Ухвала

від 14.09.2017 по справі 5015/2450/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.09.2017 р. Справа№ 5015/2450/11

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-2» , м.Львів;

на бездіяльність органу державної виконавчої служби: Франківського відділу Державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м.Львів;

у справі: стягувач: боржник: про:№ 5015/2450/11 Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» , м.Львів; Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-2» , м.Львів звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Ділай У.І.

суддя Гоменюк З.П.

За участю представників :

від скаржника (боржника): ОСОБА_1 - директор;

від стягувача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представники (довіреності в матеріалах справи);

від ВДВС : ОСОБА_4 - представник (довіреність в матеріалах справи.

Права та обов'язки , передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, судом роз яснено. В порядку ст.20 ГПК України заяви до суду не надходили.

Суть спору : Розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-2» від 26.05.2017р. №26/05-02 (вх. №2381/17 від 31.05.2017р.) на бездіяльність органу державної виконавчої служби, Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якій скаржником заявлені наступні вимоги :

- визнати незаконною бездіяльність Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №51815862, яка полягає у неповерненні на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - Публічному акціонерному товариству ВіЕс Банк наказу виданого Господарським судом Львівської області 11.07.2011р. у справі №5015/2450/11 про стягнення грошових коштів в сумі 25736,00грн.;

- зобов'язати Франківський відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №51815862 повернути на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - Публічному акціонерному товариству ВіЕс Банк наказ, виданий Господарським судом Львівської області 11.07.2011р. у справі №5015/2450/11 про стягнення грошових коштів в сумі 25736,00грн.

Ухвалою суду від 02.06.2017 року поновлено строк на подання скарги та прийнято скаргу до розгляду; призначено судове засідання на 26.06.2017 року. Подальший рух справи з розгляду скарги висвітлений у відповідних ухвалах суду. Так, з підстав наведених в ухвалах суд неодноразово відкладав розгляд скарги; ухвалою суду від 27.07.2017р. призначено колегіальний розгляд справи №5015/2450/11 по розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-2» від 26.05.2017р. №26/05-02 (вх. №2381/17 від 31.05.2017р.) у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.07.2017р., у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І. та Гоменюк З.П.

Скарга мотивована тим, що 03.08.2016 р. відкрито виконавче провадження №51815862 із виконання наказу Господарського суду Львівської області від 11.07.2011 р. №5016/2450/11 про стягнення з боржника на користь стягувача 25500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою від 21.01.2011 р. слідчого в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Львівської області радником юстиції ОСОБА_5 у кримінальній справі №181-0221 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТзОВ Надія-2 (код ЄДРПОУ 19337512, юридична адреса: м.Львів, вул.Музики,14). Скаржник стверджує, що дана постанова є чинна і ніким не скасована. Обтяження рухомого та нерухомого майна арештом зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, скаржник підтверджує витягом від 25.01.2011р. №30088097, та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об єктів нерухомого майна, підтверджує витягом від 25.01.2011р. №30088519. Скаржник вважає, що наявність накладеного в межах кримінальної справи арешту на все рухоме та нерухоме майно ТзОВ Надія-2 виключає можливість виконання рішення. Стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю Надія-2 про наявність постанови слідчого було повідомлено Франківський відділ Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області заявою від 21.04.2017 р. №21/04-01, у якій скаржник просив ВДВС повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження . Скаржник посилається на положення ч.4 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , якою передбачено, що про повернення стягувачу виконавчого документу та авансового внеску виконавець виносить постанову, та стверджує, що незважаючи на його заяву, виконавець не виніс постанову і не повернув виконавчий документ стягувачу у відповідності до п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження . Відтак, на думку скаржника, має місце бездіяльність Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Поряд із наведеним, скаржник зазначає, що оскільки Законом України Про виконавче провадження не встановлено чітких строків для повернення стягувачу виконавчого документу в разі встановлення виконавцем обставин, визначених п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , то з врахуванням загальних засад здійснення виконавчого провадження, на думку скаржника, виконавча дія повинна бути здійснена виконавцем в розумні строки, які станом на 12.05.2017 року минули.

Із врахуванням вищенаведеного, скаржник вважає, що має місце неправомірна бездіяльність Франківського ВДВС, яка полягає у неповерненні виконавчого документа стягувачу за наявності для такого повернення правових підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Скаржник просить відновити порушені його права шляхом зобов'язання Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №51815862 повернути на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - Публічному акціонерному товариству ВіЕс Банк , наказ, виданий Господарським судом Львівської області 11.07.2011р. у справі №5015/2450/11 про стягнення грошових коштів в сумі 25736,00грн

Стягувач та Франківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у наданих суду поясненнях заперечують проти доводів скаржника, викладених у скарзі. Вважають такі доводи скаржника необґрунтованими та не доведеними, просять у задоволенні скарги відмовити.

