Ухвала

від 20.09.2017 по справі 202/4159/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6079/17 Справа № 202/4159/17 Головуючий у 1 й інстанції - Бєльченко Л. А. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Попазовій Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Хрестівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2017 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Хрестівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про звільнення майна з-під арешту, відмовлено (а.с.5).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм процесуального права та просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.7-10).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України посилався на відсутність підстав для розгляду справи в порядку позовного провадження, оскільки арешт на майно накладено державним виконавцем в рамках проведення виконавчих дій, а тому законодавство про захист права власності до спірних правовідносин застосуванню не підлягає і захист цивільного права у обраний позивачем спосіб не здійснюється.

Проте висновок суду першої інстанції не ґрунтується на процесуальному законі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції від 08 грудня 2010 року, накладено арешт на все нерухоме майно боржника та оголошено заборони на його відчуження.

З листа Хрестівського міського відділу державної виконавчої служби ГУТЮ у Донецькій області вбачається, що державним виконавцем 10 грудня 2010 року було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого: АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Накладений арешт перешкоджає позивачу реалізувати своє право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 31, 119, 215 ЦПК України, визначати предмет та підстави позову є виключним правом позивача і суд не може їх змінити без згоди позивача.

Таким чином, у разі порушення цивільного права відповідно до ст.ст. 3, 11, 31 ЦПК України особа має право обирати той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу, а перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду у відповідності до ст.4 ЦПК є обов'язком суду.

При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Згідно з ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 60 Закону України Про виконавче провадження та роз'яснень, наданих у п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах вимоги осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Таким чином, сторони виконавчого провадження захищають свої права шляхом звернення до суду із скаргою про порушення вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, яку слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України, тоді як іншим особам, які володіють на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно) слід звертатися до суду з позов про зняття арешту з майна.

Беручи до уваги, що позивач не є стороною виконавчого провадження, а його вимоги ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 вірно звернувся до суду з указаним позовом у порядку визначеному ЦПК України, який слід розглядати за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України, суд першої інстанції наведеного не врахував та відмовляючи у відкритті з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, не належним чином перевірив твердження позивача про порушення його прав.

За таких обставин, права позивача який не є учасником виконавчого провадження, мають захищатися шляхом звільнення спірного майна з-під арешту, тобто на ці відносини поширюється законодавство про захист прав власності.

При таких порушеннях процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала судді підлягає скасуванню з переданням питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень визначених ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 14 червня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров