Рішення

від 21.09.2017 по справі 912/2479/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 рокуСправа № 912/2479/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2479/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Віп-Захист-1"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чікіріс-Агроком"

про стягнення 34 896,86 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не брали участі;

від відповідача: не брали участі.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Віп-Захист-1" (надалі - ТОВ "Віп-Захист-1") звернулось до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чікіріс-Агроком" (надалі - ТОВ "Чікіріс-Агроком") про стягнення сплачених грошових коштів 34266,00 грн, пені 563,27 грн, процентів річних на суму 67,59 грн, всього 34896,86 грн.

Позов мотивовано неповерненням відповідачем попередньої оплати за договором транспортних послуг № 18/05/2017 від 18.05.2017. Правовими підставами позивач зазначає статті 222, 230-232, Господарського кодексу України, 526, 530 610, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 30.08.2017 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 14:00 21.09.2017, витребувано від сторін необхідні докази.

Позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів, зокрема, відзиву на позов, не подав. Поштовий конверт разом з ухвалою господарського суду від 30.08.2017 повернуто до канцелярії суду 11.09.2017 із відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд надіслав процесуальний документ у справі за адресою, яка зазначена у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом, наданим на вимогу суду, а саме - 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 10, офіс 3. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 912/2479/17 в судовому засіданні 21.09.2017 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017 між ТОВ "Віп-Захист-1" (Замовником) та ТОВ "Чікіріс-Агроком" (Експедитором) укладено Договір транспортних послуг № 18/05/2017 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні.

На підтвердження наданих Експедитором Замовнику послуг за Договором складають акт (п. 1.3. Договору).

Цей договір вступає в дію після його підписання Сторонами і є чинним до його розірвання. Одностороннє розірвання договору не допускається, крім випадків, коли одна із Сторін не виконує його умов (п. 3.1. Договору).

Розділ 4 Договору визначає порядок розрахунків. Так належні Експедитору суми за транспортні та експедиторські послуги можуть оплачуватися Замовником при поданні заявки (передплата) (п. 4.1.). Розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводиться Замовником на підставі платіжного доручення Експедитора й Акта здачі прийняття робіт (п. 4.2.). Платіжне доручення має бути оплачено Замовником протягом 5 банківських днів з моменту одержання його Замовником. За затримку оплати Експедитор вправі нарахувати неустойку в 0,5 відсотків від загальної вартості послуги за кожний банківський день затримки сплати (п. 4.3.). Розрахунки між Сторонами проводяться шляхом 100% (стовідсоткової попередньої оплати Замовником, яка здійснюється на підставі виставленого Експедитором платіжних доручень (п. 4.4.). Додаткові платежі, необхідність в яких об'єктивно може виникнути при виконанні цього Договору, підлягають відшкодуванню Замовником окремо, за наявності відповідних документів, що підтверджують, здійснення платежів з метою найшвидшого виконання умов цього Договору (п. 4.5.).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

ТОВ "Чікіріс-Агроком" виставив ТОВ "Віп-Захист-1" рахунки на оплату: № 119 від 18.05.2017 на суму 240700 грн (послуги вантажного автомобільного транспорту) та № 121 від 18.05.2017 на суму 120000 грн (послуги вантажного автомобільного транспорту).

Замовником здійснено попередню оплату у загальному розмірі 34266,00 грн: платіжне доручення № 249 від 19.05.2017 на суму 11400 грн із призначенням платежу "послуги вант. автотранспорту зг. рах. №121 від 18.05.2017" та платіжне доручення № 251 від 19.05.2017 на суму 22866 грн із призначенням платежу "послуги вант. автотранспорту зг. рах. № 119 від 18.05.2017".

Позивач стверджує, що відповідач не надав послуги за Договором на вказану суму.

Доказів виконання послуг експедирування (Акт наданих послуг) Експедитором господарському суду не подано.

Позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 27.06.2017, у якому просить ТОВ "Чікіріс-Агроком" виконати свої зобов'язання по Договору або перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 34266 грн, згідно платіжних доручень № 249, 251 від 19.05.2017, які були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача; розглянути претензію у 5-денний строк з моменту її одержання та повідомити письмово про результати її розгляду.

Така претензія відправлена 05.07.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с. 12).

Аналогічного змісту позивач направив претензію № 2 від 17.07.2017; дата направлення - 17.07.2017 (а.с. 15).

