Рішення

від 22.09.2017 по справі 904/7109/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.2017 Справа № 904/7109/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (м. Дніпро)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" (с. Добропілля, Донецької області);

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором № 119ТЕО/16 від 27.10.2016 у загальному розмірі 1 719 204 грн. 93 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 11520 від 13.04.2016)

від відповідач-1: не з'вився

від відповідач-2: не з'вився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (далі - відповідач-2) суму основного боргу за договором № 119ТЕО/16 від 27.10.2016 у розмірі 1 601 895 грн. 60 коп.;

- стягнути з відповідача-1 суму пені, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 117 309 грн. 33 коп.

Ціна позову складається з наступних сум.

- 1 601 895 грн. 60 коп. - основний борг;

- 84 353 грн. 30 коп. - пеня;

- 23 115 грн. 18 коп. - інфляційні втрати;

- 9 840 грн. 85 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором №119ТЕО/16 від 27.10.2016 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані в період з лютого по травень 2017 року послуги з організації перевезення вантажів в залізничному рухомому складі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1 601 895 грн. 60 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути пеню за загальний період прострочення з 21.03.2017 по 30.06.2017 в сумі 84 353 грн. 30 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути інфляційні втрати за період з 21.03.2017 по 30.06.2017 у сумі 23 115 грн. 18 коп. та 3% річних за період прострочення з 21.03.2017 по 30.06.2017 у сумі 9 840 грн. 85 коп. Крім того, 27.10.2016 між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (поручитель) було укладено договір поруки № 10-16, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" (боржник) по договору № 119ТЕО/16 від 27.10.2016, укладеному між кредитором та боржником. Поручитель несе перед кредитором солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором. Отже, на підставі вказаного договору позивач просить стягнути основний борг солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 31.07.2017.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 42269/17 від 31.07.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог до відповідача-2 заперечує у повному обсязі, посилаючись на слідуюче:

- позивачем не виконано умови пункту 3.1.1. договору поруки, яким було визначено його обов'язок при невиконанні боржником зобов'язання перед кредитором, виконати за боржника зобов'язання у 3-денний строк з дня отримання вимоги від кредитора; вимоги позивача відповідач-2 не отримував;

- позовні вимоги в частині стягнення суми боргу з поручителя (відповідача-2) безпідставні та не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що порука відповідача-2 припинилася, оскільки: у відповідності до пункту 3.5. договору, заявлена сума основного боргу позивачем ґрунтується на цінах/ставках, узгоджених між позивачем та відповідачем-1 у додатку № 4 від 15.12.2016; вказаний додаток № 4 від 15.12.2016 передбачає збільшення обсягу відповідальності поручителя за договором порівняно із рівнем відповідальності на дату укладення договору та договору поруки; вказаний додаток № 4 від 15.12.2016 не погоджувався із поручителем (відповідачем-2), відповідно відповідач-2 не поручався перед позивачем за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань, визначених у такому додатку. Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому, відповідач-2 звертає увагу суду, що на підтвердження припинення поруки не вимагається окреме судове рішення, оскільки таке припинення відбулося в силу закону. Таким чином, порука відповідача-2 за договором поруки вважається такою, що повністю припинилася (перестала існувати) автоматично у зв'язку з тим, що: 1) до договору внесені зміни у формі додатку № 4 від 15.12.2016, на укладення якого відповідач-2 згоду не надавав та взагалі не був про них повідомлений; 2) такі зміни призвели до збільшення обсягу зобов'язань за договором та відповідно - збільшення відповідальності поручителя. Враховуючи, що порука за договором поруки припинилася, відповідно відсутні підстави для стягнення з поручителя заборгованості за договором. Також у відзиві на позов відповідач-2 просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку в суд.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 42272/17 від 31.07.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

У судове засідання 31.07.2017 з'явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання 31.07.2017 не з'явилися, причин нез'явлення відповідач-1 суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

При цьому, судом було зауважено, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідачів-1,2 про день, час та місце розгляду справи (а.с.119, 155-156), та від відповідача-2 наявне клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом. У зв'язку з вказаними обставинами суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2017 виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом було зауважено, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 31.07.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.09.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від позивача надійшла заява (вх.суду 48528/17 від 05.09.2017), в якому він просив суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Судом було задоволено вказану заяву позивача та ухвалою суду від 05.09.2017 строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, терміном по 20.09.2017 включно.

