Постанова

від 19.09.2017 по справі 805/1521/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р. Справа №805/1521/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області, 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області (далі - ГУ ДСНС у Донецькій області), 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області (далі - 1 ДПРЗ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДНСНС у Донецькій області із приховування від Позивача інформації про розмір одноразової грошової допомоги та з невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні на пенсію в сумі 25 725,74 грн;

- зобов'язати ГУ ДНСНС у Донецькій області в повному обсязі надати Позивачу інформацію про розмір належної йому одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати ГУ ДНСНС у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 25 725,74 грн в тому числі: з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення боргу в сумі 48 673,1 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2 186,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 05 грудня 1994 року по 12 червня 2014 року він проходив службу в органах внутрішніх справ та органах Міністерства надзвичайних ситуацій України. Наказом ГУ ДСНС України у Донецькій області від 12 червня 2014 року № 212 о/с його звільнено зі служби за вислугою років.

Будучи звільненим зі служби з цієї підстави, позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень пункту 15.4. Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 10 червня 2008 року № 447.

На час звернення до суду із вказаним позовом одноразова грошова допомога ОСОБА_1 виплачена не була, що, за твердженням Позивача, свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.

Через відділ діловодства та документообігу від ГУ ДСНС у Донецькій області надійшли заперечення у яких Відповідач стверджує, що 1 ДПРЗ має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби України, комерційних банках, печатку, іншу власну атрибутику й символіку. Крім того, 1 ДПРЗ є бюджетною установою, утримується за рахунок коштів державного бюджету, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством. Тому ГУ ДСНС у Донецькій області вважає себе неналежним відповідачем.

1 ДПРЗ заперечує проти позову з наступних підстав. У зв'язку з захопленням будівлі ДПРЗ у м. Донецьку, все устаткування, архівна документація, документація бухгалтерського обліку, у тому числі розрахунково-платіжні відомості нарахування грошового забезпечення (вихідної допомоги) перебувають на території, яка тимчасово не підконтрольна органам державної влади України. Таким чином, 1 ДПРЗ не має можливості функціонування у повному обсязі та виконання покладених на нього обов'язків.

Цим же 1 ДПРЗ обґрунтовує відсутність можливості надати довідку про розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 та довідку про розмір нарахованої одноразової грошової допомоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що представники сторін до судового засідання не з'явилися, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_2, виданого Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 16 листопада 1995 року (а.с.10-11).

Відповідно до довідки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 26 вересня 1998 року ОСОБА_1 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.19).

Відповідач - 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області (ідентифікаційний код 38264656) є державним пожежно-рятувальним підрозділом зі статусом державної аварійно-рятувальної служби, відповідно до Положення про 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області (нова редакція), затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 травня 2013 року № 279 (а.с.60-61).

З 05 грудня 1994 року по 18 червня 2014 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, МНС України та ДСНС України відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.20).

Як вбачається з позовної заяви Позивач був звільнений наказом ГУ ДСНС України в Донецькій області від 12 червня 2014 року № 212 о/с зі служби цивільного захисту в званні старшого лейтенанта служби, за вислугою років у відставку.

Відповідно до Інформації щодо невиплаченої за загальним фондом одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу при звільненні зі служби у 1 ДПРЗ (додаток до листа від 10 липня 2014 року № 12/14/4571) сума одноразової грошової допомоги належної до виплати ОСОБА_1 складає 25 725,74 грн (а.с.25-26).

Адвокатським запитом від 07 вересня 2016 року № 6 у порядку пункту 6 статті 1, статей 20, 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність просили надати виписку з наказу ГУ ДСНС України в Донецькій області від 12 червня 2014 року № 212 о/с про звільнення та довідку про нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі 25 725,74 грн (а.с.31).

У відповідь на адвокатський запит надійшов лист ГУ ДСНС України в Донецькій області від 12 вересня 2016 року № 12/12/4510 у якому зазначається, що 1 ДПРЗ є самостійною юридичною особою з власним балансом та гербовою печаткою, тому, під час звільнення зі служби в запас ОСОБА_1 повинно бути сплачено грошову допомогу при звільненні саме в цьому підрозділі. Крім того проінформували, що м Донецьк знаходиться на тимчасово окупованій території так званої ДНР, всі матеріальні цінності, документація, у тому числі розрахунково-платіжні відомості захоплені незаконними озброєними формуваннями та перебувають на не підконтрольній органам державної влади України території, а тому надання інформації, запитуваної у адвокатському запиті на теперішній час не уявляється можливим (а.с.32).

Відповідно до листа від 03 лютого 2017 року № 04-57/147 Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області повідомляє, що станом на 03 лютого 2017 року всі рахунки для обслуговування 1 ДПРЗ закриті, залишок коштів на рахунках відсутній (а.с.54).

Судом також витребовувались у Відповідачів довідки щодо грошового забезпечення та нарахованої одноразової грошової допомоги Позивача, але з наведених вище підстав надання такої інформації є неможливим.

Здійснивши оцінку обставин справи, надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, визначає Інструкція про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10 червня 2008 року № 447, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 липня 2008 року № 612/15303, (далі - Інструкція № 447).

Згідно з пунктом 1.3. Інструкції № 447 до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4. Інструкції № 447 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення особового складу.

Виплата грошового забезпечення при звільненні унормована положеннями розділу XV. Виплата грошового забезпечення при звільненні Інструкції № 447.

Згідно з пунктом 15.1. Інструкції № 447 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органу управління (підрозділу), виплата грошового забезпечення провадиться: тим, хто обіймав на день звільнення посади, - до дня здачі справ включно, при цьому на здавання справ надається не більше 10 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення.

Пунктом 15.4. Інструкції № 447 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 15.8 Інструкції № 447 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби мають право на отримання грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премія).

До вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати грошової допомоги в разі звільнення зараховуються періоди, визначені у пунктах 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей , що встановлено пунктом 15.9 Інструкції № 447.

Згідно з пунктом 15.10 Інструкції № 447 особам рядового і начальницького складу, які отримують посадові оклади у підвищених розмірах, грошова допомога в разі звільнення виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів.

Наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби сторонами не оспорювалася.

Ті факти, що Позивач звільнений зі служби 18 червня 2014 року, а одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в сумі 25 725,74 грн не була виплачена ОСОБА_1, також не є спірними.

За приписами частин першої та другої статі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, що передбачено статтею 9 Конституції України.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки (рішення у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office)).

В межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (рішення у справі Кечко проти України ).

Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення у справі Бурдов проти Росії ).

Відсутність коштів не може бути підставою для недотримання державою своїх зобов'язань (рішення у справі Сук проти України ).

Таким чином, бездіяльність Відповідача щодо невиплати належних Позивачу коштів при звільненні є протиправною, а для повного захисту порушеного права, суд вважає за доцільне зобов'язання1 ДПРЗ виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 25 725,74 грн.

Стосовно позовних вимог Позивача про зобов'язання ГУ ДНСНС у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 25 725,74 грн в тому числі: з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення боргу в сумі 48 673,1 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2 186,64 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (частина 1).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина 2).

Відповідно до статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Судом встановлено, що позивачу нараховано одноразову грошову допомогу в сумі 25 725,74 грн, яка має разовий характер та не підлягає індексації, оскільки згідно Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Згідно зі статтею 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз частини другої статті 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання.

При цьому, частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами трудового законодавства.

Таким чином, положення частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України, якими встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов'язання (сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), є господарсько-правовою санкцією і не застосовуються до трудових правовідносин. Також, відповідальність передбачена статтею 625 ЦК не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Про необхідність такого застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України зазначено в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року (справа № 6-43цс14).

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені Позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а Відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких Позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області з невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні на пенсію в сумі 25 725,74 грн.

Зобов'язати 1 державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області (ідентифікаційний код 38264656) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в сумі 25 725 (двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 74 коп.

Стягнути з 1 державного пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 22 вересня 2017 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.