Постанова

від 17.07.2017 по справі 810/2037/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року                               № 810/2037/17

Київський окружний адміністративний колегією суддів у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст» з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16.12.2016 №0004202213.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав правових підстав для застосування до ТОВ «Ресторан «Натураліст» штрафних санкцій за неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв, оскільки вказаний звіт зобов'язані подавати лише виробники алкогольних напоїв та суб'єкти господарювання, що отримали ліцензію на оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями. У свою чергу ТОВ «Ресторан «Натураліст» здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та не здійснює їх виробництво.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ТОВ «Ресторан «Натураліст» отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому, зважаючи на приписи статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР зобов'язане щомісяця подавати до контролюючого органу, що видав ліцензію, звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 17.07.2017, не з'явились.

Від представника позивача 17.07.2017 надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст» зареєстроване 14.04.2016 як юридична особа.

27 травня 2016 року Головним управлінням ДФС у Київській області видано позивачеві ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АА №006995, терміном дії з 30.05.2016 по 29.05.2017 (а.с. 34).

25 листопада 2016 року Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку ресторану «Натураліст», що належить позивачеві та розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Красне Перше, вул. Шевченка, 2.

Результати перевірки оформлені Актом від 30.11.2016 №3065/1000/14/40425300 (далі – Акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що полягає у неподанні до органу, уповноваженого видавати ліцензії, звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв (а.с. 8).

Розглянувши матеріали перевірки, Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» було прийняте рішення від 16.12.2016 №0004202213, яким до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з вказаним рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР) (тут і далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

У розумінні статті 1 вказаного закону, алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно цієї ж статті, ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №481/95-ВР, суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою ( z0340-16 ), встановленою цим органом.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» від 11.02.2016 № 49 (далі - Порядок №49), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2016 за № 340/28470, затверджено, зокрема, форму звіту № 1 - РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі», Порядок заповнення форми звіту № 1- РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі», форму звіту № 1 - РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі», Порядок заповнення форми звіту № 1 - РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі». Вказаний наказ набрав чинності 22.04.2016.

Відповідно до розділу 1 Порядку заповнення форми звіту № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі», звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі

Звіт в електронній формі подається засобами електронного зв'язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності

Звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб'єкта господарювання.

Виходячи з викладених положень чинного законодавства, суб'єкти господарювання, які у встановленому Законом №481/95-ВР порядку отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, зобов'язані кожного місяця подавати до контролюючого органу, який видав таку ліцензію, звіт за формою № 1-РА.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до повідомлення Державної регуляторної служби України, дію форм звітів № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та N 1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі» та порядків їх заповнення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 зупинено з 05.09.2016.

Так, Державною регуляторною службою України було прийнято рішення від 04.07.2016 №8 «Про необхідність усунення Міністерством фінансів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»

У вказаному рішенні зазначено, що Державна регуляторна служба України відповідно до статті 30 Закону України від 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та на підставі звернення суб'єктів господарювання здійснила експертизу регуляторного акта – наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» (далі - Наказ № 49), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 за № 340/28470.

За наслідками експертизи, Державною регуляторною службою України встановлено, що введення в дію Наказу №49 спричинило низку проблем, зокрема, пов'язаних із складністю заповнення звітних форм, неможливістю їх коригування та надмірними фінансовими санкціями за допущення помилок при заповнені такої звітності, що в свою чергу призводить до невиправданого адміністративного, а також фінансового навантаження на суб'єктів господарювання, які мають ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та ліцензії на вироблення та оптову торгівлю тютюновими виробами.

Зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, і мають ліцензію на цей вид діяльності, підпадають під сферу дії Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР). Так, відповідно до пункту 7 статті 3 Закону 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Ураховуючи зазначене, органи ДФС - Головні управління ДФС в областях та м. Києві, які є надавачами адміністративної послуги з видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, фактично володіють в повному обсязі інформацією про обсяги та конкретизацію по класифікації товарів проданих суб'єктами господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Таким чином, Державна регуляторна служба України у вказаному рішенні дійшла висновку, що вимога щодо подання звітності, яка передбачена формами звіту № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та № 1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі» суперечить таким обов'язковим принципам державної регуляторної політики, як:

- доцільності – обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованості – забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

Тобто, станом на момент проведення фактичної перевірки позивача дія, форми звіту № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та Порядку заповнення форми звіту № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016№ 49, була зупинена.

Таким чином, хоча положення частини 3 статті 16 Закону №481/95-ВР зобов'язують суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, подавати до контролюючого органу звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі, наказ Мінфіну від 11.02.2016 № 49, яким затверджено форму такого звіту та порядок його заповнення – зупинено.

Вирішуючи вказану колізію, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» та від 07.07.2011 у справі «Серков проти України».

В обох справах ЄСПЛ дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості закону» і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно, на думку ЄСПЛ, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».

Беручи до уваги, що вказана неузгодженість національного законодавства не відповідає вимозі «якості закону», призводить до суперечливого тлумачення обсягу обов'язків суб'єкта господарювання при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями, суд дійшов висновку, що застосування до позивача санкцій за неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв, у даному випадку, є необґрунтованим.

Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, фінансові санкції оспорюваним рішенням до позивача були застосовані саме за неподання звіту про обсяги виробництва та/або обігу алкогольних напоїв, що, зокрема, підтверджується змістом рішень ГУ ДФС у Київській області та ДФС України, прийнятих у рамках процедури адміністративного оскарження рішень, прийнятих за наслідками фактичної перевірки (а.с. 11-16).

Проте, як вбачається зі змісту рішення про застосування фінансових санкцій від 16.12.2016 №0004202213, фінансові санкції до позивача були застосовані за порушення, що полягає у зберіганні алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, відповідальність за яке передбачена абзацом 11 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Пояснень щодо причин таких розбіжностей представник відповідача надати не зміг.

Поряд з цим, надаючи правову оцінку стверджуваному порушенню вимог Закону №481/95-ВР у частині зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР, місце зберігання – місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) – перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Статтею 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Як встановлено судом раніше, позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АА №006995, терміном дії з 30.05.2016 по 29.05.2017.

Відповідно до вказаної ліцензії, місцем торгівлі є: Київська область, Обухівський район, с. Красне Перше, вул. Шевченка, 2, ресторан «Натураліст», що відповідає місцю, де позивач здійснює зберігання алкогольних напоїв.

Будь-яких доказів, що позивач здійснює зберігання алкогольних напоїв за адресою, що відрізняється від місця здійснення торгівлі, відповідач не надав. Натомість як вбачається зі змісту Акта перевірки, обставини місця зберігання алкогольних напоїв під час перевірки взагалі не досліджувались.

За цих обставин рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №0004202213 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач у ході розгляду справи не надав.

Беручи до уваги наведене у сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №0004202213 про застосування фінансових санкцій.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст» (ідентифікаційний код 40425300) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                     Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2017.