У судове засідання 05.09.2017 з'явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання вдруге не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, витребуваних судом документів не надали. При цьому, судом було зауважено, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідачів-1,2 про день, час та місце розгляду справи (а.с.165-177), та від відповідача-2 наявне клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом. У зв'язку з вказаними обставинами суд продовжив розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 05.09.2017 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Ухвалою суду від 05.09.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.09.2017 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи неодноразово відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень .

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 49412/17 від 08.09.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: листування між позивачем та відповідачем-1 з приводу послуг, наданих у спірний період.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 51873/17 від 20.09.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи докази обізнаності відповідача про розгляд даної справи судом.

У судове засідання 20.09.2017 з'явився представник позивача.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання 20.09.2017 втретє не з'явилися, причин нез'явлення відповідач-1 суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

При цьому, судом було зауважено, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідачів-1,2 про день, час та місце розгляду справи (а.с.208-112, 115-226), та від відповідача-2 наявне клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом. У зв'язку з вказаними обставинами суд продовжив розгляд справи по суті.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 06.07.2017, від 31.07.2017 та від 05.09.2017 були надіслані позивачу та відповідачам-1,2 завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, а саме: юридичні адреси, на які надсилалась кореспонденція суду відповідачам-1,2, підтверджені витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.07.2017; ухвали суду надсилалися відповідачам-1,2 завчасно.

Більше того, відповідач-1 був обізнаний про розгляд даної справи судом, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи, з якого вбачається, що ухвала суду від 06.07.2017 була ним отримана 13.07.2017 (а.с.119).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень протягом двох місяців розгляду справи судом відповідач-1 не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності їх представників, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення .

У судовому засіданні 20.09.2017 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні 20.09.2017 повідомлено, що після порушення провадження у справі відповідачами погашення спірної заборгованості не проводилося. Крім того, представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представників відповідачів-1,2 не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.09.2017 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 27.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" (далі - клієнт, відповідач-1) було укладено договір № 119ТЕО/16 (далі - договір, а.с.20-29), відповідно до умов якого експедитор здійснює транcпортно-експедиторське обслуговування клієнта, в рамках якого експедитор надає клієнту за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів клієнта в залізничному рухомому складі (пункт 1.1. договору).

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін не заявить про його розірвання протягом 30 робочих днів до закінчення терміну його дії.

Докази визнання недійсним або розірвання вказаного договору у матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання статті 316 Господарського кодексу України, Глави 65 Цивільного кодексу України "Транспортне експедирування", Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини 1 статті 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до умов пункту 2.1.1. договору обов'язком клієнта є: у разі місячного планування перевезень не пізніше, ніж за 16 календарних днів до початку запланованого місяця направляти експедитору відомості для здійснення ТЕО за договором, які містять основні істотні деталі, у тому числі: обсяги перевезень, напрями перевезень, рід вантажу, гарантії оплати та інше.

Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені, зокрема, умови щодо вартості послуг за договором, а саме:

- загальна сума договору визначається на підставі всіх актів наданих послуг, оформлених сторонами порядком, передбаченим договором (пункт 3.2. договору);

- датою початку організації перевезення вантажів є дата відправлення порожніх вагонів на адресу клієнта (вантажоодержувачів клієнта). У разі, якщо на дату отримання експедитором відомостей або оперативних відомостей від клієнта вагони знаходились на станції навантаження, датою початку організації перевезень є дата надсилання експедитором повідомлення клієнту про початок організації перевезень є дата надсилання експедитором повідомлення клієнту про початок організації перевезень з вказівкою номерів вагонів. Зобов'язання експедитора щодо організації ТЕО вважаються виконаними з моменту відправлення порожніх вагонів на адресу клієнта (вантажоодержувач клієнта) на станцію навантаження відповідно до погодженої заявки (пункт 3.4. договору);

- клієнт додатково до вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора сплачує експедитору плату у разі затримки завантажених та/або порожніх вагонів на станціях відправлення, призначення та/або на шляху прямування , у тому числі, але не виключно:

- із-за відсутності передоплати (оплати);

- із-за відсутності узгодженого плану перевезень;

- через неправильне оформлення перевізних і супровідних документів, недодання до накладної документів, які необхідні для виконання митних та фітосанітарних правил чи невірне їх оформлення;

- із-за порушення технічних умов розміщення та кріплення вантажів (додаток 3 до СМГС із змінами та доповненнями на 01.07.2015);

- через перевірку вантажів залізницею (ваги вантажу), митними та іншими державними органами контролю;

- через неприйняття вагонів вантажоодержувачами;

- із-за затримки вагонів на підходах та/або на станціях призначення;

- із-за затримки митного оформлення;

- через введення конвенційних заборон;

- у разі неповернення або несвоєчасного повернення вагонів іншими залізничними адміністраціями.

Плата сплачується у розмірі 400 грн. 00 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 80 грн.00 коп., разом з ПДВ - 480 грн. 00 коп. за кожен вагон за кожну добу затримки. При цьому неповна доба приймається за повну. Крім того, якщо експедитор внаслідок невиконання клієнтом своїх зобов'язань, передбачених умовами договору, змушений передислокувати вагони на іншу станцію, клієнт оплачує (відшкодовує) експедитору вартість передислокації таких вагонів. Вартість передислокації визначається згідно Тарифного керівництва, чинного на залізничній адміністрації на якій здійснено перевезення. Клієнт здійснює оплату, передбачену цим пунктом протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку експедитора (пункт 3.18. договору).

Згідно з пунктом 3.5. договору вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних додатків до договору.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано додаток до договору № 4 від 15.12.2016 , в якому сторони відповідно до умов пункту 3.5. договору сторони прийшли до взаємної згоди встановити наступну вартість здійснення ТЕО та плату послуг експедитора при організації перевезень вантажів в напіввагонах, що відправляються з 15.12.2016 в порожньому стані під навантаження вантажів клієнта для їх перевезень по вказаним напрямкам:

- вартість здійснення ТЕО складається з: тарифу за перевезення вантажів в приватних напіввагонах, встановленого "Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги" (Тарифне керівництво №1) із застосуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними наказами Міністерства інфраструктури України, розпорядженнями Укрзалізниці; тарифу за перевезення приватних напіввагонів в порожньому стані (при перевезенні вагонів під навантаження), встановленого "Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги" (Тарифне керівництво №1) із застосуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними наказами Міністерства інфраструктури України, розпорядженнями Укрзалізниці;

- плата послуг експедитора складає: 417 грн. 00 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 83 грн. 40 коп., всього з ПДВ - 500 грн. 40 коп. за здійснення ТЕО з організації перевезень вантажів клієнта в одному напіввагоні протягом однієї доби. При цьому неповна доба приймається за повну;

- період, за який нараховується вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора, визначається з моменту відправлення порожнього вагону під навантаження на станцію відправлення (вказану в пункті 1 додатку) до моменту відправлення порожнього вагону зі станції Кривий Ріг - Головний (після його вивантаження) на станцію, вказану експедитором. Зазначені моменти визначаються згідно до даних електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці;

- при здійсненні ТЕО на умовах додатку експедитор забезпечує проведення розрахунків із залізницями відправлення за перевезення вагонів у завантаженому та порожньому стані. У випадку організації клієнтом проведення розрахунків із залізницями, вартість тарифу (передбачена пунктом 1.1.1. та/або 1.1.2.), сплаченого клієнтом залізниці, не включається експедитором до вартості здійснення ТЕО;

- при здійсненні ТЕО по вищевказаним напрямком клієнт здійснює організацію поточного ремонту вагонів з відчепленням (за виключенням гарантійних ремонтів, ремонту колісних пар, бокових рам, надресорних балок) за свій рахунок на підставі електронної заявки експедитора (а.с.31).

У відповідності до пункту 2.1.1. договору відповідачем-1 направлялися листи-замовлення, в яких він вказував обсяг планових послуг у кожному місяці (січень-лютий 2017 року). Копії вказаних листів наявні в матеріалах справи (а.с.33-38).

Згідно з пунктом 3.10. договору факт надання послуг експедитором клієнту підтверджується документом (документами), який відображає наступну інформацію; рід вантажу, пункт відправлення та призначення, рух у завантаженому та/або порожньому стані, місце та час знаходження рухомого складу, номер вагону, номер відправки, факт списання грошей з особового рахунку експедитора, іншу інформацію про послугу. Такими документами можуть бути: дані електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці, або перевіз6ний документ, або накопичувальна картка, або відомість форми ГУ-46, або перелік ТехПД, або акт наданих послуг, або інші документи. За підсумками роботи за місяць сторони не пізніше останнього дня звітного місяця оформляють акт наданих послуг, який є первинним документом для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За ініціативою експедитора можуть оформлюватися декілька актів на місяць за підсумками роботи в періоді, який вказано в акті наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов договору, позивачем у період з лютого по травень 2017 року надавалися відповідачу-1 послуги з організації перевезення вантажів в залізничному рухомому складі на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп., про що позивачем були складені такі акти наданих послуг:

- актом наданих послуг № 05/385.1 від 28.02.2017, складеним про те, що згідно з умовами договору № 119ТЕО/16 від 27.10.2016, в рамках здійснення транспортно-експедиторського обслуговування у лютому 2017 року, експедитор надав за плату, а клієнт прийняв транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів клієнта в залізничному рухомому складі. Сторони узгодили залучення експедитором з метою належного та якісного виконання послуг третіх осіб і понесення експедитором необхідних додаткових витрат, пов'язаних з оплатою послуг третіх осіб та зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються при виконанні послуг за договором. Претензій по кількості та якості наданих експедитором послуг клієнт не має. Плата послуг експедитора складає загальну суму з ПДВ 537 429 грн. 60 коп. (а.с.51).

- актом наданих послуг № 06/413 від 28.02.2017 складеним про те, що згідно з умовами пункту 3.18. договору, клієнт сплачує експедитору плату у разі затримки завантажених та/або порожніх вагонів на станціях відправлення, призначення та/або шляху прямування. На підставі чого було нараховано до сплати суму з ПДВ 467 520 грн. 00 коп. (а.с.47).

- актом наданих послуг № 07/642 від 31.03.2017 складеним про те, що згідно з умовами договору № 119ТЕО/16 від 27.10.2016, в рамках здійснення транспортно-експедиторського обслуговування у березні 2017 року, експедитор надав за плату, а клієнт прийняв транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів клієнта в залізничному рухомому складі. Сторони узгодили залучення експедитором з метою належного та якісного виконання послуг третіх осіб і понесення експедитором необхідних додаткових витрат, пов'язаних з оплатою послуг третіх осіб та зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються при виконанні послуг за договором. Претензій по кількості та якості наданих експедитором послуг клієнт не має. Загальна сума по акту становить 235 986 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с.60).

- актом наданих послуг № 08/643 від 31.03.2017 складеним про те, що згідно умов пункту 3.18. договору № 119ТЕО/16 від 27.10.2016, клієнт сплачує експедитору плату у разі затримки завантажених та/або порожніх вагонів на станціях відправлення, призначення та/або на шляху прямування. На підставі чого було нараховано до сплати суму з ПДВ 209 280 грн. 00 коп. (а.с.63).

- актом наданих послуг № 09/848 від 30.04.2017 складеним про те, що згідно умов пункту 3.18. договору № 119ТЕО/16 від 27.10.2016, клієнт сплачує експедитору плату у разі затримки завантажених та/або порожніх вагонів на станціях відправлення, призначення та/або на шляху прямування. На підставі чого було нараховано до сплати суму з ПДВ 92 160 грн. 00 коп. (а.с.69).

- актом наданих послуг № 10/1042 від 31.05.2017 складеним про те, що згідно умов пункту 3.18. договору № 119ТЕО/16 від 27.10.2016, клієнт сплачує експедитору плату у разі затримки завантажених та/або порожніх вагонів на станціях відправлення, призначення та/або на шляху прямування. На підставі чого було нараховано до сплати суму з ПДВ 59 520 грн. 00 коп. (а.с.80).