Документи, які поступили до справи в ході розгляду скарги зареєстровані в день їх поступлення в системі документообігу Господарського суду Львівської області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та Франківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 року повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариства Фольксбанк (на даний час - Публічне акціонерне товариство ВІЕС Банк):

1.Звернуто стягнення на предмет іпотеки будівлю, позначену на плані літерами А-1 площею 310,1 кв.м. у м.ЛьвовіФ, вул.Я.Музики,14, що належить товариству з обмеженою відповідальністю Надія-2 (м.Львів, вул.Музики,14, ЄДРПОУ 19337512) на підставі свідоцтва про право власності на будівлю, виданому 09.08.2006 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради та зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 29.08.2006 р за реєстраційним №15857128, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження на користь Публічного акціонерного товариства Фольксбанк (м.Львів, вул.Грабовського,11, к/р №32002100500 в Управлінні НБУ у Львівській області, МФО 325213, ЄДРПОУ 19358632) для задоволення вимог ПАТ Фольксбанк за кредитним договором № КF53646 від 11.11.2008 р в розмірі 2952224,24 грн., з яких 1740000,00 грн. заборгованість за простроченим кредитом, 912624,28 грн. заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом, 1820 грн. комісія, 297779,96 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

2.Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Фольксбанк (м.Львів, вул.Грабовського,11, к/р №32002100500 в Управлінні НБУ у Львівській області, МФО 325213, ЄДРПОУ 19358632) з товариства з обмеженою відповідальністю Надія-2 (м.Львів, вул.Музики,14, ЄДРПОУ 19337512) 25500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили, 11 липня 2011 року Господарським судом Львівської області видано два накази, а саме: наказ від 11.07.2011 р. №5015/2450/11 (виготовлений на бланку суду за № 0025749) на звернення стягнення на іпотечне майно і наказ від 11.07.2011 р. №5015/2450/11 (виготовлений на бланку суду за № 0025750) на стягнення з відповідача (скаржника ) на користь стягувача (Банку) судових витрат.

Скаржник стверджує, що має місце бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, яка полягає у неповерненні на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - Публічному акціонерному товариству ВіЕс Банк наказу, виданого 11.07.2011 року у справі №5015/2450/11 на стягнення з боржника 25500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, виконавче провадження за яким було відкрито постановою ВДВС від 03.08.2016 року ВП №51815862.

З копій матеріалів виконавчого провадження, які долучені Франківським ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області, вбачається, що 03.08.2016 року головним державним виконавцем Харко М.М. Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів, на підставі заяви стягувача було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 11.07.2011 року №5015/2450/11 про стягнення з боржника на користь стягувача 25500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що було винесено відповідну Постанову ВП №51815862. Постанова винесена на підставі ст.ст.17,19,20,25 Закону України Про виконавче провадження . У пункті 2 Постанови боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду на підставі виданого наказу - 10.08.2016 року.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 25.08.2016 року державним виконавцем була винесена Постанова ВП № 51815862 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, ТзОВ Надія-2 (м.Львів, вул.Музики.14, код ЄДРПОУ 19337512) у межах суми звернення стягнення -25736,00 грн. В додаток до листа від 25.08.2016р. №В-3/5017 постанова від 25.08.2016 року ВП № 51815862 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, надіслана ВДВС стягувачу і боржнику. Постанова сторонами не оскаржувалась.

Франківським ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області, вчинено запити стосовно отримання інформації про майно боржника тощо, до відповідних установ, що вбачається із наявної у матеріалах виконавчого провадження копії листа ВДВС від 17.03.2017 р. вих.№В-3/2600

21.04.2017р. Франківським ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області отримано заяву ТзОВ Надія-2 за вих.№21/04-01 від 21.04.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу. До заяви заявником було долучено копію постанови слідчого про накладення арешту від 21.01.2011р. у кримінальній справі №181-0221; копії витягу про реєстрацію в ДРОРМ від 25.01.2011 №30088097 та витягу про реєстрацію в ЄРЗВОНМ від 25.01.2011р. №30088519.

