Рішення

від 11.09.2017 по справі 911/2450/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа № 911/2450/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Пром»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Стандарт»

про стягнення 75 358, 11 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 - предст., дов. № 01/03 від 01.03.2016;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Пром» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Стандарт» (відповідач) про стягнення 75 358, 11 грн., яка складається з 64 460,00 грн. боргу за договором поставки; 1 425, 96 грн. 3% річних; 9 472,15 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.09.2017.

11.09.2017 позивач, на вимогу суду, подав довідку про відкриття рахунків, яка була залучена до матеріалів справи.

В судове засідання 11.07.2017 відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання були повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення; відзиву на адресу суду не надсилали.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ,

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, беручи до уваги, що відповідач свідомо не реалізував своє право та відзиву на позов не подав, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників сторін .

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 11.09.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

02 березня 2016 року між ТОВ Фуд Стандарт (покупець) та ТОВ Алекс-Пром (постачальник) був укладений договір постачання № 0203ФС (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вироби з гофрокартону (гофроящики та/або гофрокороби, та/або гофролотки, іменовані в подальшому - продукція, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

У відповідності до п. 1.2 Договору, продукція поставляється партіями в терміни, в кількості та асортименті згідно письмових заявок покупця, погоджених з постачальником, та переданих по електронній пошті або факсимільним зв'язком.

Найменування продукції, строк поставки, кількість продукції,, її якісні показники, ціна за одиницю, поставка якої здійснюється відповідно до даного договору, вказується в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками сторін. Специфікації є невід'ємною частиною договору (п.1.3).

Згідно п. 2.1 Договору, найменування продукції, ціна за одиницю і по позиціях та загальна вартість продукції, вказується в рахунках-фактурах та накладних, які постачальник надає покупця. Загальна сума цього договору складається із сум накладних на поставлену та прийняту покупцем продукцію (п. 2.3).

Оплата за поставлену продукцію проводиться банківським переказом покупця на рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу терміном 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання відповідачем партії продукції. Під партією продукції розуміється обсяг, що поставляється в один день (п.2.4).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № 29 від 16.03.2016 та № 23 від 14.04.2016 відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 95 460,00 грн. не виконав, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 31 000,00 грн., у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 64 450,00 грн .- різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки строк оплати настав, товар за накладними в повному обсязі не оплачений, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 64 460 грн. заборгованості за отриманий відповідачем товар, вартість щодо отримання якого підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 472,15 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 6.2 Договору, згідно якого встановлено, що у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний календарний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені за накладною від 16.03.2016 на суму боргу 30 960,00 грн. за загальний період з 17.04.2016 по 19.10.2016, а також за накладною від 14.04.2016 на суму боргу 64 500,00 за загальний період з 14.05.2016 по 05.12.2016 та з урахуванням часткових оплат, які надходили від відповідача, та розмір якої становить 9 472, 15 грн.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , від кожної накладної окремо, із врахуванням часткових проплат, суд встановив, що розмір пені заявлений позивачем в сумі 9 472,15 грн. є арифметично вірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1425,96 грн. (за періоди, аналогічні пері ома для застосування пені з урахуванням часткових проплат).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон за періоди заявлені позивачем, суд встановив, що 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1425,96 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача підлягає до стягнення 64 460,00 грн. основного боргу, 1425,96 грн. 3% річних, 9 472,15грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Стандарт (08360, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Січнева, 1, код ЄДРПОУ 38792944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алекс-Пром (04211, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22855133) - 64 460 (шістдесят чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 00 грн. основного боргу, 1425 (одну тисячу чотириста двадцять п'ять) грн. 96 коп. 3% річних, 9 472 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 15 коп. пені, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 22.09.2017 .

Суддя О.В. Щоткін