До кожного акту позивачем складено розрахунок вартості послуг за ним. Вказані розрахунки наявні в матеріалах справи (а.с.48-49, 52-53, 61-62, 64-65, 70, 81).

Судом враховано, що наявні в матеріалах справи акти підписані лише позивачем та на них відсутній підпис відповідача-2. З цього приводу суд зазначає слідуюче.

У пункті 2.1.10. договору клієнт (відповідач-1) зобов'язався приймати і затверджувати акти наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання від експедитора акта наданих послуг . У разі виникнення розбіжностей по акту наданих послуг клієнт зобов'язаний затвердити (підписати) акт наданих послуг (у цей же термін) з розбіжностями і обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. У разі порушення клієнтом терміну затвердження акту наданих послуг, такий акт вважається затвердженим (підписаним) клієнтом без розбіжностей та зауважень, у повному обсязі . При цьому, датою затвердження (підписання) клієнтом акта наданих послуг є останній день терміну зазначеного в абзаці 1 пункту.

У пункті 9.12. договору сторони погодили, що вся договірна документація повинна бути передана одним з наступних способів:

- надіслана рекомендованим листом з повідомленням за адресою вказаною в реквізитах договору;

- вручена особисто офіційному (уповноваженому) представнику отримувача;

- направлена кур'єрською поштою.

Як вказує позивач, всі спірні акти від 28.02.2017 (два акти), від 31.03.2017 (два акти), від 30.04.2017 та від 31.05.2017 були направлені відповідачу-1 разом з супровідними листами, до яких позивач також долучав додатки до актів та рахунки на оплату, для узгодження та підписання (а.с.39, 50, 54, 57, 66, 78).

У якості доказів направлення вказаних вище актів позивач долучив до позовної заяви:

1) щодо акту № 06/413 від 28.02.2017 - опис вкладення в пакет для кур'єрської відправки ТОВ "Антарес-Плюс" (а.с.40), з якого вбачається, що, зокрема, вказаний акт та рахунок на його оплату № 351 від 28.02.2017 (а.с.41) було прийнято ТОВ "Антарес-Плюс" 15.03.2017 - особою з прізвищем Данильченко (а.с.40) . Вказаний опис вкладення суд не може прийняти у якості належного доказу направлення вказаного акту та рахунку відповідачу-1, оскільки з нього не вбачається інформації щодо отримання відправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой", більше того, у вказаному описі навіть не зазначено адресу , на яку здійснювалося направлення вказаних в описі вкладення документів, що унеможливлює його доставку адресату ;

2) щодо акту № 05/385.1 від 28.02.2017 - відмітка на супровідному листі № 10657 від 14.04.2017 (а.с.50). Так, внизу вказаного листа наявна відмітка "Данильченко 19.04.2017 ". Вказану відмітку суд не може прийняти у якості належного доказу вручення вказаного акту відповідачу-1, оскільки з нього не вбачається інформації, а також відсутні докази наявності повноважень у особи з прізвищем Данильченко на отримання кореспонденції на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой", як і взагалі не зрозуміло яку посаду займає вказана особа, більше того, відсутній навіть підпис та інформація, яка була підтверджена у спосіб "написання прізвища та дати". З цього приводу суд також зазначає, що відповідно до частини 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Суд зауважує, що з вказаної відмітки неможливо встановити ким саме були отримані ці листи (не зазначено посади особи, що їх отримала), а також в матеріалах справи відсутні докази наявності у вказаної особи в силу закону або договору повноважень на отримання документів для відповідача-1.