У зв'язку із невиконанням відповідачем вимоги, що викладена у претензіях №№ 1, 2, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступні положення чинного законодавства.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування. Так відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України).

Так статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Сторони у договорі не визначили строк надання Експедитором послуг у п. 2.2. Договору лише є посилання, що Експедитор повинен доставити вантаж до місця призначення, вказане Замовником у визначений ним час. Водночас позивач не надав суду заявку чи інший відповідний документ, згідно якого мали бути виконані послуги по експедируванню вантажу.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки у Договорі сторони не передбачили строк виконання обов'язку надання послуг відповідачем, застосовуються норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України і позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином, оскільки строк виконання обов'язку для відповідача надати послуги з експедирування сторонами не був визначений, то відповідач мав виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Позивач направив претензію № 1 від 27.06.2017 із вимогою виконати зобов'язання за Договором або перерахувати попередню оплату в розмірі 34266 грн 05.07.2017.

У постанові № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в п. 1.7. викладена правова позиція щодо застосування частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, так відповідно до абзацу 2 вказаного пункту днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до роздруківки із сайта "Укрпошта. Відстеження пересилання поштових відправлень" із штриховим ідентифікатором, що зазначений на фіскальному чеку від 05.07.2017, згідно якого відправлялась претензія № 1 від 26.06.2017, остання не вручена адресату і повернута органом поштового зв'язку позивачу. Відмітка про невручення датується 22.07.2017.

Отже відповідач мав виконати свої зобов'язання за Договором до 31.07.2017 включно, оскільки останній день виконання зобов'язання (29.07.2017) припадає на суботу і в силу приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на викладене відповідач, всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства не виконав свого обов'язку щодо надання послуг з експедирування.

Позивач у своєму позові не вимагає виконання відповідачем обов'язку з експедирування, а просить повернути здійснену ним попередню оплату.

Нормами Цивільного кодексу України, які регулюють укладення та виконання договору експедирування не визначено порядок повернення попередньої оплати в разі невиконання експедитором своїх зобов'язань.

У зв'язку з вказаним господарський суд на підставі ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України вважає за необхідне застосувати аналогію закону, оскільки якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Так нормами, що регулюють аналогічні правовідносини щодо повернення попередньої оплати, є положення статті 693 Цивільного кодексу України, що регулюють повернення попередньої оплати в разі непоставки товару за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже позивач має всі правові підстави для повернення суми попередньої оплати, тому позов в частині основної суми в розмірі 34266 грн підлягає задоволенню.

Також позивач нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми основного боргу в розмірі 34266 грн за період з 10.07.2017 по 03.08.2017, що склала за розрахунком позивача 563,27 грн.

За цей же період позивач нараховує 3% річних у розмірі 67,59 грн посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України.

Норми статті 625 Цивільного кодексу України, якою керується позивач при нарахуванні останньої суми, застосовуються до грошових зобов'язань і не можуть бути застосовані до повернення попередньої оплати, оскільки таке повернення мало б бути вчинене відповідачем не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Правова позиція про те, що стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 3-90гс14 та постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2017 у справі № 911/3480/16.

Отже в частині стягнення 3% річних у розмірі 67,59 грн позов не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені в розмірі 563,27 грн, що нарахована позивачем за період 10.07.2017 - 03.08.2017 із суми 34266,00 грн в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд враховує такі норми законодавства та умови Договору.

Нормами, які викладені у ч.ч. 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 5.5. Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона повинна сплатити на користь другої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Як встановлено вище, термін виконання обов'язку по наданню послуг за Договором відповідачем сплив 31.07.2017, відтак лише з 01.08.2017 можливе нарахування пені.

Не виходячи за період, зазначений позивачем, господарський суд здійснює перерахунок пені за період 01.08.2017 - 03.08.2017 із суми 34266,00 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, і її сума склала 70,41 грн.

Підводячи підсумок господарський суд задовольняє позов частково у розмірі 34336,41 грн, з яких 34266,00 грн сплачених грошових коштів та 70,41 грн пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44,49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Чікіріс-Агроком" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченко, буд. 10, офіс 3, ідентифікаційний код 40851364) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Віп-Захист-1" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15, ідентифікаційний код 39423965) 34266,00 грн грошових коштів, 70,41 грн пені та 1574,30 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 21.09.2017.

Суддя Т. В. Макаренко