Ухвала

від 21.09.2017 по справі 640/14666/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/14666/17

н/п 6/640/290/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Явнюк К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за поданням заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2017 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло подання заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа.

В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що у провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГТУЮ у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження № 54191734 з примусового виконання: 1) ВП №49000049 з примусового виконання виконавчого листа № 638/20324/14-ц, виданого 24.09.2015 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП ОСОБА_3" суми заборгованості за кредитним договором № СL-506-701/913/2007 від 18.10.2007 р. в розмірі 5482,15 доларів США, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 19.09.2014 р.) 73625,27 грн., з яких 5035,64 дол. США (еквівалент 67628,65 грн.) - заборгованість по сплаті кредиту, 446,51 дол. США (еквівалент 5996,63 грн.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за період 18.12.2013 р. по 28.07.2014 р., а також пені в розмірі 394,31 грн.; 2) ВП №48999719 з примусового виконання виконавчого листа №638/20324/14-ц, виданого 24.09.2015 р. Дзержинським районним судом м.Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП ОСОБА_3" витрат по сплаті судового збору у розмірі 740,20 грн.; 3) ВП №49000249 з примусового виконання виконавчого листа № 642/215/15, виданого 28.08.2015 Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ АТ "Ощадбанк" в особі філії Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 68650,00 грн. В рамках примусового виконання вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем було вжито наступних заходів: 15.10.2015 р. державним виконавцем, керуючись статтями 17,19,20,25 Закону України Про виконавче провадження , були винесені постанови про відкриття : виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів та керуючись статтею 57 Закону України Про виконавче провадження винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49000049. Того ж дня, державним виконавцем з метою виявлення майна боржника зроблені запити до відповідних установ. Згідно відповідей ДПС України, боржник ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, має рахунки у АТ ОСОБА_3 Аваль у м. Києві, ПУАТ Фідобанк , ХОД АТ ОСОБА_3 Аваль м. Харків, Харківське ГРУ ПАТ КБ ПриватБанк м. Харків, на які на підставі постанови про арешт коштів боржника від 05.12.2016 р. накладено арешт. Згідно відповідей з фінансових установ, кошти для виконання постанови про арешт коштів боржника від 05.12.2016 р. відсутні. Згідно відомостей БД АМТ , за боржником ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані автотранспортні засоби: автомобіль MITSUBISHI GRANDIS, номер державної реєстрації АХ3313ВС; ТОУОТА LAND CRUISER, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2, які було оголошено у розшук на підставі постанов державного виконавця про розшук майна боржника від 09.03.2017 р. та 22.06.2017 р. До теперішнього часу, інформація про результати розшуку до відділу не надходила. Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Харківській області боржник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знятий з реєстрації за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 30.09.2014 р. та вибув до Херсонської області. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник ОСОБА_2 є керівником ТОВ Автоном код ЄДРПОУ 34754245, що зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 15.05.2017 р., боржник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_3), систематично перетинає державний кордон України у пункті пропуску Гоптівка. Оскільки боржником не вжито жодних дій на погашення заборгованості, жодної сплати за виконавчим провадженням не здійснено, державний виконавець просила подання задовольнити.

Державний виконавець в судове засідання не з'явилася, у поданні просила розглядати справу за її відсутності.

З урахуванням того, що відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України на суд покладено обов'язок негайно розглянути подання, то неявка до суду державного виконавця, який належним чином повідомлений, не є перешкодою у розгляді справи по суті.

Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, вважає що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правилами частини 1 ст. 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно-правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на в'їзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, у тому числі право на вільний вибір місця проживання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.

Право на свободу пересування має також своє первинне закріплення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Мінюсту України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція). Розділом ХІІІ зазначеної інструкції передбачений порядок обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну.

На думку суду, подання подане з суттєвим порушенням вимог зазначеної інструкції, а саме: в порушення ч.9 п. 2. Розділу ХІІІ Інструкції подання не містить підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України" визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.

Право звернення державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, закріплене в п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання судового рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.

Згідно узагальнення ВСУ судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року у судовій практиці постає питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, оскільки в Законі № 606-XIV його значення не розкрито.

Статтею 90 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так:

1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Разом з тим, у судовій практиці склалася думка, що, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст.377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. У судовій практиці трапляються приклади мотивування судових рішень про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів".

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Проте, в поданні не наведено переконливих підстав умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення та необхідності застосування до нього обмеження у праві на виїзд за межі України.

Тобто, належних доказів, які б свідчили про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що він ухилявся від виконання своїх боргових зобов'язань та що за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в порушення вимог Інструкції про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника, оскільки докази про це не були долучені до подання.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, у зв'язку з чим вважає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2

Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до Наказу Президента України Про додаткові заходи щодо підвищення ефективностівиконання рішень суду від 24.03.2008 року, суд може, але не зобов'язаний вживати заборону на виїзд боржника.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також, оцінюючи надані докази, суд вважає подання передчасним, тому воно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України Законом України Про виконавче провадження, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -