Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/9896/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017Справа №910/9896/17 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АПГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андера"

про стягнення 201 131,50 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Крилов В.О. (за дов.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 18.09.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АПГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андера" про стягнення заборгованості за договором поставки № 271216-Т1від 27.12.2016 в сумі 201 131, 50 грн., з яких: 176 523, 95 грн. основна заборгованість, 6 955, 16 грн. пеня, 807, 63 грн. 3% річних, 17 652, 39 грн. штраф.

Ухвалою суду від 23.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9896/17, розгляд останньої призначено на 17.07.2017.

Ухвалою суду від 17.07.2017 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 07.09.2017.

Ухвалою суду від 07.09.2017 розгляд справи відкладено на 18.09.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 15.09.2017 від позивача надійшли документи по справі із супровідними листом.

В судове засідання 18.09.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання 18.09.2017 з'явився та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач підтримав подану ним разом з позовною заявою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, відкритий в Столичній філії ПАТ КБ Приватбанк , МФО 380269, р/р 26005056212215, у розмірі ціни позову.

Вказана заява мотивна позивачем тим, що останній платіж по договору відповідач здійснив 25.04.2017 і що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач, дізнавшись про порушення провадження по справі, вчинить дії по перерахуванню грошових коштів з власного рахунка на рахунки 3- х осіб, тобто ухилиться від виконання рішення суду.

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з нижчевикладених підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до а. 2 п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заява про забезпечення позову обґрунтована можливістю вчинення відповідачем дій по перерахуванню грошових коштів з власного рахунка на рахунки 3 - х осіб, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 271216-Т1 від 27.12.2016, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 27.12.2016 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 271216-Т1 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується поставити/передати покупцю товар на визначених договором умовах (далі - товар ), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Товар продається/поставляється в асортименті, в кількості і по цінах у відповідності з рахунками фактурами, товарними (товарно - транспортними) накладними (актами), які в якості додатків є складовими частинами договору.

Згідно з п. 1.2. договору загальна сума договору (з ПДВ) протягом його дії визначається на підставі товарносупровідної документації (рахунки - фактури, накладні, акти) на проданий товар, яка є складовою частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється (передається, відвантажується) покупцю в узгоджені сторонами терміни згідно з товарними (товарно - транспортними) накладними (актами) на кожну партію товару на умовах DDP м. Київ, склад постачальника у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, що випливають із умов договору.

Ціни на товар встановлюється в українських гривнях і можуть змінюватися у відповідності з ціновою політикою постачальника до моменту поставки (передачі) товару. Ціна за одиницю товару та вартість кожної партії товару, що передається покупцеві за договором, визначаються в рахунках - фактурах постачальника та/або в товарних (товарно - транспортних) накладних (актах) на дату їх складання (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 4.2. договору в разі прострочення оплати суми заборгованості за отриманий товар покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити вартість товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

В п. 5.1. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити отриману партію товару протягом 30 календарних днів з дати отримання (передачі) товару згідно з накладною. Протягом вказаного терміну покупець зобов'язаний у повному обсязі перерахувати належні кошти на рахунок постачальника за кожну отриману партію товару.

У відповідності до п. 6.1. договору приймання-здача товару від постачальника покупцю здійснюється в момент передачі/відвантаження товару за місцем знаходження складу постачальника, якщо інше додатково не обумовлено сторонами або не випливає з умов договору. Покупець (представник) перевіряє товар за кількістю і комплектністю безпосередньо при отриманні товару у відповідності з товарними (товарно-транспортними) накладними (актами). Датою передачі (поставки) товару є дата, яка вказана в накладній (в документі про передачу товару).

Покупець набуває право власності на товар і несе пов'язаний з цим ризик (загибелі, псування товару і т. д.) з моменту здійснення поставки (передачі, відвантаження) товару покупцю або перевізнику зі складу постачальника/або на склад перевізника (п. 6.3. договору).

В п. 8.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі діючої в період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення оплати, а за прострочення покупцем зобов'язання понад тридцять днів покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми такої заборгованості.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та дії протягом 12 місяців до 31.12.2017.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (пластини термальні) за видатковими накладними № РН - 0003583 від 27.12.2016, № РН - 0000101 від 19.01.2017, № РН - 0000348 від 09.02.2017, № РН - 0000491 від 22.02.2017, № РН - 0000547 від 27.02.2017, № РН - 0000700 від 14.03.2017, № РН - 0000794 від 21.03.2017, № РН - 0000908 від 29.03.2017, № РН - 0001045 від 10.04.2017, № РН - 0001238 від 25.04.2017. Загальна вартість поставленого відповідачу товару відповідно до вказаних видаткових накладних становить 319 208, 05 грн.

Як стверджує позивач, товар, поставлений відповідачу по видаткових накладних № РН - 0003583 від 27.12.2016, № РН - 0000101 від 19.01.2017 та № РН - 0000348 від 09.02.2017, повністю оплачений відповідачем, а товар, поставлений по видатковій накладній № РН - 0000491 від 22.02.2017, оплачений частково - оплата 25.04.2017 на суму 20 330, 58 грн. загальна суму перерахованих відповідачем грошових коштів за отриманий товар становить 142 684, 10 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 176 523, 95 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Предметом спору у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 176 523, 95 грн. основної заборгованості, 6 955, 16 грн. пені за період прострочення з 25.03.2017 по 14.06.2017, 807, 63 грн. 3 % річних за період прострочення з 25.03.2017 по 14.06.2017 та 17 652, 39 грн. штрафу.

Досліджуючи зміст наданих на підтвердження виконання договору, з боку позивача, видаткових накладних, судом встановлено, що спірні видаткові накладні з боку відповідача не підписані та не скріплені печаткою (або штампом) відповідача.

При цьому, суд зазначає, що наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З метою вирішення питання щодо реальності відповідних господарських операцій з поставки товару за спірними видатковими накладними та його прийняття відповідачем, судом було досліджено в тому числі податкову звітність позивача і при цьому встановлено, що позивачем у податковій звітності відображено господарські операції за такими видатковими накладними.

Так, судом встановлено, що відносно кожної операції з поставки товару позивачем було виписано на ім'я відповідача податкові накладні, отримання яких відповідачем не спростоване. Відповідні податкові накладні позивача залучені до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зазначеним Законом (ст.9) визначено, що єдиною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення

господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг (п. 20 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307).

Враховуюче вище викладене податкова накладна містить обов'язкові реквізити встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів і відповідно є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також, згідно наявного в матеріалах справи листа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі вих. № 6530/Л/26-58-12-01-13 від 14.09.2017 відповідачем в поданих ним податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 операції по складених позивачем податковим накладним, відображені в податковому кредиті в повному обсязі.

З вказаних дій сторін щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, вбачається підтвердження відповідачем отримання від позивача товару за спірними видатковими накладними.

Крім того, про отримання товару за договором свідчать і часткові оплати поставленого товару зроблені відповідачем по видатковим накладним № РН - 008030 від 27.12.2016, № РН - 0000101 від 19.01.2017, № РН - 0000348 від 09.02.2017 та № РН - 0000491 від 22.02.2017, які також не підписані з боку відповідача.

Надаючи правову оцінку наявним в матеріалам справи видатковим накладним за правилами, визначеними положеннями ст. 43 ГПК України, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини свідчать про те, що відповідач отримав товар за спірними видатковими накладними. Відповідно при вирішенні спору суд виходиться із факту отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 319 208, 05 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, за умовами п. 5.1. договору покупець зобов'язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в розмірі 176 523, 95 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення 6 955, 16 грн. пені за період прострочення з 25.03.2017 по 14.06.2017, 807, 63 грн. 3 % річних за період прострочення з 25.03.2017 по 14.06.2017 та 17 652, 39 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі діючої в період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення оплати, а за прострочення покупцем зобов'язання понад тридцять днів покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми такої заборгованості.

Відповідачем строк оплати поставленого товару визначений в п. 5.1. договору був порушений, як встановлено судом, більше ніж на 30 днів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф 10 % від простроченої суми в розмірі 17 652, 39 грн. за прострочення покупцем зобов'язання понад тридцять днів та пеня в розмірі 6 955, 16 грн. за загальний період прострочення з 25.03.2017 по 14.06.2017. Позовна заява містить розрахунки сум штрафу та пені згідно з п. 8.2. договору, при перевірці яких судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказані розрахунки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення з 25.03.2017 по 14.06.2017 підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснений вказаний розрахунок.

Згідно зі ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити позивачу заборгованість за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Андера" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, буд. 5а, офіс 2; ідентифікаційний код 39818512) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АПГ" (03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10; ідентифікаційний код 38855600) 176 523 (сто сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 95 коп. основної заборгованості, 6 955 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 16 коп. пені, 807 (вісімсот сім) грн. 63 коп. 3 % річних, 17 652 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 39 коп. штрафу та 3 017 (три тисячі сімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.2017.

Суддя І. В. Усатенко