Рішення

від 20.09.2017 по справі 905/1911/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.2017 Справа № 905/1911/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Резинпромснаб» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Донецькгірмаш» , м.Донецьк

про : стягнення заборгованості у розмірі 24570,00грн., пені у сумі 2261,97грн., 3% річних у сумі 2267,85грн., інфляційних втрат у сумі 23231,73грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.08.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 11.01.2016р., після перерви не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 20.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Резинпромснаб , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Донецькгірмаш , м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 24570,00грн., пені у сумі 2261,97грн., 3% річних у сумі 2267,85грн., інфляційних втрат у сумі 23231,73грн.

Відповідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №15/14 від 01.02.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи (у копіях): договір №15/14 від 01.02.2014р.; специфікації: №2 від 12.06.2014р., №3 від 18.06.2014р.; рахунки-фактури: №СФ-0000290 від 13.06.2014р., №СФ-0000313 від 26.06.2014р.; видаткові накладні: №РН-0000254 від 13.06.2014р., №РН-0000275 від 26.06.2014р.; довіреності: №259 від 13.06.2014р., №529 від 13.06.2014р.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме податкові накладні; довіреності №597 від 26.06.2014р., №529 від 13.06.2014р.; лист від 20.09.2017р.

20.09.2017р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.09.2017р., в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не надав належних документів щодо отримання товару уповноваженим представником відповідача. Також просив застосувати позовну давність до вимог в частині стягнення пені.

Представник позивача в судове засідання 20.09.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 20.09.2017р. з'явився, проти позову заперечив, просив застосувати позовну давність до вимог в частині стягнення пені.

В судовому засіданні 20.09.2017р. оголошувалась перерва. Після перерви у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача - не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір №15/14 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати в обумовлені договором строки покупцю товар, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити за нього погоджену суму.

Кількість, ціна, асортимент та строки поставки товару визначаються специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 4.3. договору порядок оплати вказується в специфікації.

Сторонами були підписані специфікації №2 від 12.06.2014р., №3 від 18.06.2014р. до договору, в яких сторони узгодили поставку товару вартістю 15120,00грн. та 9450,00грн. на умовах: СРТ (склад покупця), термін постачання - 10 календарних днів з дати підписання специфікації, умови оплати товару - відстрочка платежу 30 календарних днів за фактом постачання продукції.

За прострочення платежів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 5.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань (п. 8.2. договору).

На виконання умов договору, специфікацій №2 від 12.06.2014р., №3 від 18.06.2014р. позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 24570,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000254 від 13.06.2014р., №РН-0000275 від 26.06.2014р.

Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей №529 від 13.06.2014р., №597 від 26.06.2014р.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленої продукції позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №15/14 від 01.02.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №15/14 від 01.02.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №15/14 від 01.02.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в специфікаціях умови оплати товару - відстрочка платежу 30 календарних днів за фактом постачання продукції.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними

№РН-0000254 від 13.06.2014р., №РН-0000275 від 26.06.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений товар відповідно до умов договору поставки №15/14 від 01.02.2014р. за видатковими накладними №РН-0000254 від 13.06.2014р., №РН-0000275 від 26.06.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 24570,00грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 24570,00грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 24570,00грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення: 3% річних - 2267,85грн. та інфляційні нарахування - 23231,73грн. (за період з 14.07.2014р. по 10.08.2017р. за видатковою накладною №РН-0000254 від 13.06.2014р., за період з 27.07.2014р. по 10.08.2017р. за видатковою накладною №РН-0000275 від 26.06.2014р.).

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами специфікацій до договору сторони встановили умови оплати товару - відстрочка платежу 30 календарних днів за фактом постачання продукції.

Отже позивач здобув право вимоги за видатковою накладною №РН-0000254 від 13.06.2014р. - 15.07.2014р., за видатковою накладною №РН-0000275 від 26.06.2014р. - 29.07.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача: 3% річних в розмірі 2254,95грн., інфляційних нарахувань в розмірі 23136,51грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивачем невірно було визначено початкову дату періоду їх нарахування, оскільки за приписами ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Часткове задоволення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 2261,97грн. (за період з 10.02.2017р. по 10.08.2017р.) за видатковими накладними №РН-0000254 від 13.06.2014р., №РН-0000275 від 26.06.2014р.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.4. договору за прострочення платежів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу приписів ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною №РН-0000254 від 13.06.2014р. - 15.07.2014р.; за видатковою накладною №РН-0000275 від 26.06.2014р. - 29.07.2014р.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем безпідставно нарахована пеня за період з 10.02.2017р. по 10.08.2017р., оскільки за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Резинпромснаб» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Донецькгірмаш» , м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 24570,00грн., пені у сумі 2261,97грн., 3% річних у сумі 2267,85грн., інфляційних втрат у сумі 23231,73грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Донецькгірмаш» (83005, м. Донецьк, Ленінський район, вул. І. Ткаченка, буд. 189, код ЄДРПОУ 3779000,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Резинпромснаб» (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 66А, код ЄДРПОУ 32406571) заборгованість у розмірі 24570,00грн., 3% річних в розмірі 2254,95грн., інфляційних нарахувань в розмірі 23136,51грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1527,54грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 2261,97грн., 3% річних в розмірі 12,90грн., інфляційних нарахувань в розмірі 95,22грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 20.09.2017р.

Суддя Я.О. Левшина