Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/13060/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017Справа №910/13060/17

За позовомПриватного вищого навчального закладу "Київський міжнародний університет" доКиївської міської ради провизнання договору укладеним Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Данченко Т.В. - представник за довіреністю; Куц І.В. - представник за довіреністю; від відповідача:Баранов М.С. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний вищого навчальний заклад "Київський міжнародний університет" (далі - позивач, ПВНЗ "КМУ") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), про:

- визнання поновленим на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року площею 0,6766 га за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1;

- визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.102.005 року, на тих самих умовах, які передбачені договором, в редакції наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно зволікає з підписанням додаткової угоди, хоча така додаткова угода лише підтверджує правову ситуацію, що фактично складається у відносинах сторін щодо користування земельною ділянкою на правах оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 року порушено провадження у справі № 910/13060/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні 23.08.2017 року.

Представники позивача у судовому засіданні 23.08.2017 року наполягали на позові, надали усні пояснення по справі та додаткові документи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 18.09.2017 року.

Безпосередньо у судовому засіданні 18.09.2017 року представники позивача продовжували наполягати на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просили долучити до матеріалів справи копію витягу з рішення Київської міської ради від 20.04.2017 року № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві".

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись, зокрема, й на обставини викладі у письмовому відзиві. Крім того, звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі № 910/13060/17 до набрання законної сили постанови у справі № 826/26126/15.

Представники позивача проти задоволення згаданого клопотання заперечували.

Розглянувши в судовому засіданні 18.09.2017 р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд вирішив залишити його без задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

При цьому, із поданого відповідачем клопотання суд не може встановити предмет та підстави позову у справі № 826/26126/15, а також фактичний стан справи на момент судового засідання. Крім того, відповідачем до клопотання не долучено ні копії позовної заяви, ні процесуальних документів, які б підтверджували слухання справи № 826/25126/15.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.09.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 року № 888/3463 затверджено проект відведення земельної ділянки та вирішено передати Приватному вищому навчальному закладу "Київський міжнародний університет" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,68 га для реконструкції з розширенням будівлі університету з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на вул. Верховинній, 80-Б у Святошинському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на нежитловий будинок.

07.10.2005 року між Київською міською радою (далі також - орендодавець) та Приватним вищим навчальним закладом "Київський міжнародний університет" (далі також - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року за № 888/3463 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв у оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.10.2005 року за № 75-6-00237 у книзі записів державної реєстрації договорів, та посвідчений державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 17-5005.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва; розмір - 16766 кв. м.; цільове призначення - для реконструкції з розширенням будівлі університету з подальшою її експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер - НОМЕР_1.

Згідно пункту 3.1. Договору, його було укладено на 10 років.

Із матеріалів наявних у справі також вбачається, що Рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року № 888/3463 про передачу позивачу спірної земельної ділянки приймалось в порядку ст. 120 Земельного кодексу України у зв'язку із переходом до позивача права власності на нежитловий будинок, що розташований за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2003 року.

Так, на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2003 року з державної власності позивач набув право власності на нежитловий будинок, що знаходиться місті Києві по вул. Верховинній, буд. 80-Б, загальною площею 1098,50 кв. м. Отже, починаючи з 2005 року відповідачем була передана в оренду позивачу спірна земельна ділянка як новому власнику будівлі, що знаходиться на земельній ділянці (яка є предметом договору від 07.10.2005 року).

На території спірної земельної ділянки знаходиться введений в експлуатацію об'єкт І-ї черги реконструкції. Правовстановлюючі документи на відповідний об'єкт підтверджують право власності на нерухоме майно також за власником - ПВНЗ "КМУ": свідоцтво про право власності на нерухоме майно (загальною площею 2683,3 кв. м.) від 31.10.2014 року серії НОМЕР_2 (індексний номер № 28911354); витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.10.2014 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 491294180000).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач також звертає увагу суду на той факт, що 07.11.2013 року він листом за вих. № 438 просив Київську міську раду поновити договір оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року (реєстраційний номер № 75-6-00237) площею 0,6766 га, кадастровий номер - НОМЕР_1, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, додавши проект додаткової угоди про поновлення договору оренди у 3 екз., копію договору оренди, який був отриманий відповідачем 12.11.2013 року за вх.. № 08/18609, що підтверджується відповідною відміткою на листі.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 057028-24956 від 25.11.2013 повідомив позивача, що зазначене звернення буде враховано в подальшій роботі та долучено до матеріалів документації із землеустрою.

30.11.2015 позивач звернувся до відповідача з клопотанням № КОП-0760 про поновлення договору оренди земельної ділянки ( лист - повідомлення). Відповідач не наддав відповідь.

Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 №68/68 відмовлено Приватному вищому навчальному закладу Київський міжнародний університет в поновлені договору оренди земельної ділянки від 14.10.2005, укладеного між Київською міською радою та Приватним вищим навчальним закладом Київський міжнародний університет .

Не погоджуючись з даним рішенням Київський міжнародний університет звернувся за захистом своїх прав до суду.

