Рішення

від 25.09.2017 по справі 904/7232/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.2017 Справа № 904/7232/17

За позовом Приватного підприємства "Вега Транс", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Приватного підприємства "Вега Авто", м. Дніпро

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль", м. Біла Церква Київської області

про стягнення 26887,70 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 03.07.2017;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: представник ОСОБА_2, довіреність № 1/17 від 14.06.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Вега Транс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Вега Авто" (далі - 1-го відповідача) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" (далі - 2-го відповідача), у якому заявило вимоги про:

солідарне стягнення з обох відповідачів 500,00 грн збитків за основним договором перевезення-заявкою №222 від 06.06.2017, забезпеченим порукою відповідно до договору поруки №21 від 06.06.2017;

з 2-го відповідача - 14500,00 грн збитків та 11887,70 грн неправомірної вигоди, нарахованих з посиланням на неналежне виконання умов договору перевезення-заявки №222 від 06.06.2017.

Ухвалою суду від 12.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.07.2017.

2-й відповідач заявив клопотання про виключення приватного підприємства "Вега Авто" з числа відповідачів, посилаючись на безпідставне залучення його позивачем до участі у справі, зловживаючи процесуальними правами для зміни підсудності, та направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Зазначене клопотання 27.07.2017 відхилено судом за безпідставністю.

Також, 09.08.2017 на адресу суду надійшли:

- від 1-го відповідача:

відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечив, посилаючись на ненадання позивачем йому, як поручителю, підтверджуючих документів щодо факту порушення терміну доставки боржником (2-гим відповідачем), тому просить суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог відносно 1-го відповідача. Крім того, у відзиві відповідач виклав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника;

- від 2-го відповідача (на електронну поштову скриньку суду):

відзив на позовну заяву, в якому 2-й відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини через простій автомобіля, оскільки позивач не вказав необхідний пункт перетину кордону, невчасно здійснив митне оформлення товару.

11.08.2017 від 2-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву у паперовому вигляді, до якого додано копію договору з позивачем на перевезення вантажів від 06.06.2017.

У судовому засіданні, призначеному на 10.08.2017, суд перейшов до розгляду справи по суті та ухвалою суду від цієї ж дати розгляд справи відкладено на 04.09.2017.

11.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Вега Транс" з вимогою про стягнення 11533,28 грн, які включають в себе збитки та штраф за простій, що нараховані відповідно до умов договору на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №06/06/17-Е від 06.06.2017.

З огляду на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаль" приписів ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалою суду від 14.08.2017 у прийнятті зустрічної позовної заяви відмовлено.

У судовому засіданні 04.09.2017 2-м відповідачем подано клопотання продовжити строк розгляду справи на 15 днів та клопотання про призначення наступного судового засідання у режимі відеоконференції через Ірпінський міський суд Київської області (08200, м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 7).

Вказані клопотання 2-го відповідача судом розглянуто та задоволено. Ухвалою суду від 04.09.2017 строк розгляду справи продовжено на 15 днів - до 26.09.2017 і відкладено на 18.09.2017; забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Ірпінському міському суду Київської області.

15.09.2017 позивачем до суду подано додаткові пояснення до позовної заяви, в яких останній наполягає на задоволені позовних вимог та зазначає, зокрема, що факт пред'явлення претензії на адресу ПП "Вега Транс" є по своїй суті застосування до нього з боку ТОВ "Вега Логістика" господарських санкцій за порушення зобов'язання, взятого за договором-заявкою №221 від 06.06.2017 року, а саме за строк доставки вантажу, за порушення, якого передбачена відповідальність експедитора (ПП "Вега Транс"). Тому, сплативши 15000,00 грн штрафу на користь замовника, позивач фактично втратив право на дохід, який міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України). Крім того, позивач повідомляє, що договір №06/06/17-Е від 06.06.2017 та лист від 16.06.2017 про відшкодування додаткових витрат в сумі 400 євро, на які посилається 2-й відповідач, позивачем ніколи не підписувалися.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика", як експедитором, та позивачем - Приватним підприємством "Вега Транс", як перевізником, було укладено транспортну заявку-договір №221 (далі - заявка-договір №221; а.с. 17) на перевезення автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, умовами якого визначено наступне:

- дата та час завантаження - 08.06.2017, 09:00;

- номер автопоїзда: № НОМЕР_1 / АІ 0726 ХР, вод. ОСОБА_3;

- маршрут перевезення: Київ, Україна - Гданськ, Польща;

- дані по ТЗ (тип, об'єм) - 21т, 86 м3;

- місце завантаження вантажу - Україна, м. Київ, вул. Промислова, 4-Б;

- митниця місця розташування - Україна, м. Київ, Столичне шосе, 100, вантажний митний комплекс "Атлантик";

- митний перехід на кордоні - ;

- митниця місця призначення - Efektor 25-116 Kielce Ul. Sciegiennego 264;

- місце вивантаження - Гданськ, вул. Наврицька, 10;

- рід вантажу, його кількість, вага брутто - пластикові стаканчики, 15т, 86м3;

- узгоджений строк доставки вантажу - 12-13.06.2017 року;

- фрахтова сума - 950 євро за курсом НБУ на дату вивантаження;

- форма оплати - безготівковий розрахунок протягом 10 днів за оригіналами документів на підставі рахунку.