У поданій заяві боржник , посилаючи на постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Львівської області радником юстиції ОСОБА_5 від 21.01.2011 у кримінальній справі №181-0221, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТзОВ Надія-2 (код ЄДРПОУ 19337512, юридична адреса - м.Львів, вул.Музики,14) та на те, що обтяження рухомого та нерухомого майна арештом зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом від 25.01.2011 №30088097, та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом від 25.01.2011 р. №30088519 просив повернути стягувачу (Банку) наказ, виданий 11.07.2011 року №5015/2450/11 про стягнення з боржника (ТзОВ Надія-2 ) 25500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки ВДВС не відредаговано, як пояснює скаржник, на подану заяву, не винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, ТзОВ Надія-2 звернулось до суду із скаргою, яка розглядається судом.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, попередньо діяв Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішення, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ( п.1 ст.5 Закону).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України (у редакції, яка діяла на момент подання скарги у справі) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як підставу для зобов язання державного виконавця для повернення виконавчого документа (і, відповідно , визнання бездіяльності неправомірною, яка і полягала, на думку скаржника, у неповерненні виконавчого документа) скаржник вказує на наявність арешту на все рухоме та нерухоме майно ТзОВ Надія-2 , накладеного постановою від 21.01.2011 року слідчого в особливо важливих справах слідчого управління прокуратури Львівської області радником юстиції ОСОБА_5 від 21.01.2011 у межах кримінальної справи №181-0221.

Так, п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, звернувшись 21.04.2017р. до Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області із заявою вих.№21/04-01 від 21.04.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, боржник на підтвердження обставин викладених у заяві, подав копію постанови слідчого про накладення арешту від 21.01.2011р. у кримінальній справі №181-0221 та копії витягу про реєстрацію в ДРОРМ від 25.01.2011 №30088097 та витягу про реєстрацію в ЄРЗВОНМ від 25.01.2011р. №30088519. Доказів на підтвердження тверджень скаржника у заяві про те, що станом на момент звернення (21.04.2017 р.) постанова слідчого є чинною, не скасованою, боржником до ВДВС надано не було.

Відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов язки.

Згідно з ч. 3 тієї ж статті 18 ЗаконуУкраїни Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 р., виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

На подану заяву боржника від 21.04.2017 року відповідь останньому ВДВС надана не була. Однак, у даній скарзі скаржник не оскаржує бездіяльність державного виконавця по не вчиненню дій з розгляду заяви скаржника та по не вчиненню дій для встановлення наявності обставин, на які посилається у заяві скаржник.

Щодо твердження скаржника стосовно обов язку державного виконавця по поданій скаржником заяві винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, то такі судом до уваги не приймаються, оскільки Законом України Про виконавче провадження не визначено строків винесення державним виконавцем такої постанови. Очевидно, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачу могла б бути винесена державним виконавцем лише після перевірки наявності обставин, викладених у заяві боржника та відповідності цих обставин підставам для повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження . Як вказувалося вище, Законом не визначені строки вчинення державним виконавцем дій по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, доказів наявності обставин, передбачених у п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження станом на 21.04.2017 року (дата подання заяви боржником до ВДВС) не підтверджено, а відтак, доводи скаржника про обов язок державного виконавця винести постанову на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону у строки, які визначає скаржник у скарзі, є безпідставними.

Крім того п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження передбачає повернення виконавчого документа стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Однак, скаржник у скарзі не зазначає яким саме Законом передбачено заборону на звернення стягнення на майно, на яке накладено арешт у кримінальній справі, а сама по собі наявність накладеного Постановою слідчого арешту в межах кримінальної справи не є такою встановленою Законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

В розумінні ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Виходячи із вищенаведеного суд приходить до висновку, що скаржником не доведено в порядку ст.ст.32-34 ГПК України наявність бездіяльності Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №51815862, яка полягає у неповерненні на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - Публічному акціонерному товариству ВіЕс Банк наказу, виданого Господарським судом Львівської області 11.07.2011р. у справі №5015/2450/11 про стягнення грошових коштів в сумі 25736,00грн., що унеможливлює визнання такої бездіяльності незаконною.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

За наведеного вище, оскільки не підлягає задоволенню вимога скаржника про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №51815862, яка полягає у неповерненні на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - Публічному акціонерному товариству ВіЕс Банк наказу виданого Господарським судом Львівської області 11.07.2011р. у справі №5015/2450/11 про стягнення грошових коштів в сумі 25736,00грн.,то не підлягає задоволенню й вимога скаржника зобов'язати Франківський відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №51815862 повернути на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження стягувачу - Публічному акціонерному товариству ВіЕс Банк наказ, виданий Господарським судом Львівської області 11.07.2011р. у справі №5015/2450/11 про стягнення грошових коштів в сумі 25736,00грн.

Крім того слід відзначити, що суд не вправі зобов'язувати оргн виконання судових рішень до вчинення тих дій, які, за наявності відповідних підстав, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За результатами розгляду скарги суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2011 року, яке набрало законної сили, станом на даний час в частині стягнення з боржника судових витрат, присуджених до стягнення, не виконано.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.86,121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ТзОВ Надія-2 вих.№26/05-02 від 26.05.2017 р. (вх.№2381/17 від 31.05.2017 року) на бездіяльність органу державної виконавчої служюи, відмовити повністю.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Гоменюк З.П.