Постанова

від 18.09.2017 по справі 826/1520/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 18 вересня 2017 року                      № 826/1520/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проперті Солюшенз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Проперті Солюшенз» (далі – позивач, ТОВ «Проперті Солюшенз») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо непогодження податкового компромісу №21997/10/26-50-22-06 від 21.12.2015; зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню № 00010932203 від 06.11.2014. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з метою виконання рішення суду звернувся до відповідача із заявою про намір досягнення податкового компромісу, проте відповідач відмовив у погодженні податкового компромісу, що, на думку позивача, суперечить нормам законодавства та вважає, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, що набрало законної сили, що призвело до порушення його прав та інтересів. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування правомірності прийнятого рішення зазначив, що на вимогу постанови суду відповідачем розглянуто заяву позивача про намір досягнення податкового компромісу, однак встановивши, що позивачем не було сплачено в установлені терміни узгоджені податкові зобов'язання, відповідач правомірно прийняв рішення щодо непогодження податкового компромісу, а відтак вважає позов необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позову повністю. З урахуванням вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву від 10.04.2015 вих. №32 про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що визначена у податковому повідомленні-рішенні від 06.11.2014 №00010932203, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем – 266 769,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 66 692,00 грн. Також у заяві позивач зазначив, що триває процедура судового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в Окружному адміністративному суді міста Києва в рамках адміністративної справи №826/5735/15. Також, на виконання вимог пункту 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України, платіжним дорученням від 22.04.2015 № 269 позивач перерахував до Державного бюджету України кошти у сумі 9168,11 грн. Вказана сума становить 5 % від суми податкового зобов'язання за основним платежем, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 № 00010932203. За результатами розгляду вказаної заяви, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 24.04.2015 № 7578/10/26-50-22-06 щодо непогодження податкового компромісу. За результатами оскарження рішення від 24.04.2015 № 7578/10/26-50-22-06 в судового порядку, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 № 826/9041/15 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 по вказаній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 та прийнято нову, якою позов ТОВ «Проперті Солюшенз» задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №7587/10/26-50-22-06 від 24 квітня 2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу, зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву ТОВ «Проперті Солюшенз» про намір застосувати податковий компроміс по  неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню №00010932203 від 06 листопада 2014 року. В подальшому, на підставі вказаного судового рішення по справі №826/9041/15 позивач звернувся з листом від 24.09.2015 вих.№83 щодо необхідності розгляду заяви позивача про застосування податкового компромісу по неузгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню від 06.11.2014 № 00010932203. Також, позивач звертався до відповідача з листами від 04.11.2015 вих. №88, від 25.11.2015 вих. №94 щодо виконання рішення та погодження застосування податкового компромісу. Відповідачем 21.12.2015 прийнято рішення №21997/10/26-50-22-06 щодо непогодження податкового компромісу, в якому зазначив, що ТОВ «Проперті Солюшенз» не було сплачено в установлені строки (до 20.04.2015) узгоджені податкові зобов'язання, тобто протерміновано на два дні, що, на думку відповідача, не дає права застосування процедури податкового компромісу до вказаних операцій. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 1 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Пунктом 2 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим. Разом з тим, згідно з пунктом 8 підрозділу 92 Перехідних положень Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Таким чином, з системного аналізу викладених норм вбачається, що обов'язковими умовами для досягнення податкового компромісу є неузгодженість сум податкового зобов'язання, а саме щодо якого триває процедура судового оскарження та сплата позивачем 5 % суми податкового зобов'язання, вказаного у податковому повідомленні-рішенні протягом 10 календарних днів з дня подання ним заяви про намір досягнення податкового компромісу. Правилами пунктів 56.1, 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Отже, грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням, вважається неузгодженим при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання його недійсним. Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов ТОВ «Проперті Солюшенз» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014 №00010932203 подано 31.03.2015. Відтак, з цієї дати податкові зобов'язання згідно вказаного податкового повідомлення-рішення вважаються неузгодженими. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2015 у справі №826/5735/15 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Наразі у вказаній справі триває судовий розгляд, рішення по суті не прийнято. З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що на час розгляду та вирішення відповідачем питання щодо погодження податкового компромісу грошові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2014 № 00010932203, були неузгодженими. Між тим, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не виконав постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі № 826/9041/15. Так, як свідчать матеріали справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 по справі № 826/9041/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 та прийнято нову, якою позов ТОВ «Проперті Солюшенз» задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №7587/10/26-50-22-06 від 24 квітня 2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу, зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву ТОВ «Проперті Солюшенз» про намір застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню №00010932203 від 06 листопада 2014 року. Разом з тим, оскільки відповідачем на вимогу Київського апеляційного адміністративного суду згідно постанови від 03.09.2015 розглянуто повторно заяву ТОВ «Проперті Солюшенз» про намір застосувати податковий компроміс, як наслідок, прийнято оскаржуване рішення від 21.12.2015 №21997/10/26-50-22-06, відтак, твердження позивача про невиконання рішення суду є необґрунтованими. Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення №21997/10/26-50-22-06 від 21.12.2015 вбачається, що підставою для непогодження податкового компромісу стало недотримання позивачем вимог щодо сплати позивачем 5% суми податкового зобов'язання, вказаного у податковому повідомленні-рішенні протягом 10 календарних днів з дня подання ним заяви про намір досягнення податкового компромісу. Позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про намір досягнення податкового компромісу 10.04.2015 за №32. Відтак, термін сплати позивачем 5% суми податкового зобов'язання, вказаного у податковому повідомленні-рішенні, спливав 20.04.2015. При цьому, позивачем сплачено суму 5% в розмірі 9  168,40 грн. відповідно до платіжного доручення від 22.04.2015 №264. Водночас, як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 в адміністративній справі №826/9041/15 за позовом ТОВ «Проперті Солюшенз» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2015 № 7578/10/26-50-22-06 щодо непогодження податкового компромісу, зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повторно розглянути заяву ТОВ «Проперті Солюшенз» про намір застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню від 06.11.2014 № 00010932203, суд апеляційної інстанції не погодився із посиланням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на те, що заявником не було в установлені терміни сплачено узгоджені зобов'язання, з огляду на те, що пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким визначено умови досягнення податкового компромісу по неузгодженим сумам податкових зобов'язань, щодо яких триває процедура судового оскарження, не передбачено строків сплати податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу. Положення цієї норми лише вказують на те, що у разі несплати платником податків відповідної суми податкового зобов'язання, зобов'язання вважається неузгодженим. Судом апеляційної інстанції проаналізовано норми законодавства та зроблено висновок про те, що сплата чи несплата податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не має значення при вирішенні питання про погодження/не погодження податкового компромісу у порядку пункту 7 цього підрозділу. Перевірка сплати вказаної суми, як обставини, яка свідчить про досягнення податкового компромісу, здійснюється вже після погодження застосування процедури податкового компромісу. Окрім того, судом апеляційної інстанції в межах справи №826/9041/15 встановлено, що на час розгляду та вирішення відповідачем питання про погодження податкового компромісу грошові зобов'язання, визначені згаданим податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2014 № 00010932203, згідно заяви позивача від 10.04.2015 вих.№32, не були узгодженими. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення про непогодження податкового компромісу з вище вказаних підстав, відповідач діяв з порушенням норм податкового законодавства, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача та цілями контролю у сфері сплати податків, без урахування суттєвих обставин, що мали значення для його прийняття, та нерозсудливо. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Частина 5 статті 254 КАС України визнана чає, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. За таких обставин, зважаючи на те, що необґрунтованість обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення щодо непогодження податкового компромісу від 21.12.2015 №21997/10/26-50-22-06, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі №826/9041/15, суд приходить до висновку, що відповідачем без урахуванням висновків суду апеляційної інстанції прийнято протиправне рішення, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим суд відзначає, що кінцевим документом, яким оформлюється досягнення податкового компромісу та який є підставою для списання грошових зобов'язань платника податків, що визначені податковим органом за податковим повідомленням - рішенням, є саме рішення такого органу щодо погодження застосування процедури податкового компромісу. У відповідності до пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. До того ж, зважаючи на те, що суд є правозастосовуючим органом, а чинним законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень суб'єктом владних повноважень, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень. Враховуючи те, що погодження застосування податкового компромісу є виключною компетенцією податкового органу, а суд не може підміняти компетенцію іншого органу та перебирати на себе повноваження такого органу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві застосувати податковий компроміс по неузгоджених сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню № 00010932203 від 06.11.2014. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку з боку відповідача не доведено законності прийняття оскаржуваного рішення. Натомість позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги. За таких обставин, виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Беручи до уваги положення статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо непогодження податкового компромісу від 21.12.2015 №21997/10/26-50-22-06. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проперті Солюшенз» (код ЄДРПОУ 38931120) сплачений ним судовий збір у розмірі 1387,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                І.А. Качур