Також підписанням даного договору-заявки, перевізник (позивач) погодився на наступні умови, у тому числі:

- перевізник дотримується чітких приписів митного законодавства, в іншому випадку ризик додаткових витрат покладається на перевізника (п. 4 заявки-договору №221);

- за несвоєчасне вивантаження /простій автомобіля перевізник сплачує узгоджений розмір збитку в розмірі 1500 грн за кожну добу затримки доставки до моменту вивантаження, якщо інше не узгоджено сторонами даного договору додатково (п. 7 заявки-договору №221).

Далі, позивач - Приватне підприємство "Вега Транс", як експедитор, на підставі транспортної заявки №222 від 06.06.2017 (далі - заявка №222, а.с. 18) замовив перевезення вищевказаного вантажу у перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" (далі - 2-й відповідач).

Заявкою №222 узгоджено наступне:

- дата та час завантаження - 08.06.2017, 09:00;

- номер автопоїзда: № НОМЕР_1 / АІ 0726 ХР, вод. ОСОБА_3;

- маршрут перевезення: Київ, Україна - Гданськ, Польща;

- дані по ТЗ (тип, об'єм) - 21т, 86 м3;

- місце завантаження вантажу - Україна, м. Київ, вул. Промислова, 4-Б;

- митниця місця відправлення - Україна, м. Київ, Столичне шосе, 100, вантажний митний комплекс "Атлантик";

- митний перехід на кордоні - ;

- митниця місця призначення - Efektor 25-116 Kielce Ul. Sciegiennego 264;

- місце вивантаження - Гданськ, вул. Наврицька, 10;

- рід вантажу, його кількість, вага брутто - пластикові стаканчики, 15т, 86м3;

- узгоджений строк доставки вантажу - 12-13.06.2017 року;

- фрахтова сума по замовленню - 870 євро за курсом НБУ на день вивантаження;

- форма оплати - б/р на р/р за оригіналами документів, 7 днів (рахунок, акт, CMR).

Крім того, заявкою №222 визначено наступні особливі умови перевезення:

- CMR.Т-1 за рахунок перевізника;

- перевізник чітко дотримується приписів відносно митних процедур, в іншому випадку він несе повну відповідальність за можливі витрати; понаднормовий простій а/м 1500,00 грн/ доба у суботу, неділю та святкові дні сплачуватися не буде, якщо авто приїхало менше ніж за 36 годин до їх настання;

- рахунок за виконане перевезення виставити датою вивантаження автомобіля;

- будь-які додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення даного вантажу, повинні бути підтверджені документально та узгоджені з ведучим експедитором замовника;

- оплата здійснюється після надання наступних документів: оригіналу CMR, оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, оригіналу договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2017 позивач платіжним дорученням №1129 (а.с. 19) перерахував 2-му відповідачу 37152,50 грн оплати за послуги з міжнародного автоперевезення згідно рахунку №180 від 16.06.2017, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 101) та була надана для огляду суду 04.09.2017.

У рахунку №180 від 16.06.2017 визначено найменування товару (робіт, послуг), що підлягають оплаті позивачем, а саме - послуги міжнародного автоперевезення АІ7432 СР / АІ 0726 ХР за маршрутом перевезення: Київ (Україна) - Гданськ (Польща), та вказано посилання на договір на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №06/06/17-Е від 06.06.2017.

Заперечень з приводу змісту вказаного рахунку, який сплачено у повному обсязі, позивачем заявлено не було, в тому числі і щодо посилання на договір №06/06/17-Е від 06.06.2017.

Згідно з пунктом 1.1 договору №06/06/17-Е на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 06.06.2017 (далі - договір №06/06/17-Е, а.с. 99-100), даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин експедитора, який замовляє послуги перевезення від свого імені та за рахунок замовника, а перевізник зобов'язується доставити вантаж в пункт призначення на умовах та терміни, передбачені цим договором та заявками на здійснення перевезення, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору №06/06/17-Е передбачено, що перевезення здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978 р.), далі конвенція CMR, якщо принаймі одна з країн місця завантаження вантажу або місця доставки вантажу у відповідності до заявки є учасником Конвенції, митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), а також відповідно до Законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транспорт", Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського кодексів України та інших діючих нормативних актів України. Сторони також дотримуються положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) і Європейської угоди про перевезення вантажів нетривалого зберігання. У випадку незастосування Конвенції CMR під регіоном в рамках даного договору приймається територія України. Сторони керуються положеннями даного договору і законодавства України.

Відповідно до п. 2.2 договору №06/06/17-Е організація кожного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремою заявкою на конкретне перевезення, що надсилається експедитором перевізнику відразу по узгодженню в порядку, встановленому в статті 4 даного договору.

Доповнення та заявки є невід'ємною частиною договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками сторін. Факт виконання кожного автомобільного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом виконаних робіт. Заявка отримана факсимільним або електронним зв'язком e-mail має юридичну силу до обміну оригіналами (п. 2.3 договору №06/06/17-Е).

За умовами пункту 9.1 договору №06/06/17-Е попередньо підписані сторонами договори з того самого предмету, що і цей договір, втрачають свою силу з моменту підписання цього договору. Договір, заявки, зміни та доповнення до договору, підписані сторонами, скріплені їх печатками та отримані за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти, мають юридичну силу оригіналу. Сторони домовились, що договір, заявки та доповнення до договору, підписані сторонами та отримані факсимільним чи електронним зв'язком, є належним юридичним доказом в судових інстанціях щодо існування господарських відносин між сторонами. Сторони зобов'язуються обмінятися оригінальними примірниками цих документів протягом трьох робочих днів з дати підписання. Сторони констатують, що особа, що підписала заявку від імені замовника/ перевізника, є належним доказом того, що така особа має право підпису відповідних документів.

Доказів визнання договору №06/06/17-Е недійсним у передбаченому законом порядку позивачем не подано, у зв'язку з чим заперечення останнього щодо підписання ним вказаного договору не можуть бути прийняті до уваги.

На виконання умов договору №06/06/17-Е та заявки №222 від 06.06.2017 2-м відповідачем було здійснено перевезення вантажу у міжнародному сполученні за вказаним у заявці маршрутом, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №001388 з відтисками печатки відправника - ТОВ "Атем Груп", штампу перевізника та підписом і відбитком штампу вантажоодержувача - Pawel Bienczyk (а.с. 20, 102-103).

Позивач зазначає, що товар було доставлено із порушенням терміну доставки, а саме - 23.06.2017, тобто затримка у доставці становить 10 днів.

З метою покриття збитків від прострочки доставки товару вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика" із претензією за №3 від 25.06.2017 про стягнення 15417,00 грн неустойки внаслідок прострочення доставки вантажу за договором транспортного експедирування №12/09-01 від 12.09.2016. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика" виставлені штрафні санкції сплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №504 від 14.09.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика" у свою чергу звернулося до Приватного підприємства "Вега Транс" із претензією №3006 від 30.06.2017, в якій заявило вимогу про відшкодування заподіяного збитку у розмірі 15000,00 грн внаслідок порушення строків доставки вантажу, визначених заявкою-договором №221 від 06.06.2017. Позивач без заперечень сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика" 15000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1266 від 05.07.2017, зазначивши, що це збитки за затримку доставки вантажу.

Тож, з огляду на умови акцептованого 2-м відповідачем договору-заявки №222 від 06.06.2017 та положення статей 216,217, 228 Господарського кодексу України, позивач заявив до стягнення 15000,00 грн збитків, завданих ненормативним простоєм транспортного засобу з розрахунку 1500,00 грн х 10 днів затримки доставки вантажу.

З матеріалів справи також вбачається, що 06.06.2017 між Приватним підприємством "Вега Транс" (далі - кредитор, позивач) та Приватним підприємством "Вега Авто" (далі - поручитель, 1-й відповідач) був укладений договір поруки №21 (далі - договір поруки), згідно з пунктом 1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання ТОВ "Шаль" 09100 Київська область, м. Біла Церква, вул. Мельника буд. 47 ЕДРПОУ:40662079 п/р №260030000026420 в АТ "Укрексімбанк" МФО 322313 ІПН 406620710277 зобов'язань щодо надання транспортних послуг своєчасно та відповідно до умов погодженої заявки №222 від 06.06.2017 року, а також за сплату боржником штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань, збитків заподіяних втратою або пошкодженням вантажу.

Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що у випадку порушення боржником обов'язку доставити вантаж у термін вказаний у заявці, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кожен в обсязі, визначеному цим договором та основним договором.

Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником умов щодо відшкодування збитку за заявкою на перевезення вантажу, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк протягом 3 робочих днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора (п. 2.1 договору поруки).

Відповідно до п. 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в розмірі, що не перевищує 500 грн. 00 коп., в тому числі за сплату відсотків, пені та штрафних санкцій, за несвоєчасне виконання зобов'язання боржником.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє 31.12.2017 (п. 9 договору поруки).

Позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою №33П від 06.07.2017 про відшкодування збитку за договором поруки у розмірі 500,00 грн (а.с. 28), яка останнім залишена без задоволення. Тому, з урахуванням умов договору поруки, позивач набувши права вимоги до поручителя як солідарного боржника, звернувся з даним позовом також і до 1-го відповідача з вимогою щодо відшкодування 500,00 грн збитку.

Крім того, позивач просить суд стягнути 11887,70 грн різниці між фрахтовою договірною вартістю перевезення та сплаченою ним на користь 2-го відповідача вартістю послуг із міжнародного перевезення згідно рахунку №180, які, на думку позивача, є неправомірною вигодою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаль" (безпідставно набутим майном).

Відповідачі проти позовних вимог заперечують, що і стало причиною виникнення спору.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне.

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли за договором про надання транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Статтею 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться у ст. 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 ГК України)

Згідно з ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів частин 1, 2 статті 307 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ч.ч. 3, 4 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 313 ГК України встановлено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно зі ст. 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд також виходив із наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди, що передбачено ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, у відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій відповідача у завданні шкоди (збитків), та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, від 04.07.2011 у справі № 51/250.

З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Проте позивач, заявляючи вимогу про відшкодування збитків, не довів протиправності поведінки 2-го відповідача та його вини, причинного зв'язку між протиправними діями 2-го відповідача та понесеними ним збитками, оскільки прийнята до виконання 2-м відповідачем транспортна заявка №222 від 06.06.2017 не містять умов щодо наслідків недотримання строків доставки вантажу, а також розміру збитків, які в такому випадку належать до стягнення на користь позивача.

Крім того, 2-й відповідач вказує, що позивач у заявці на перевезення не визначив пункт перетину державного кордону, тому маршрут слідування водієм було вибрано самостійно, але приймаюча сторонами відмовилась здійснювати оформлення вантажу у вибраному пункті через відсутність акредитації свого представника на проходження контролю СЕС, оскільки домовленості з вантажовідправником передбачають оформлення вантажу на пункті пропуску на іншому пункті - Рава-Руська.

У зв'язку з цим сторонами 16.06.2017 було прийнято рішення про повернення транспортного засобу для проходження контролю СЕС та узгоджено питання про здійснення доплати в сумі 400 євро за понаднормовий пробіг автомобіля.

Укладена між сторонами заявка дійсно не містить вказівки щодо пункту перетину кордону, доводи відповідача позивач належним чином не спростував.

Позивач заперечує укладення договору з 2-м відповідачем, надсилання йому листа від 16.06.2017 з гарантією оплати додаткових витрат в сумі 400 євро, але платіжним дорученням № 1129 від 16.06.2017 перерахував 2-му відповідачу на підставі рахунку № 180 від 16.06.2017 грошові кошти у сумі 37152,50 грн, що по курсу НБУ до євро на дату перерахування складало приблизно 1280 євро, що фактично співпадає з сумою, яка утворюється при складанні вартості перевезення та суми, що зазначена в копії листа від 16.06.2017.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Матеріали справи не містять і позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вини 2-го відповідача у затримці доставки вантажу, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями 2-го відповідача та збитками позивача у вигляді відповідальності за порушення умов договору, укладеного з третьою особою.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення у порядку регресу з відповідачів збитків у сумі 15000,00 грн, завданих затримкою доставки вантажу.

Вимоги позивача про стягнення з 2-го відповідача 11887,70 грн неправомірної вигоди (безпідставно набутого майна) також є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, наведені у ст. 1212 ЦК України.

Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Статтею 1213 ЦК України встановлено обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Заявлені позивачем до стягнення грошові в сумі 11887,70 грн, що були перераховані позивачем на підставі платіжного доручення №1129 від 16.06.2017 у складі 37152,50 грн вартості послуг з міжнародного перевезення, не можуть вважатися безпідставно отриманими 2-м відповідачем, оскільки їх оплата була здійснена на підставі рахунку №180 від 16.06.2017, виставленого за договором №06/06/17-Е від 06.06.2017. Крім того, як вже було зазначено вище, сплачена вартість послуг із перевезення у розмірі 37152,50 грн дорівнює еквіваленту за курсом євро на дату проведення розрахунку (1 євро = 29,04 грн) фрахтової суми замовлення, визначеної у транспортній заявці №222, а саме - 870 євро та погодженої позивачем у листі від 16.06.2017 на адресу 2-го відповідача (а.с. 160) суми додаткових витрат по даній заявці у розмірі 400 євро.

З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 25.09.2017.

Суддя В.Д. Воронько