3) щодо актів № 07/642 від 31.03.2017 та № 08/643 від 31.03.2017 - супровідний лист № 9988 від 07.04.2017 (а.с.57) та опис вкладення в пакет для кур'єрської відправки (а.с.58) , з яких вбачається, що, зокрема, вказані акти та рахунок на їх оплату № 539 від 28.02.2017 (а.с.59) були внесені в опис, але вказаний опис містить лише підпис і дату в графі "сдал", без інформації що засвідчує вказаний "підпис і дата" та інформації кому він належить. Вказаний опис вкладення суд також не може прийняти у якості належного доказу направлення вказаного актів та рахунку відповідачу-1, оскільки з нього не вбачається інформації щодо отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой", більше того, у вказаному описі навіть не зазначено адресу , на яку здійснювалося направлення вказаного в описі вкладення, що унеможливлює його доставку адресату ;

4) щодо акту № 09/848 від 30.04.2017 - супровідний лист № 13584 від 13.05.2017 (а.с.66) та накладна ТОВ "Антарес-Плюс" № 38056106060 (а.с.67) , з яких вбачається, що лист № 13584 від 13.05.2017 було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" за адресою: м. Дніпро, вулиця Глінки, 2 офіс 703 (Мост-Сіті). Вказану накладну суд також не може прийняти у якості належного доказу направлення вказаного акту та рахунку відповідачу-1, оскільки відправлення здійснене за адресою, яка не є юридичною адресою відповідача-1; належність вказаної в накладній адреси відповідачу-1 матеріалами справи не підтверджується; більше того, у накладній відсутні відомості щодо направлення за нею додатків (поіменний перелік, включаючи наявність реквізитів акту та рахунку ) до вказаного листа, а саме: акту та рахунку на оплату 92 160 грн. 00 коп.; з накладної вбачається, що направлено та отримано за нею було лише лист № 13584 від 13.05.2017, про що зазначено в графі "Опис вмісту";

4) щодо акту № 10/1042 від 31.05.2017 - супровідний лист № 15889 від 06.06.2017 (а.с.78) та накладна ТОВ "Антарес-Плюс" № 38056106146 (а.с.82) , з яких вбачається, що лист № 15889 від 06.06.2017 було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" за адресою: м. Дніпро, вулиця Глінки, 2 офіс 703 (Мост-Сіті). Вказану накладну суд також не може прийняти у якості належного доказу направлення вказаного акту та відповідного рахунку відповідачу-1, оскільки відправлення здійснене за адресою, яка не є юридичною адресою відповідача-1, належність вказаної в накладній адреси відповідачу-1 матеріалами справи не підтверджується; більше того, у накладній відсутні відомості щодо направлення за нею додатків (поіменний перелік, включаючи наявність реквізитів акту та рахунку) до вказаного листа, а саме: акту та рахунку на оплату 59 520 грн. 00 коп.; з накладної вбачається, що направлено та отримано за нею було лише лист № 15889 від 06.06.2017, про що зазначено в графі "Опис вмісту".

В той же час, з аналізу наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується отримання спірних актів на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп. та рахунків на їх оплату, оскільки вказані докази додані до позовної заяви, а позовна заява з додатками була направлена юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2017 (а.с.115-118), додатково позивачем було направлено позовну заяву з додатками на відому йому фактичну адресу відповідача-1.

Так, вказане підтверджується поштовою квитанцією (а.с.16) та описом вкладення до неї (а.с.17),які оформлені у відповідності до вимог пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженому наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.2006 № 211.

Вказані докази суд визнає належними доказами направлення відповідачу-1 спірних актів та рахунків в їх оплату на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп.

При цьому, судом було враховано, що в матеріалах справи наявні ксерокопії листів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой", в яких він підтверджує отримання двох спірних актів, а саме:

- в листі № 0309/14 від 09.03.2017 відповідач-1 просив позивача розглянути можливість зниження вартості наданих послуг по акту № 06/413 від 28.02.2017 (а.с.190), чим підтвердив факт отримання та визнання вказаного акту;

- в листах № 0404/01 від 04.04.2017 та № 0407/02 від 07.04.2017 відповідач-1 просив позивача розглянути можливість зниження вартості наданих послуг, зокрема, по акту за березень 2017 на суму 209 280 грн. 00 коп. (це акт № 08/643 від 31.03.2017) (а.с.191-192), чим підтвердив факт отримання та визнання вказаного акту.