Київським апеляційним господарським судом від 13.03.2017 року, було визнано недійсним (нечинним) та скасовано рішення Київської міської ради (1 сесія VIII скликання) від 11.02.2016 №68/68 Про відмову у поновлені приватному вищому навчальному закладу Київський міжнародний університет договору оренди земельної ділянки на вул. Верховинній, 80-Б у Святошинському районі м. Києва

Дане рішення суду залишено в силі постановою Вищого Господарського суду України від 15.07.2017 року.

Судом встановлено, що ПВНЗ Київський міжнародний університет продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, спірний договір було поновлено в порядку ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Після прийняття рішення Київським апеляційним господарським судом від 13.03.2017 року, позивач звернувся повторно до київської міської ради з листом - повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року та надали підписану додаткову угоду про поновлення договору оренди.

В порушення вимог ч. 6-8 ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідач не підписав додаткову угоду.

22.05.2017 року на адресу позивача надійшов лист № 057028-8809 у якому зокрема вказано, що вирішення порушеного у зверненні питання можливо після прийняття Київрадою рішення про передачу в оренду зазначеної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку із безпідставним зволіканням відповідача з підписанням додаткової угоди, оскільки договір оренди відповідно до правової презумпції ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, з огляду на що і додаткова угода від 25.04.2017 року до договору оренди земельної ділянки - теж вважається укладеною.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Пунктом 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , який набрав чинності з 12.03.2011 року).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомляв орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема:

- чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк;

- чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Так, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним судом України у своїх постановах від 25.02.2015 р. та 15.04.2015 р. у справах №6-10цс15 та №6-55цс15.

Судом враховано, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-2027цс15.

Як вже встановлено судом вище, 07.11.2013 року та 30.11.2015 року позивач звертався до орендодавця із клопотаннями про поновлення договору оренди земельної ділянки, на які відповіді отримано не було.

У той же час Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 року № 68/68 ПВНЗ "МКМУ" у поновленні Договору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року згадане рішення КМР було визнано недійсним та скасовано.

Проте, Київрада повідомила позивача, що вирішення питання про поновлення договору оренди можливе лише після прийняття Київською міською радою рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на такі обставини:

- після закінчення терміну дії Договору Київська міська рада не приймала рішення про продовження договору оренди земельної ділянки, а відтак відсутні правові підстави для укладання угоди до договору оренди запропонованої позивачем;

- листом від 06.11.2013 року № 433 позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а вже листом від 07.11.2013 року № 438 (за два роки до закінчення Договору) позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому до клопотання додано проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки без внесення змін до його умов;

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, у разі ж недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється;

- законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на пленарному засіданні сесії ради, однак, оскільки Київська міська рада не приймала рішення про продовження договору оренди земельної ділянки, тоді й відсутні правові підстави для укладання угоди до договору оренди;

- оскільки строк договору оренди сплив 14.10.2015 року, а в установлений законом строк додаткової угоди про поновлення договору оренди між сторонами не укладено, що у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі" є обов'язковим, доказів оскарження зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі у судовому порядку позивачем не надано, тому можна зробити висновок про відсутність підстав щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах;

- всупереч умовам Договору, позивач використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням, оскільки земельну ділянку було надано для реконструкції з розширенням будівлі університету з подальшою її експлуатацією та обслуговуванням на яку було зареєстровано право приватної власності позивача, проте в подальшому позивачем розпочато реконструкцію з розширенням будівлі університету під сімейний гуртожиток квартирного типу, у зв'язку з чим позивач просив змінити цільове призначення земельної ділянки.

Дослідивши наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступні обставини.

З урахуванням того, що орендар (позивач) продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, спірний договір відповідно був поновлений в порядку ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається із довідки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.07.2017 року, позивач належним чином виконує свої зобов'язання за договором, заборгованості з орендної плати не має.

Відповідач хоч і посилається у своїх запереченням на неналежне виконання орендарем умов договору та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів до матеріалів справи не долучив, у тому числі, й перелічені у письмовому відзиві документи (постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 17.11.2015 року № 34/15/10126-14/1711/0216 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 62 010, 00 грн.; постанову від 17.11.2015 року № 35/15/10126-14/1711/0216 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 124 020, 00 грн.; постанова Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 17.11.2015 року № 36/15/10126-14/1711/0216 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 124 020, 00 грн.; постанова Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 17.11.2015 року № 37/15/10126-14/1711/0216 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 124 020, 00 грн.; рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві № 25 від 09.11.2015 року "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт"; припис Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 05.11.2015 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, акт перевірки дотримання земельного законодавства, складений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу київської міської ради).

Натомість, наявні у справі фактичні дані свідчать про належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, сплату орендних платежів у повному обсязі, намір орендаря продовжувати дію договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих же умовах, про що орендодавцю було направлено заяву з проектами додаткової угоди про поновлення та продовження договору оренди земельної ділянки, про відсутність заперечень відповідача протягом встановленого строку (один місяць) з приводу поновлення договору оренди земельної ділянки та про продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою і станом на час слухання справи № 910/13060/17 в Господарському суді міста Києва.

Щодо не прийняття рішення Київською міською радою про продовження договору оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 9.11, 9.12, 9.13 наявного у матеріалах справи витягу із рішення Київської міської ради від 20.04.2017 року № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві" договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавцю про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства, а також у випадку внесення змін до змісту договору в частині виключення слів "будівництва", "реконструкції", "реставрації", в разі здійснення цих робіт та надання матеріалів та документів, що їх підтверджують.

Розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття Київською міською радою рішення здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування на підставі поданих департаментом земельних ресурсів документів та підготовленого висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування через секретаріат Київської міської ради разом з кадастровою справою.

Якщо комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то за результатами розгляду голова та секретар комісії підписують відповідний висновок, який разом з кадастровою справою передається до департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та надсилання його копій Департаменту містобудування та архітектури і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За таких обставин, враховуючи відсутність листа-повідомлення орендодавця Київської міської ради про заперечення у поновленні договору оренди землі, надісланого землекористувачеві у встановлений законом строк, спірний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року - на десять років.

Відповідно до. ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Тобто, зазначена норма закону передбачає обов'язковість пролонгації договору оренди земельної ділянки ( відновлення на той самий строк і на тих самих умовах) за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору і не вимагає наявності рішення орендодавця на поновлення договору оренди землі і якості обов'язкової підстави для його провадження. Необхідна згода орендодавця як сторони за договором вважається отриманою за відсутності його письмових заперечень протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто шляхом вчинення ним дії - бездіяльності (мовчазна згода) відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України. Вказана норма права кореспондується і не суперечить загальній нормі цивільного законодавства України, що регулює відносини зміни договорів - ст. 651 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зауважує позивач, Київська міська рада не має правових підстав заперечувати або зволікати із підписанням додаткової угоди про поновлення договору, оскільки така додаткова угода лише підтверджує правову ситуацію, що фактично складається у відносинах сторін щодо користування земельною ділянкою на правах оренди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України , ст.ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Законодавством встановлено:

- предмет позову - матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульована нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. В процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову;

- підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами у справі. Підставу позову теж можна змінити.

- у вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співпадіння такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами;

- у випадку невідповідності предмету позову способам захисту встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові , а не припиняти провадження у справі (правова позиція Вищого господарського суду України відповідно до постанови від 14.06.2012 року у справі № 33/5005/13678/2011).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовження договору оренди землі без прийняття рішення органу місцевого самоврядування, при обставинах, що склалися, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, як орендаря земельної ділянки, шляхом подання позову про поновлення договору оренди шляхом визнання додаткової угоди укладеною є обґрунтованим, правомірним та самим ефективним способом захисту, яким досягається мета відновлення права оренди. Вказаний спосіб захисту відповідає передбаченому пунктом а частини 3 ст. 152 Земельного кодексу України способу захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки - шляхом визнання прав.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком суб'єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

За змістом ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що Позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди, не повертав її Київській міський раді, та протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору оренди від Відповідача не надходило заперечень у поновленні Договору оренди, позовні вимоги про визнання поновленим на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року площею 0,6766 га за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України , покладаються судом на Відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 20, 33, 34, 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати поновленим на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року площею 0,6766 га за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

2. Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року, на тих самих умовах, які передбачені договором, в наступній редакції:

Додаткова угода

Про поновлення договору оренди земельної ділянки

від 07.10.2005 року

(державна реєстрація №75-6-00237 від 14.10.2005 року)

м. Київ 25 квітня 2017 року

Київська міська рада, ідентифікаційний код 22883141, місцезнаходження вул. Хрещатик, 36, м. Київ, в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , іменованому в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та приватний вищий навчальний заклад КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ , ідентифікаційний код 21595240, місцезнаходження АДРЕСА_2, м. Київ, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи, видане Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, дата реєстрації 04.03.2004 року, в особі президента ОСОБА_5, який проживає за адресою АДРЕСА_3, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого Святошинською районною державною адміністрацією 04.03.2004 року №10439, іменований в подальшому "Орендар", з другого боку, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" уклали цю додаткову угоду про нижче наведене:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року (державна реєстрація №75-6-00237 від 14.10.2005 року) на 10 (десять) років.

2. Всі інші умови вищевказаного договору не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

3. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 07.10.2005 року ( державна реєстрація №75-6-00237 від 14.10.2005 року).

Реквізити сторін:

Орендодавець Орендар

Приватний вищий навчальний заклад Київська міська рада

Київський міжнародний університет

м. Київ-03179, АДРЕСА_2

р/р 26009000022707 в філії

АТ Укрексімбанк , МФО 322313, вул. Хрещатик, 36, м. Київ,

ЄДРПОУ 21595240 Ідентифікаційний Код 22883141,

Тел.: 594-03-01

Київський

Президент

---

ОСОБА_5 міський голова

---

В.Кличко

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) на користь Приватного вищого навчального закладу "Київський міжнародний університет" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.09.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко