, зайнятих виробничими та господарськими будівлями, як вказано у розділі 5 цього ж договору, мала відбуватись виключно на конкурентних засадах (земельних торгах).

Докази проведення таких торгів, участі в них відповідача-2 та визначення його переможцем в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, рішення Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку" в частині надання в оренду ТОВ "Чугуєво" земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, вулиця Комсомольська, 18; кадастровий номер 1222685500:06:003:0113 із земель комунальної власності Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області було прийнято без дотримання вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 та статті 21 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазначалось в Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування і Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997 у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як вказано в постанові Судових палат в адміністративних справах і господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-493а14 у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

У спірних правовідносинах сільська рада виступає як власник землі вільний у виборі контрагента.

Таким чином, вказаний спір підвідомчий господарському суду.

З приводу позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113 від 16.11.2015, суд зазначає слідуюче.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вказаних норм, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки передача в оренду земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, вулиця Комсомольська, 18; кадастровий номер 1222685500:06:003:0113 із земель комунальної власності відбувалась з порушенням чинного законодавства, наявні правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.11.2015, укладеного між Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 1222685500:06:003:0113.

Згідно з приписами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" повернути Новопавлівській сільській раді Межівського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 1222685500:06:003:0113.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення господарського суду, а саме: положення про те, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується строк виконання дій, які зобов'язана виконати сторона, суд вважає за необхідне встановити 30-денний строк з дня набрання рішенням законної сили для повернення об'єкту оренди та вважає цей строк достатнім.

З приводу заперечень відповідачів з посиланням на правомірність спірного рішення, суд зазначає наступне.

Так, обидва відповідачі посилалися на норми Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" № 1012-VIII від 18.02.2016 (відповідний законопроект було зареєстровано за № 2279), який передбачає, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом . Тобто, вказаний закон дозволяв отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених у абзацах шостому, чотирнадцятому, сімнадцятому, вісімнадцятому, двадцятому, двадцять першому, двадцять третьому та двадцять шостому частини першої статті 134 Земельного кодексу України, які були виключені вказаним законом, а не у будь-якому випадку, як помилково вважають відповідач-1 та відповідач-2.

Так, судом була наведена редакція статті 134 Земельного кодексу України, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (та діяла в період з 01.07.2015 до 10.11.2015) та вказана редакція не надавала права передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, вулиця Комсомольська, 18; кадастровий номер 1222685500:06:003:0113, із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку (будівництво житлового будинку для працівників), як вказано у розділі 1 договору оренди земельної ділянки від 16.11.2015, або для потреб сільськогосподарського виробництва, зайнятих виробничими та господарськими будівлями, як вказано у розділі 5 цього ж договору. Зі змісту вказаної статті така передача, у даному випадку, мала відбуватись виключно на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже, заперечення відповідачів не приймаються до уваги судом, оскільки пов'язані з невірним тлумаченням норм Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" № 1012-VIII від 18.02.2016.

Враховуючи все викладене, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог прокурора покласти судовий збір на сторони солідарно, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Суд не вбачає підстав для покладення судового збору на обох відповідачів з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з вимогами частини 1 статті 13, частини 1 статті 14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

В даному випадку, Новопавлівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб'єктом права власності на спірну земельну ділянку (статті 80, 83 Земельного кодексу України) та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Однак, такий захист та контроль Новопавлівською сільською радою не здійснено, більш того, матеріалами справи встановлено, що рішення Новопавлівської сільської ради № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку" прийнято в порушення вимог чинного законодавства. І саме вказане рішення стало підставою для укладення договору оренди земельної ділянки та, як наслідок, передачі спірної земельної ділянки ТОВ "Чугуєво", неправомірні дії та вина якого у виникненні даного спору відсутня.

Отже, суд вважає, що порушення саме Новопавлівською сільською радою чинного законодавства призвело до виникнення даного спору та до звернення прокурора із позовом до суду.

Таким чином, судові витрати слід покласти на Новопавлівську сільську раду, як на сторону з вини якої виник спір.

При цьому, у позовній заяві прокурор просив суд стягнути судовий збір на користь прокуратури Дніпропетровської області.

Згідно з платіжним дорученням № 1553 від 20.06.2017 судовий збір у розмірі 4 800 грн. 00 коп. за подання позову до суду (а.с.17) сплачувався прокуратурою Дніпропетровської області, оскільки Синельниківська місцева прокуратура Дніпропетровської області не є юридичною особою, а тому не може сплачувати судовий збір. Юридичною особою є саме прокуратура Дніпропетровської області. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість подання позову Синельниківською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області, а сплату судового збору саме юридичною особою, якою є прокуратура Дніпропетровської області, тому судовий збір має відшкодовуватись на користь платника.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним рішення Новопавлівської сільської ради № 494-53/VI від 09.10.2015 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113 від 16.11.2015, укладений між Новопавлівською сільською радою (ідентифікаційний код 04340230) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" (ідентифікаційний код 30927211), зареєстрований у Межівському районному управлінні юстиції Дніпропетровської області та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12398831.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуєво" (52951, Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, провулок Чугуєвський, будинок 9-Б; ідентифікаційний код 30927211) протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності судовим рішенням повернути Новопавлівській сільській раді (52950, Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, вулиця Карпінського, будинок 19; ідентифікаційний код 04340230) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1222685500:06:003:0113.

Стягнути з Новопавлівської сільської ради (52950, Дніпропетровська область, Межівський район, с. Новопавлівка, вулиця Карпінського, будинок 19; ідентифікаційний код 04340230) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 4 800 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2017.

Суддя Ю.В. Фещенко