З цього приводу суд зазначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України). Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. В разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін.). Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Отже, вказані листи не можуть прийматися судом у якості доказів по справі, оскільки в матеріали справи позивачем було долучено незасвідчені ксерокопії вказаних листів, про наявність їх оригіналів суду повідомлено не було; для огляду вказані листи також суду не надавалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу-1 спірних актів та рахунків в їх оплату на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп. лише 03.07.2017 разом з позовною заявою.

При цьому, матеріали справи не містять жодних заперечень чи претензій відповідача-1 щодо якості, обсягів та вартості наданих послуг .

За приписами статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо розрахунків за договором, а саме:

- валюта ціни за договором - українська гривня. Валюта платежу за договором - українська гривня (пункт 3.1. договору);

- клієнт здійснює попередню оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в розмірі 100% від розрахункової вартості до початку перевезення на підставі рахунку експедитора (пункт 3.3. договору);

- у випадку, якщо перерахована клієнтом сума передоплати менш ніж фактична вартість здійснення ТЕО, клієнт здійснює доплату протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку від експедитора (пункт 3.9. договору);

- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора (пункт 3.11. договору).

Як вказує позивач, відповідачем-1 зобов'язання за договором №119ТЕО/16 від 27.10.2016 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані в період з лютого по травень 2017 року послуги з організації перевезення вантажів в залізничному рухомому складі були порушені, надані позивачем у вказаному періоді послуги оплачені не були, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1 601 895 грн. 60 коп. Вказане і є причиню спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача-1 стосовно строків, якості та об'єму надання послуг.

Строки, визначені пунктом 2.1.10. договору, на заявлення відповідачем-1 зауважень та викладення до них розбіжностей з письмовим обґрунтуванням, щодо спірних актів на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп. сплинув; вказані акти вважаються затвердженими (підписаними) відповідачем-1 у відповідності до умов пункту 2.1.10. договору.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано умови договору в частині виконання його зобов'язань за ним.

В той же час, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Судом встановлено, що, враховуючи наявність поштових квитанції та опису вкладення від 03.07.2017 про направлення відповідачу-1 спірних актів наданих послуг на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп., та з огляду на положення пункту 2.1.10, 3.9. та 3.18. договору, строк оплати наданих в період з лютого по травень 2017 року послуг є такими, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги прийняття відповідачем наданих послуг за відповідними актами в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строки оплати наданих послуг є такими, що настали, у зв'язку з чим суд вважає наявність основної заборгованості відповідача-1 перед позивачем в сумі 1 601 895 грн. 60 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів оплати наданих послуг відповідач-1 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 1 601 895 грн. 60 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 119ТЕО/16 від 27.10.2016 у відповідача-1 перед позивачем в сумі 1 601 895 грн. 60 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем-1 не спростований, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1 601 895 грн. 60 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 4.4. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати рахунків експедитора клієнт сплачує експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що діє на період прострочення оплати рахунків експедитора, за кожен день прострочення.

За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути пеню за загальний період прострочення з 21.03.2017 по 30.06.2017 в сумі 84 353 грн. 30 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути інфляційні втрати за період з 21.03.2017 по 30.06.2017 у сумі 23 115 грн. 18 коп. та 3% річних за період прострочення з 21.03.2017 по 30.06.2017 у сумі 9 840 грн. 85 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає слідуюче.

Оскільки судом було встановлено, що спірні акти на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп. були належним чином направлені відповідачу-1 лише 03.07.2017; отже, враховуючи норми поштового перебігу, визначені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, а також умови пункту 2.1.10. (щодо 3 банківських днів з моменту отримання на затвердження/підписання), пункту 3.9. (щодо 3 банківських днів з дати отримання на оплату актів щодо вартості наданих послуг) та пункту 3.18. (щодо 5 календарних днів з дати отримання на оплату нарахованої плати за затримку), суд приходить до висновку, що прострочення у періоді з 21.03.2017 по 30.06.2017 , в якому позивач здійснює нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, щодо оплати наданих в спірний період послуг на загальну суму 1 601 895 грн. 60 коп., було відсутнє.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення 84 353 грн. 30 коп. пені, 23 115 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 9 840 грн. 85 коп. 3% річних.

Щодо позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" суд зазначає слідуюче.

Так, 27.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (далі - поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - кредитор, позивач) було укладено договір поруки № 10/16 (далі - договір поруки, а.с.85-86), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" грошових зобов'язань за договором № 119ТЕО/16 від 27.10.2016 (пункт 1.1. договору поруки).

Порукою забезпечується грошові зобов'язання боржника за основним договором в обсязі, встановленому основним договором та в строк, передбачений договором, за виключенням штрафних санкцій (пеня, 3% річних та інфляційних) (пункт 2.1. договору поруки).

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.4. договору поруки поручитель несе перед кредитором солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором у обсязі, передбаченому пунктом 2.1. договору. Строк виконання зобов'язань боржником встановлюється відповідно до умов основного договору.

У пункті 3.1. договору поруки були визначені обов'язки поручителя, зокрема, при невиконанні боржником зобов'язання перед кредитором, виконати за боржника зобов'язання у 3-денний строк з дня отримання вимоги від кредитора. Днем виконання зобов'язання є дата зарахування на розрахунковий рахунок кредитора грошових коштів в розмірі, встановленому в пункті 3.1. договору поруки.

У пункті 5.1. договору поруки сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання, окрім випадків визначених в статті 559 Цивільного кодексу України.

Отже, на підставі вказаного договору позивач просить стягнути основний борг в сумі 1 601 895 грн. 60 коп. солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Так, відповідно до статті 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

У відповідності до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554 Цивільного кодексу України вказує на те, що, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак, як було встановлено судом, позивачем та відповідачем-1 було підписано додаток до договору № 4 від 15.12.2016 , в якому сторони відповідно до умов пункту 3.5. договору прийшли до взаємної згоди змінити вартість здійснення ТЕО та плату послуг експедитора при організації перевезень вантажів в напіввагонах, що відправляються з 15.12.2016 в порожньому стані під навантаження вантажів клієнта для їх перевезень по вказаним напрямкам, з аналізу вказаного додатку вбачається, що вартість послуг за договором була збільшена.

Отже, внаслідок укладення додатку до договору № 4 від 15.12.2016 відбулося збільшення обсягу зобов'язань позивача (клієнта) за договором та відповідно збільшення відповідальності поручителя порівняно із рівнем відповідальності на дату укладення договору та договору поруки ( 27.10.2016 ).

При цьому, пунктом 5.2.1. договору поруки встановлено, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності .

Аналогічна норма закріплена в частині 1 статті 559 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання" зазначено слідуюче: "Змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене, а також вимоги статті 547 Цивільного кодексу України щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись в письмовій формі.".

Відповідач такої згоди у письмовій формі не надавав. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи норми частині 1 статті 559 Цивільного кодексу України, умови пункту 5.2.1. договору поруки, а також встановлений судом факт збільшення вартості послуг по договору № 119ТЕО/16 від 27.10.2016 в процесі його виконання, а саме: з 15.12.2016 (після укладення договору поруки - 27.10.2016), в частині позовних вимог, пред'явлених позивачем до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг", слід відмовити.

Враховуючи все вище вказане, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо сплати судового збору та розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 600 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000 грн. 00 коп.); за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 1 719 204 грн. 93 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 25 788 грн. 07 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

В той же час, відповідно до платіжного доручення № 3114 від 04.07.2017 позивачем було сплачено 25 788 грн. 08 коп. судового збору.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (у разі надходження відповідного клопотання) повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 0 грн. 01 коп. (25 788,08 - 25 788,07).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін (позивача та відповідача-1) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" (85032, Донецька область, Добропільський район, с. Добропілля, Промзона № 1, вулиця Промислова, будинок 18, офіс 2; ідентифікаційний код 38199713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, площа ОСОБА_2, будинок 1; ідентифікаційний код 33074226) - 1 601 895 грн. 60 коп. основного боргу, 24 028 грн. 43 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Омегастрой" - відмовити.

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" відмовити у повному обсязі.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, площа ОСОБА_2, будинок 1; ідентифікаційний код 33074226) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 3114 від 04.07.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.2017.

Суддя ОСОБА_3